Складу Таблетки 1 табл. Показники Дозування таблеток Ко-Дальнева® (амлодипін індапамід периндоприл), мг 5 0,625 2 5 1,25 4 10 1,25 4 5 2,5 8 10 2,5 8 Активні речовини: Амлодипіну безилат,* 6,935 мг 6,935 13,87 6,935 13,87 (відповідає амлодипіну, мг) 5 5 10 5 10 Індапамід 0,625 1,25 1,25 2,5 2,5 Периндоприлу эрбумин (субстанція-гранули), мг 10,206 20,412 20,412 40,824 40,824 (відповідає периндоприлу эрбумину), мг 2 4 4 8 8 Допоміжні речовини субстанції-гранул: МКЦ, мг 7,9 15,8 15,8 31,6 31,6 Кальцію хлориду гексагідрат, мг 0,6 1,2 1,2 2,4 2,4 Допоміжні речовини: МКЦ, мг 90,244 79,413 180,488 165,761 158,826 Крохмаль прежелатинізований, мг 21 21 42 42 42 Карбоксиметилкрахмал натрію, мг 8,4 8,4 16,8 16,8 16,8 Натрію гідрокарбонат, мг 0,76 0,76 1,52 1,52 1,52 Кремнію діоксид колоїдний, мг 0,43 0,43 0,86 0,86 0,86 Магнію стеарат, мг 1,4 1,4 2,8 2,8 2,8 *3десь і далі за текстом назва солі «Амлодипіну бесилат» відповідає назві «Амлодипіну безилат». Опис лікарської форми Таблетки 5 мг 0,625 мг 2 мг: овальні, двоопуклі таблетки з рискою на одному боці, білого або майже білого кольору. Таблетки 5 мг 1,25 мг 4 мг: круглі, злегка двоопуклі таблетки з фаскою з обох боків, білого або майже білого кольору. Таблетки 5 мг, 2,5 мг, 8 мг: круглі, двоопуклі таблетки з фаскою з обох боків, білого або майже білого кольору. Таблетки 10 мг 1,25 мг 4 мг: овальні, двоопуклі таблетки з рискою на одному боці, білого або майже білого кольору. Таблетки 10 мг, 2,5 мг, 8 мг: круглі, двоопуклі таблетки з фаскою з обох боків, з рискою на одному боці, білого або майже білого кольору. Фармакологічна дія Фармакологічна дія - антигіпертензивна. Фармакодинаміка Ко-Дальнева® — комбінований препарат, що містить периндоприлу эрбумин (інгібітор АПФ), індапамід (тиазидоподобный діуретик) та амлодипін (БКК). Ко-Дальнева® поєднує в собі властивості кожної з діючих речовин, які володіють при цьому потенціює дію. Амлодипін Амлодипін — БКК, похідне дигідропіридину. Амлодипін пригнічує трансмембранний перехід іонів кальцію в кардіоміоцити і гладком'язові клітини судинної стінки. Антигіпертензивну дію амлодипіну обумовлений прямим розслаблюючим ефектом на гладком'язові клітини судинної стінки. Механізм антиангінальної дії амлодипіну до кінця не з'ясований, імовірно він пов'язаний з наступними ефектами: - викликає розширення периферичних артеріол, знижуючи ЗПОС — постнавантаження на серце, що призводить до зменшення потреби міокарда в кисні; - викликає розширення коронарних артерій та артеріол як інтактних, так і в ішемізованих ділянках міокарда, що збільшує надходження кисню в міокард, в т. ч. у пацієнтів зі стенокардією Принцметала. У пацієнтів з АГ прийом амлодипіну 1 раз на добу забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску (в положенні лежачи і стоячи) протягом 24 год. Антигіпертензивна дія розвивається повільно, в зв'язку з чим розвиток гострої артеріальної гіпотензії нехарактерно. У пацієнтів зі стенокардією прийом амлодипіну 1 раз на добу підвищує толерантність до фізичного навантаження, час до розвитку нападу стенокардії і до ішемічної депресії сегмента ST, знижує частоту нападів стенокардії і потреби в прийомі нітрогліцерину (короткодействующие форми). Амлодипін не впливає на показники ліпідного профілю і не викликає зміни гіполіпідемічних показників плазми крові. Препарат може застосовуватися у пацієнтів з бронхіальною астмою (БА), СД і подагру. При тривалому застосуванні комбінації периндоприл/амлодипін у пацієнтів у віці від 40 до 79 років з АГ і щонайменше