ФАРМАКОЛОГІЧНА ДІЯ Антипсихотичний засіб (нейролептик). Проявляє більш високу спорідненість до серотонінових 5HT2-рецепторів, порівняно з допаминовыми D1 - та D2-рецепторами в головному мозку. Має також високу спорідненість з гістаміновими та α1-рецепторів і менш вираженим — до α2-рецепторів. Не має спорідненості з м-холінорецепторами та бензодіазепіновими рецепторами. Кветіапін в дозі, ефективно блокує допамінові D2-рецептори, викликає лише слабку каталепсію. Селективно зменшує активність мезолімбічних A10-допамінових нейронів порівняно з А9-нигростриатальными нейронами, втягнутими в моторну функцію. Не викликає тривалого підвищення рівня пролактину. Згідно з результатами позитронної емісійної томографії дію кветіапіну на серотонінові 5HT2 - і допамінові D2-рецептори триває до 12 год. ФАРМАКОКІНЕТИКА Після прийому внутрішньо добре абсорбується з ШКТ. Прийом їжі не має суттєвого впливу на біодоступність кветіапіну. Фармакокінетика кветіапіну носить лінійний характер. Зв'язування з білками плазми становить близько 83%. Піддається інтенсивному метаболізму. У дослідженнях in vitro встановлено, що ключовим ферментом метаболізму кветіапіну є CYP3A4. Основні метаболіти, що визначаються в плазмі крові, не мають вираженої фармакологічної активності. T1/2 становить близько 7 год. Менше 5% кветіапіну виводиться в незміненому вигляді нирками або через кишечник. Приблизно 73% метаболітів виводиться нирками і 21% - через кишечник. Середній кліренс кветіапіну у літніх пацієнтів на 30-50% менше, ніж спостерігається у пацієнтів віком від 18 до 65 років. Середній плазмовий кліренс кветіапіну був приблизно менше на 25% у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (КК менше 30 мл/хв/1.73 м2) та у пацієнтів з ураженням печінки (алкогольний цироз в стадії компенсації), але індивідуальні рівні кліренсу були в межах, відповідних до здорових людей. Фармакокінетика кветіапіну не залежить від статі. ДОЗУВАННЯ При застосуванні у дорослих початкова доза становить 50 мг/добу, для пацієнтів літнього віку - 25 мг/добу. Потім дозу поступово збільшують за схемою. Залежно від клінічного ефекту та індивідуальної чутливості ефективна терапевтична доза може становити 150-750 мг/добу. У пацієнтів з порушеннями функції печінки та/або нирок початкова доза становить 25 мг/добу. Щоденне збільшення дози має становити 25-50 мг до досягнення оптимального ефекту. ЛІКАРСЬКА ВЗАЄМОДІЯ При одночасному застосуванні з кетоконазолом, еритроміцином теоретично можливо підвищення концентрації кветіапіну в плазмі крові та розвитку побічних ефектів. При одночасному застосуванні з фенітоїном, карбамазепіном, барбітуратами, рифампіцином підвищується кліренс кветіапіну, зменшується його концентрація в плазмі крові. При одночасному застосуванні з тиоридазином можливе підвищення кліренсу кветіапіну. ВАГІТНІСТЬ ТА ЛАКТАЦІЯ При вагітності і в період лактації застосування можливе у випадках, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Невідомо, чи виділяється кветіапін з грудним молоком. При необхідності застосування в період лактації грудне вигодовування слід припинити. В експериментальних дослідженнях на тваринах не було виявлено мутагенного та кластогенного дії кветіапіну. Не виявлено впливу кветіапіну на фертильність (зниження чоловічої фертильності, псевдобеременность, збільшення періоду між двома течками, збільшення прекоитального інтервалу і зменшення частоти настання вагітності), проте не можна безпосередньо переносити отримані дані на людину, оскільки існують специфічні відмінності в гормональному контролі репродукції. ПОБІЧНІ ДІЇ З боку ЦНС: головний біль, сонливість, запаморочення, тривога; рідко - ЗНС. З боку серцево-судинної системи: ортостатична гіпотензія, тахікардія, артеріальна гіпертензія. З боку травної системи: запор, сухість у роті, диспепсія, діарея, транзиторне підвищення активності печінкових ферментів (АЛТ, АСТ, ГГТ), болі в животі. З боку органів кровотворення: асимптоматична лейкопенія та/або нейтропенія; рідко - еозинофілія. З боку кістково-м'язової системи: міалгія. З боку дихальної системи: риніт. Дерматологічні реакції: шкірний висип, сухість шкіри. З боку органа слуху: біль у вусі. З боку сечостатевої системи: інфекції сечового тракту. Зі сторін обміну речовин: незначне підвищення вмісту холестерину і тригліцеридів у крові. З боку ендокринної системи: невелике дозозалежне оборотне зниження рівня гормонів щитовидної залози (зокрема загального та вільного Т4). Інші: астенія, біль у попереку, збільшення маси тіла, лихоманка, болі в грудній клітці. СВІДЧЕННЯ Гострі та хронічні психози (в т. ч. шизофренія). ПРОТИПОКАЗАННЯ Підвищена чутливість до кветиапину. ОСОБЛИВІ ВКАЗІВКИ З обережністю застосовують у пацієнтів з серцево-судинними захворюваннями та іншими станами, пов'язаними з ризиком артеріальної гіпотензії, особливо на початку лікування та у осіб похилого віку; при вказівках в анамнезі на напади судом. Кветіапін піддається активному метаболізму в печінці. У пацієнтів з порушеннями функції печінки і нирок кліренс кветіапіну зменшується приблизно на 25%. Тому кветирон слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з порушеннями функцій печінки та/або нирок. З обережністю застосовують одночасно з препаратами, які подовжують інтервал QT (особливо в осіб похилого віку); з препаратами, що чинять пригнічувальну дію на ЦНС, а також з етанолом; з потенційними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (у т. ч. з кетоконазолом, еритроміцином). При розвитку на тлі лікування ЗНС кветіапін слід відмінити і призначити відповідне лікування. При тривалому застосуванні існує ймовірність розвитку пізньої дискінезії. У таких випадках необхідно зменшити дозу кветіапіну або скасувати його. З обережністю застосовувати в комбінації з іншими препаратами, що впливають на діяльність ЦНС, а також з етанолом. В експериментальних дослідженнях при вивченні канцерогенності кветіапіну було відзначено збільшення частоти виникнення аденокарцином молочної залози у щурів (при дозах 20, 75 та 250 мг/кг/добу), що пов'язано з тривалою гіперпролактинемією. У чоловічих особин щурів (250 мг/кг/добу) і мишей (250 і 750 мг/кг/доба) відзначалося збільшення частоти виникнення доброякісних аденом з тиреоїдних фолікулярних клітин, що було пов'язано з відомим, специфічним для гризунів механізмом збільшення печінкового кліренсу тироксину. Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами Кветіапін може спричиняти сонливість, тому пацієнтам не рекомендується виконувати роботу, пов'язану з необхідністю концентрації уваги і високої швидкості психомоторних реакцій (у т. ч. управляти транспортними засобами). ПРИ ПОРУШЕННЯХ ФУНКЦІЇ НИРОК У пацієнтів з порушеннями функції нирок кліренс кветіапіну зменшується приблизно на 25%. Тому кветирон слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з порушеннями функцій нирок. ПРИ ПОРУШЕННЯХ ФУНКЦІЇ ПЕЧІНКИ Кветіапін піддається активному метаболізму в печінці. У пацієнтів з порушеннями функції печінки кліренс кветіапіну зменшується приблизно на 25%. Тому кветирон слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з порушеннями функцій печінки. ЗАСТОСУВАННЯ У ЛІТНЬОМУ ВІЦІ З обережністю застосовують у осіб літнього віку, особливо при одночасному прийомі препаратів, що подовжують інтервал QT.
