Показання В якості монотерапії при лікуванні парціальних нападів з вторинною генералізацією або без такої у дорослих і підлітків старше 16 років знову з діагностованою епілепсією. У складі комплексної терапії при лікуванні парціальних нападів з вторинною генералізацією або без такої у дорослих і дітей, які страждають на епілепсію; міоклонічних судом у дорослих і підлітків старше 12 років з ювенільну міоклонічну епілепсію; первинно-генералізованих судомних (тоніко-клонічних) нападів у дорослих і підлітків старше 12 років з ідіопатичною генералізованою епілепсією. Коди МКХ-10 Режим дозування Приймають внутрішньо. Кратність прийому - 2 рази/добу. При монотерапії для дорослих і підлітків старше 16 років початкова доза - по 250 мг 2 рази/добу. Через 2 тижні доза може бути збільшена до початкової терапевтичної - 1 г (по 500 мг 2 рази/добу). Максимальна добова доза - 3 г (1,5 г 2 рази/добу). У складі комплексної терапії: дітям у віці від 1 місяця до 6 місяців початкова терапевтична доза - 7 мг/кг 2 рази/добу. Залежно від клінічної ефективності та переносимості доза може бути збільшена до 21 мг/кг 2 рази/добу. Зміна дози не повинно перевищувати плюс або мінус 7 мг/кг 2 рази/добу кожні 2 тижні. Слід застосовувати мінімальну ефективну дозу. У дітей у віці від 6 місяців до 23 місяців, дітей у віці від 2 років до 11 років і підлітків від 12 років до 17 років з масою тіла менше 50 кг лікування слід починати з дози 10 мг/кг маси тіла, розділеної на 2 прийоми (по 10 мг/кг маси тіла 2 рази/добу). Залежно від клінічної реакції і переносимості добова доза може бути збільшена до 30 мг/кг 2 рази/добу. Зміна дози на 10 мг/кг може здійснюватися кожні 2 тижні. Слід застосовувати мінімальну ефективну дозу. Дітям з масою тіла > 50 кг дозування здійснюють за схемою, наведеною для дорослих. Дорослим і підліткам старше 16 років з масою тіла більше 50 кг лікування слід починати з добової дози 1 г, розподіленій на 2 прийоми (по 500 мг 2 рази/добу). Залежно від клінічної реакції та переносимості препарату добова доза може бути збільшена до максимальної - 3 г (1,5 г 2 рази/добу). Зміна дози на 500 мг 2 рази на добу може здійснюватися кожні 2-4 тижні. У пацієнтів літнього віку і пацієнтів з нирковою недостатністю дозу слід коригувати залежно від величини КК. Дітям з нирковою недостатністю коригування дози леветирацетаму також слід проводити з урахуванням ступеня ниркової недостатності. Пацієнтам з порушеннями функції печінки легкого і середнього ступеня тяжкості корекція режиму дозування не потрібна. У пацієнтів з декомпенсированными порушеннями функції печінки і нирковою недостатністю значення КК може не відображати істиною ступеня порушення функції нирок, тому при КК<70 мл/хв рекомендується зменшення добової дози на 50%. У дітей леветирацетам слід застосовувати у відповідній лікарській формі.Побічна дія З боку нервової системи: дуже часто – сонливість, астенічний синдром; часто - амнезія, атаксія, судоми, запаморочення, головний біль, гіперкінезія, тремор, порушення рівноваги, зниження концентрації уваги, погіршення пам'яті, збудження, депресія, емоційна лабільність, мінливість настрою, ворожість/агресивність, безсоння, знервованість, дратівливість, розлади особистості, порушення мислення; в окремих випадках - парестезії, поведінкові розлади, тривожність, занепокоєння, сплутаність свідомості, галюцинації, дратівливість, психотичні розлади, суїцид, спроби самогубства та суїцидальні наміри. З боку органу зору: часто - диплопія, порушення акомодації. З боку дихальної системи: часто - посилення кашлю. З боку травної системи: часто - абдомінальний біль, діарея, диспепсія, нудота, блювання, анорексія, підвищення маси тіла; в окремих випадках - панкреатит, печінкова недостатність, гепатит, зміни функціональних печінкових проб, зниження маси тіла. Дерматологічні реакції: часто - шкірний висип, екзема, свербіж; в окремих випадках - алопеція (у ряді випадків відновлення волосяного покриву спостерігалося після відміни препарату), синдром Стівенса-Джонсона, багатоформна еритема, токсичний епідермальний некроліз. З боку системи кровотворення: в окремих випадках - лейкопенія, нейтропенія, панцитопенія (в деяких випадках з пригніченням функції кісткового мозку), тромбоцитопенія. Інші: в окремих випадках - інфекції, назофарингіт, міалгія.Протипоказання до застосування Дитячий вік до 1 місяця, підвищена чутливість до леветирацетаму, підвищена чутливість до інших похідних піролідону.Застосування при вагітності і годуванні грудьми Адекватних і суворо контрольованих клінічних досліджень безпеки застосування леветирацетаму у вагітних жінок не проводилося, тому не слід застосовувати леветирацетам при вагітності, за винятком випадків крайньої необхідності. Фізіологічні зміни в організмі жінки під час вагітності можуть впливати на концентрацію в плазмі леветирацетаму, так само, як і інших протиепілептичних препаратів. При вагітності відмічено зниження концентрації леветирацетаму в плазмі. Це зниження більш виражено в I триместрі (до 60% від базової концентрації в період, що передує вагітності). Лікування леветирацетамом вагітних слід проводити під особливим контролем. Слід враховувати, що перерви в проведенні протиепілептичної терапії можуть призвести до погіршення перебігу захворювання, що шкідливо для як для матері, так і для плоду. Леветирацетам виводиться з грудним молоком, тому годування груддю у період лікування не рекомендується. Однак, якщо лікування леветирацетамом необхідно в період лактації, слід ретельно зважити співвідношення ризик/користь лікування щодо важливості грудного вигодовування.Особливі вказівки З обережністю слід застосовувати у пацієнтів літнього віку (старше 65 років), при захворюваннях печінки в стадії декомпенсації, ниркової недостатності. Лікування припиняють поступово, зменшуючи разову дозу леветирацетаму на 500 мг кожні 2-4 тижні. У дітей зниження дози не повинно перевищувати 10 мг/кг маси тіла 2 рази/добу кожні 2 тижні. Супутні протиепілептичні лікарські препарати (в період переведення пацієнтів на прийом леветирацетаму) бажано відміняти поступово. Пацієнтам із захворюваннями нирок та декомпенсированными захворюваннями печінки рекомендується дослідження функції нирок перед початком лікування. У зв'язку з наявними повідомленнями про випадки суїциду, суїцидальних намірів і спроб суїциду при лікуванні леветирацетамом слід попереджати пацієнтів про необхідність негайно повідомляти лікаря про появу будь-яких симптомів депресії або суїцидальних намірів. Використання в педіатрії Наявні відомості про застосування леветирацетаму у дітей не свідчать про будь-яке його негативний вплив на розвиток і статеве дозрівання. Однак віддалені наслідки лікування на здатність дітей до навчання, їх інтелектуальний розвиток, зростання, функції ендокринних залоз, статевий розвиток і фертильність залишаються невідомими. Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами У зв'язку з різною індивідуальною чутливістю до леветирацетаму з боку ЦНС в період лікування пацієнтам слід утримуватися від керування автотранспортом і занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.