наявності 3 із додаткових факторів ризику (ГЛШ, ЦД типу 2, атеросклероз периферичних артерій, раніше перенесений інсульт або транзиторна ішемічна атака, чоловіча стать, вік 55 років і старше, мікроальбумінурія або протеїнурія, куріння, загальний холестерин/холестерин ЛПВЩ ≥6, ранній розвиток ІХС у найближчих родичів) достовірно знижувалася частота таких ускладнень, як коронарна реваскуляризація, фатальний і нефатальный інсульт, загострення перебігу стенокардії, розвиток СД, порушення функції нирок і захворювань периферичних артерій, а також загальні коронарні і серцево-судинні події, серцево-судинна смертність, порівняно з застосуванням комбінації атенолол/бендрофлуметиазид. Індапамід Індапамід є похідним сульфонаміду. За фармакологічними властивостями близький до тіазидних діуретиків. Індапамід пригнічує реабсорбцію іонів натрію у кортикальному сегменті петлі Генле, що призводить до збільшення екскреції нирками йонів натрію і хлору, і меншою мірою-іонів калію і магнію, посилюючи тим самим діурез і знижуючи АТ. У режимі монотерапії антигіпертензивна дія зберігається протягом 24 год і проявляється при застосуванні препарату в дозах, що надають мінімальний діуретичну дію. Антигіпертензивна дія індапаміду пов'язана з поліпшенням еластичних властивостей великих артерій, зменшенням ЗПСО. На фоні прийому індапаміду зменшується ГЛШ. Індапамід не впливає на концентрацію ліпідів у плазмі крові (тригліцеридів, загального холестерину, ЛПВЩ, ЛПНЩ), на показники вуглеводного обміну (у т. ч. у пацієнтів з цукровим діабетом (СД). Периндоприл Периндоприл — інгібітор АПФ, або кініназа II — є экзопептидазой, яка перетворює ангіотензин I в судинозвужувальна речовина, ангіотензин II, а також руйнує брадикінін, володіє судинорозширювальними властивостями, до неактивного гептапептида. В результаті периндоприл забезпечує наступні ефекти: - знижує секрецію альдостерону; - збільшує активність реніну плазми крові за принципом негативного зворотного зв'язку; - при тривалому застосуванні знижує ОПСС — постнавантаження на серце, що обумовлено в основному дією на м'язові і ниркові судини. Зниження ОПСС не супроводжується затримкою натрію і води і не викликає рефлекторну тахікардію. Дослідження показників гемодинаміки у пацієнтів з ХСН виявило: - зниження тиску наповнення в лівому та правому шлуночках серця; - зниження ОПСС; - збільшення серцевого викиду і серцевого індексу; - збільшення периферичного кровотоку в м'язах. Крім того, було відзначено поліпшення результатів проби з фізичним навантаженням. Дію периндоприлу здійснюється за допомогою активного метаболіту — периндоприлата. Інші метаболіти не чинять інгібуючу дію на АПФ in vitro. Периндоприл є ефективним при лікуванні артеріальної гіпертензії (АГ) будь-якого ступеня тяжкості, знижує як сАД, так і дат у положенні лежачи і стоячи. Антигіпертензивний ефект досягає максимуму через 4-6 год після одноразового прийому внутрішньо і зберігається протягом 24 год. Антигіпертензивну дію через 24 години після одноразового прийому внутрішньо становить близько 87-100% від максимального антигіпертензивного ефекту. Периндоприл виявляє антигіпертензивну дію у пацієнтів як з низькою, так і з нормальною активністю реніну в плазмі крові. Терапевтичний ефект наступає менш ніж через 1 міс від початку терапії і не супроводжується тахифилаксией. Припинення терапії не викликає синдром відміни. Периндоприл має судинорозширювальні властивості і сприяє відновленню еластичності великих артерій, структури судинної стінки дрібних