Фармакологічна дія: Антикоагулянт прямої дії. Ривароксабан - високоселективний прямий інгібітор фактора Ха, що володіє високою біодоступністю при прийомі всередину.
Активація фактора X з утворенням фактора Ха через внутрішній і зовнішній шлях згортання відіграє центральну роль в коагуляционном каскаді.
У людини спостерігалося дозозалежне пригнічення фактора Ха. Ривароксабан чинить дозозалежну вплив на протромбіновий час і близько корелює з концентраціями в плазмі (r=0.98), якщо для аналізу використовується набір Neoplastin®. При використанні інших реактивів результати будуть відрізнятися. Протромбіновий час слід вимірювати в секундах, оскільки MHO відкалібровано і сертифіковано лише для похідних кумарину і не може застосовуватися для інших антикоагулянтів. У пацієнтів, яким проводяться великі ортопедичні операції, 5/95-процентилі для протромбінового часу (Neoplastin®) через 2-4 год після прийому таблетки (тобто на максимумі ефекту) варіюють від 13 до 25 секунд.
Також ривароксабан дозозалежно збільшує АЧТЧ і результат HepTest®; однак ці параметри не рекомендується використовувати для оцінки фармакодинамічних ефектів ривароксабану. Ривароксабан також впливає на активність анти-Ха фактора, однак стандарти для калібрування відсутні.
У період лікування ривароксабаном проводити моніторинг параметрів згортання крові не потрібно.
У здорових чоловіків і жінок старше 50 років подовження інтервалу QT під впливом ривароксабану не спостерігалося.
Абсолютна біодоступність ривароксабану після прийому дози 10 мг висока (80-100%). Ривароксабан швидко всмоктується; Cmax досягається через 2-4 год після прийому таблетки.
При прийомі ривароксабану в дозі 10 мг з їжею не відзначено зміни AUC та Cmax.
Фармакокінетика ривароксабану характеризується помірною індивідуальною мінливістю; індивідуальна мінливість (варіаційний коефіцієнт) становить від 30% до 40%, за винятком дня проведення хірургічного втручання і наступного дня, коли мінливість в експозиції висока (70%). Показання: — профілактика венозної тромбоемболії (ВТЕ) у пацієнтів, що піддаються великим ортопедичних операцій на нижніх кінцівках (для Ксарелто® 10 мг);
— профілактика інсульту та системної тромбоемболії у пацієнтів з фібриляцією передсердь неклапанного походження (для Ксарелто® 15 мг та 20 мг). Протипоказання: — клінічно значущі активні кровотечі (наприклад, внутрішньочерепні кровотечі, шлунково-кишкові кровотечі);
— захворювання печінки, що протікають з коагулопатією, яка спричиняє клінічно значущий ризик кровотечі;
— вагітність;
— період лактації (період грудного вигодовування);
— дитячий та підлітковий вік до 18 років (ефективність і безпека для пацієнтів цієї вікової групи не встановлені);
— клінічні дані про застосування ривароксабану у пацієнтів з нирковою недостатністю важкого ступеня (КК < 15 мл/хв) відсутні. Тому застосування ривароксабану не рекомендується для даної категорії пацієнтів;
— вроджений дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція (у зв'язку з наявністю у складі лактози);
— підвищена чутливість до ривароксабану або будь-яких допоміжних речовин, що містяться в таблетці. З обережністю слід застосовувати препарат :
— при лікуванні пацієнтів з підвищеним ризиком кровотечі (у т. ч. при вродженій чи набутій схильності до кровотеч, неконтрольованої тяжкої артеріальної гіпертензії, виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки в стадії загострення, нещодавно перенесеної виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки, судинної ретинопатії, нещодавно перенесеному внутрішньочерепному або внутримозговом крововиливі, при патології судин спинного або головного мозку, після нещодавно перенесеної операції на головному, спинному мозку або очах, при бронхоектазах або легеневій кровотечі в анамнезі);
— при лікуванні пацієнтів з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК < 50-30 мл/хв), які отримують одночасно препарати, що підвищують концентрації ривароксабану в плазмі крові;
— при лікуванні пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (КК < 30-15 мл/хв) слід дотримуватись обережності, оскільки концентрація ривароксабану в плазмі крові у таких пацієнтів може значно підвищуватися (в середньому в 1.6 рази) і внаслідок цього (також внаслідок основного захворювання), такі пацієнти схильні до підвищеного ризику як кровотечі, так і тромбоутворення.
— у пацієнтів, які отримують лікарські препарати, що впливають на гемостаз (наприклад, НПЗП, антиагреганти або інші антитромботичні засоби);
— ривароксабан не рекомендується до застосування у пацієнтів, які отримують системне лікування протигрибковими препаратами азолової групи (наприклад, кетоконазолом) або інгібіторами ВІЛ-протеази (наприклад, ритонавіром). Ці лікарські препарати є сильними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 та Р-глікопротеїну. Як наслідок, ці лікарські препарати можуть підвищувати концентрації ривароксабану в плазмі до клінічно значущого рівня (в середньому в 2.6 рази), що збільшує ризик розвитку кровотеч. Флуконазол (протигрибковий препарат азолової групи), слабкий інгібітор CYP3A4, виявляє менш виражений вплив на виведення ривароксабану і може застосовуватися одночасно;
— пацієнти з тяжкою нирковою недостатністю або підвищеним ризиком кровотечі і пацієнти, які отримують супутнє системне лікування протигрибковими препаратами азолової групи або інгібіторами ВІЛ-протеази, після початку лікування повинні перебувати під пильним медичним наглядом для своєчасного виявлення ускладнень у формі кровотеч. Такий контроль може включати регулярне фізикальне обстеження пацієнтів, ретельне спостереження за виділеннями по дренажу хірургічної рани і періодичні вимірювання рівня гемоглобіну. Будь зниження гемоглобіну або ПЕКЛО, для якого немає пояснення, є підставою для пошуку місця кровотечі;
— у пацієнтів з ризиком загострення виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки може бути виправдано призначення профілактичного противоязвенного лікування.