артерій, а також зменшує гіпертрофію лівого шлуночка (ГЛШ). Одночасне застосування з тіазидним діуретиком посилює вираженість антигіпертензивного дії та знижує ризик розвитку гіпокаліємії на фоні прийому діуретиків. Периндоприл/Індапамід Комбінація периндоприл/індапамід чинить дозозалежну антигіпертензивну дію як на сАД, так і на дАД (в положенні стоячи і лежачи), незалежно від віку пацієнта. Антигіпертензивна дія зберігається протягом 24 год. Терапевтичний ефект наступає менш ніж через 1 міс від початку терапії і не супроводжується тахифилаксией. Припинення терапії не викликає синдром відміни. У клінічних дослідженнях одночасне застосування периндоприлу та індапаміду посилювало вираженість антигіпертензивного дії порівняно з монотерапією кожним препаратом. Комбінація периндоприлу терт-бутиламин (периндоприлу эрбумин)/індапамід призводила до достовірно більш вираженого зниження ГЛШ, ніж монотерапія еналаприлом. Найбільш значущий вплив на ГЛШ досягається при застосуванні периндоприлу терт-бутиламина (периндоприлу эрбумина) 8 мг/індапаміду 2,5 мг. Фармакокінетика Амлодипін Всмоктування, розподіл. Після прийому внутрішньо амлодипін повільно абсорбується изЖКТ. Прийом їжі не впливає на біодоступність амлодипіну. Cmax амлодипіну у плазмі крові досягається через 6-12 год після прийому всередину. Абсолютна біодоступність становить близько 64-80%. Vd складає приблизно 21 л/кг В дослідженнях in vitro ступінь зв'язування амлодипіну з білками плазми крові становила близько 97,5%. Метаболізм/виведення. Кінцевий T1/2 з плазми крові становить приблизно 35-50 год, що дозволяє приймати амлодипін 1 раз на добу. Амлодипін метаболізується в печінці з утворенням неактивних метаболітів, при цьому 10% прийнятої внутрішньо дози амлодипіну виводиться в незміненому вигляді, близько 60% нирками у вигляді метаболітів. Амлодипін не виводиться з організму за допомогою гемодіалізу. Час досягнення Cmax амлодипіну не відрізняється у пацієнтів похилого і молодого віку. У пацієнтів літнього віку відзначається зниження кліренсу амлодипіну, що призводить до збільшення AUC і T1/2. Корекція дози у пацієнтів літнього віку не потрібна, але збільшувати дозу амлодипіну слід з обережністю. Збільшення AUC і T1/2 у пацієнтів з ХСН відповідає передбачуваної величиною для даної вікової групи. У пацієнтів з порушенням функції нирок зміни концентрації амлодипіну у плазмі крові не корелюють зі ступенем ниркової недостатності. Можливе незначне подовження T1/2. У пацієнтів з порушенням функції печінки дані про застосування амлодипіну обмежені, спостерігається зниження кліренсу амлодипіну, що призводить до збільшення T1/2 і AUCпримерно на 40-60%. Індапамід Всмоктування, розподіл. Індапамід швидко і повністю абсорбується з ШКТ. Cmax в плазмі крові досягається приблизно через 1 год після прийому препарату всередину. Ступінь зв'язування з білками плазми крові — 79%. Метаболізм, виведення. T1/2 складає 14-24 год (у середньому 18 год). Повторний прийом індапаміду не призводить до його кумуляції. Елімінується переважно нирками (70% від прийнятої внутрішньо дози) та через кишечник (22%) у формі неактивних метаболітів. Фармакокінетика індапаміду не змінюється у пацієнтів з нирковою недостатністю. Периндоприл Всмоктування, метаболізм. При прийомі всередину периндоприл швидко всмоктується. Смахв плазмі крові досягається через 1 год після прийому всередину. Периндоприл є проліками, тобто не володіє фармакологічною активністю. Близько 27% від дози периндоприлу, прийнятої всередину, надходить у кровотік у вигляді активного метаболіту — периндоприлата. Крім активного метаболіту — периндоприлата утворюється ще 5 метаболітів, які не володіють фармакологічною активністю.Cmax периндоприлата в плазмі крові досягається через 3-4 год після прийому всередину. Прийом їжі уповільнює перетворення периндоприлу у периндоприлат, таким чином впливаючи на біодоступність. Тому периндоприл слід приймати 1 раз на добу, вранці, перед прийомом їжі. Існує лінійна залежність концентрації периндоприлу в плазмі крові від прийнятої внутрішньо дози. Розподіл. Vd вільного периндоприлата становить приблизно 0,2 л/кг, Ступінь зв'язування периндоприлата з білками плазми крові (в основному з АПФ) становить близько 20% і носить дозозалежний характер. Виведення. T1/2 периндоприлу з плазми крові становить 1 ч. Периндоприлат виводиться з організму нирками. Кінцевий T1/2 вільної фракції становить близько 17 год, рівноважний стан досягається протягом 4 діб. Виведення периндоприлата сповільнено у пацієнтів літнього віку, а також у пацієнтів із серцевою та нирковою недостатністю. Корекція дози у пацієнтів з нирковою недостатністю проводиться з урахуванням ступеня порушення функції нирок (кліренсу креатиніну). Діалізний кліренс периндоприлата становить 70 мл/хв. Фармакокінетика периндоприлу змінюється у пацієнтів з цирозом печінки: печінковий кліренс зменшується в 2 рази. Проте кількість утвореного периндоприлата не зменшується, тому корекція дози не потрібна (див. «Спосіб застосування та дози» і «Особливі вказівки»). Показання препарату Ко-Дальнева® Артеріальна гіпертензія (при необхідності одночасної терапії амлодипіном, индапамидом і периндоприлом в дозах, що застосовуються в монотерапії окремих компонентів). Протипоказання підвищена чутливість до амлодипіну та інших похідних дигідропіридину, індапаміду та інших похідних сульфонаміду, периндоприлу та іншим ингибиторамАПФ, а також допоміжних речовин, що входять до складу препарату; ангіоневротичний набряк (набряк Квінке) в анамнезі, пов'язаний з прийомом ингибиторовАПФ; спадковий/ідіопатичний ангіоневротичний набряк; двосторонній стеноз ниркових артерій, стеноз артерії єдиної нирки; тяжка артеріальна гіпотензія (сат менше 90 мм рт. ст.); шок (у т. ч. кардіогенний); нестабільна стенокардія (за винятком стенокардії Принцметала); обструкція вихідного тракту лівого шлуночка (наприклад, клінічно значимий стеноз аорти); гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда; ниркова недостатність (Cl креатиніну менше 60 мл/хв); тяжка печінкова недостатність, в т.ч. печінкова енцефалопатія; рефрактерна гіпокаліємія; одночасне застосування з ЛЗ, які можуть викликати поліморфну шлуночкову аритмію типу «пірует» (див. «Взаємодія»); одночасне застосування з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію та літію у пацієнтів з підвищеним вмістом калію в плазмі крові; одночасне застосування препаратів, що подовжують інтервал QT; одночасне застосування з алискиреном і алискиренсодержащими препаратами у пацієнтів з цукровим діабетом; пацієнти, які перебувають на гемодіалізі, а також пацієнтів з нелікованою серцевою недостатністю в стадії декомпенсації (відсутній достатній клінічний досвід); вагітність (див. «Застосування при вагітності та годуванні груддю»); період грудного вигодовування (див. «Застосування при вагітності та годуванні груддю»); вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені). На початок Побічні дії Класифікація частоти розвитку побічних ефектів ВООЗ: дуже часто — ≥1/10; часто — від ≥1/100 до Класифікація MedDRA Небажані ефекти Частота Амлодипін Периндоприл/Індапамід З боку крові і лімфатичної системи-Лейкопенія/нейтропенія, Дуже рідко Дуже рідко Агранулоцитоз або панцитопенія — Дуже рідко Тромбоцитопенія, Дуже рідко Дуже рідко-Апластична анемія — Дуже рідко Гемолітична анемія — Дуже рідко При лікуванні інгібіторами АПФ у певних ситуаціях (після трансплантації нирки, під час діалізу) спостерігали розвиток анемії — Дуже рідко З боку імунної системи-Реакції підвищеної чутливості у пацієнтів, схильних до бронхообструктивним і алергічних реакцій — Нечасто Алергічні реакції Дуже рідко — З боку обміну речовин і харчування Гіперглікемія Дуже рідко — Збільшення або зниження маси тіла Нечасто — Порушення психіки Безсоння Нечасто — Лабільність настрою (у т. ч. тривожність) Нечасто Нечасто Депресія Нечасто — Порушення сну — Нечасто Сплутаність свідомості Рідко Дуже рідко З боку нервової системи Сонливість (особливо на початку лікування) Часто — Запаморочення (особливо на початку лікування) Часто Часто Головний біль Часто Часто Тремор Нечасто — Гіпестезія Нечасто — Парестезія Нечасто Часто М'язова гіпертонія Дуже рідко — Периферична нейропатія Дуже рідко — Вертиго — Часто Непритомність Нечасто Частота невідома З боку органу зору Порушення зору (в т. ч. диплопія) Нечасто Часто З боку органу слуху й лабіринтові порушення Шум (дзвін) у вухах Нечасто Часто З боку серця, Відчуття серцебиття Часто — Стенокардія — Дуже рідко Інфаркт міокарда, можливо, внаслідок надмірного зниження АТ у пацієнтів групи високого ризику Дуже рідко Дуже рідко-Порушення ритму серця (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію і миготливу аритмію) Дуже рідко Дуже рідко-Поліморфна шлуночкова тахікардія по типу «пірует» (можливо з летальним наслідком) — Частота невідома З боку судин Відчуття припливів крові до шкіри обличчя Часто — Виражене зниження артеріального тиску (у т. ч. ортостатична гіпотензія) Нечасто Нечасто Васкуліт (у т. ч. геморагічний васкуліт) Дуже рідко Нечасто З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння Задишка Нечасто Часто Риніт Нечасто Дуже рідко Кашель Дуже рідко Часто Бронхоспазм — Нечасто Еозинофільна пневмонія — Дуже рідко З боку ШКТ Гіперплазія ясен, Дуже рідко — Біль у животі, нудота Часто Часто Біль в епігастрії — Часто Блювота Нечасто Часто Диспепсія Нечасто Часто Зміни режиму дефекації (у т. ч. діарея, запор) Нечасто Часто Сухість слизової оболонки порожнини рота Нечасто Часто Порушення смакового сприйняття — Часто Панкреатит Дуже рідко Дуже рідко Гастрит Дуже рідко — Зниження апетиту — Часто Ангіоневротичний набряк кишечнику — Дуже рідко З боку печінки та жовчовивідних шляхів Гепатит* Дуже рідко — Жовтяниця* Дуже рідко Дуже рідко Печінкова енцефалопатія у пацієнтів з печінковою недостатністю — Частота невідома З боку шкіри та підшкірних тканин Кропив'янка Нечасто Нечасто Ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, слизової оболонки язика, голосових складок та/або гортані (див. «Особливі вказівки») Дуже рідко Нечасто Мультиформна ексудативна еритема Дуже рідко Дуже рідко Екзантема Нечасто — Алопеція Нечасто — Пурпура Нечасто — Зміна кольору шкіри Нечасто — Підвищене потовиділення Нечасто Нечасто Шкірний свербіж Нечасто Часто Шкірний висип Нечасто Часто Ексфоліативний дерматит Дуже рідко — Синдром Стівенса-Джонсона, Дуже рідко Дуже рідко-Фоточутливість, Дуже рідко Частота невідома Макулопапульозний висип — Часто Токсичний епідермальний некроліз — Дуже рідко Можливе погіршення перебігу гострої форми системного червоного вовчака — Нечасто З боку скелетно-м'язової системи і сполучної тканини Артралгія, міалгія, Нечасто — Набряки щиколоток Часто — Спазми м'язів Нечасто Часто Біль у спині Нечасто — З боку нирок та сечовивідних шляхів Хворобливе сечовипускання, ніктурія, часте сечовипускання Нечасто — Ниркова недостатність — Нечасто Гостра ниркова недостатність — Дуже рідко З боку статевих органів та молочної залози Імпотенція Нечасто Нечасто Гінекомастія Нечасто — Загальні розлади та порушення у місці введення Периферичні набряки Часто — Підвищена стомлюваність Часто — Біль у грудній клітці Нечасто — Астенія Нечасто Часто Біль різної локалізації Нечасто — Загальне нездужання Нечасто — Лабораторні та інструментальні дані Підвищення концентрації сироваткового білірубіну, активності печінкових ферментів (АЛТ*, АСТ*) Дуже рідко Частота невідома Збільшення інтервалу QT на ЕКГ — Частота невідома Підвищення концентрації креатиніну в сечі та плазмі крові, що проходить після відміни терапії — Частота невідома Гіпокаліємія — Частота невідома Гіпонатріємія та гіповолемія, що призводять до дегідратації та ортостатичної гіпотензії — Частота невідома Підвищення концентрації сечової кислоти та глюкози у плазмі крові — Частота невідома Гіперкаліємія — Частота невідома Гіперкальціємія — Рідко * В більшості випадків пов'язане з холестазом. Взаємодія АмлодипінОдночасне застосування не рекомендується Дантролен (в/в введення). У лабораторних тварин були відмічені випадки фібриляції шлуночків з летальним результатом і колапсом на тлі застосування верапамілу та/ввведения дантролену, що супроводжувалися гіперкаліємією. Внаслідок ризику розвитку гіперкаліємії рекомендується уникати одночасного застосування БКК (амлодипіну) і дантролену у пацієнтів, схильних до злоякісної гіпертермії, а також при лікуванні злоякісної гіпертермії.
Одночасне застосування, що вимагає особливої уваги Індуктори ізоферменту CYP3A4. Дані, що стосуються впливу індукторів изоферментаСУР3А4 на амлодипін, відсутні. Одночасне застосування індукторів изоферментаСУР3А4 (рифампіцин, препарати звіробою звичайного) може призводити до зниження концентрації амлодипіну в плазмі крові. Слід дотримуватися обережності при одночасному прийомі амлодипіну з індукторами ізоферменту CYP3A4. Інгібітори ізоферменту CYP3A4. Одночасне застосування амлодипіну з потужними або помірними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (інгібітори протеази, протигрибкові засоби групи азолів, макроліди, наприклад еритроміцин або кларитроміцин, верапаміл або дилтіазем) може призвести до істотного збільшення концентрації амлодипіну. Клінічні прояви зазначених відхилень фармакокінетичних можуть бути більш вираженими у пацієнтів літнього віку, у зв'язку з чим може знадобитися моніторинг клінічного стану та корекція дози.
Одночасне застосування, що вимагає уваги Амлодипін підсилює / посилює антигіпертензивну дію препаратів для гіпотензивної терапії. Інші комбінації ЛЗ. У ході клінічних досліджень лікарських взаємодій амлодипін не впливав на фармакокінетику аторвастатину, дигоксину, варфарину або циклоспорину. Одночасний прийом амлодипіну і вживання грейпфрутів або грейпфрутового соку не рекомендується у зв'язку з можливим підвищенням біодоступності амлодипіну у деяких пацієнтів, що може призвести до посилення антигіпертензивного ефекту. Індапамід
Одночасне застосування, що вимагає особливої уваги Препарати, здатні викликати поліморфну шлуночкову тахікардію типу «пірует».Враховуючи ризик розвитку гіпокаліємії, що слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні індапаміду з препаратами, здатними викликати поліморфну шлуночкову тахікардію типу «пірует», наприклад антиаритмічними препаратами (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід, аміодарон, дофетилід, ібутилід, бретилія тозилат, соталол), деякими нейролептиками (хлорпромазин, циамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифторперазин), бензамидами (амісульприд, сульпірид, сультоприд, тиаприд), бутирофенонами (дроперидол, галоперидол), іншими нейролептиками (пімозид), іншими препаратами, такими як бепридил, цизаприд, дифеманила метилсульфат, еритроміцин в/в, галофантрин, мізоластин, моксифлоксацин, пентамідин, спарфлоксацин, вінкамін в/в, метадон, астемізол, терфенадин. Слід уникати одночасного застосування з перерахованими вище препаратами, при розвитку гіпокаліємії проводити її корекцію, контролювати ЕКГ (інтервал QT). Препарати, здатні спричинити гіпокаліємію. Одночасний прийом з амфотерицином В, в/в, системними ГКС і минералокортикостероидами, тетракозактидом, проносними засобами, що стимулюють моторику ШЛУНКОВО-кишкового тракту, підвищує ризик розвитку гіпокаліємії (адитивний ефект). Необхідний контроль вмісту калію в плазмі крові, при необхідності — корекція гіпокаліємії. Особливу обережність слід дотримуватись при одночасному застосуванні з серцевими глікозидами. Слід застосовувати проносні засоби, не стимулюють моторику ШКТ. Серцеві глікозиди. Гіпокаліємія підсилює токсичну дію серцевих глікозидів. При одночасному застосуванні слід контролювати вміст калію у плазмі крові і показники ЕКГ і при необхідності вирішити питання про доцільність продовження терапії.
Одночасне застосування, що вимагає уваги Метформін. Функціональна ниркова недостатність, яка може виникати на тлі прийому діуретиків, особливо петльових, при одночасному застосуванні метформіну підвищує ризик розвитку лактоацидозу. Не слід застосовувати метформін, якщо Clкреатинина в плазмі крові перевищує 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків та 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок. Йодовмісні контрастні речовини. Зневоднення організму на тлі прийому діуретиків підвищує ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при введенні високих доз йодовмісних контрастних речовин. Перед застосуванням йодовмісних контрастних речовин необхідно компенсувати гіповолемію. Солі кальцію. При одночасному застосуванні можливий розвиток гіперкальціємії внаслідок зниження виведення кальцію нирками. Циклоспорин. Можливе підвищення Cl креатиніну в плазмі крові без зміни концентрації циклоспорину, навіть при нормальному вмісті води і натрію. Периндоприл
Одночасне застосування не рекомендується Алискирен. Одночасне застосування периндоприлу з алискиреном протипоказано у пацієнтів з СД або з помірним і тяжким порушенням функції нирок (Cl креатиніну менше 60 мл/хв). Калійзберігаючі діуретики, препарати калію і калийсодержащие замінники харчової солі. На фоні терапії інгібіторами АПФ вміст калію в плазмі крові, як правило, залишається у межах норми, але можливий розвиток гіперкаліємії. Одночасний прийом калійзберігаючих діуретиків (спіронолактон, триамтерен, амілорид, эплеренон), препаратів калію і калійвмісних замінників харчової солі може призводити до істотного підвищення вмісту калію в плазмі крові. При необхідності одночасного прийому інгібітору АПФ з вищевказаними препаратами (у випадку гіпокаліємії) слід дотримуватися обережності і проводити регулярний контроль вмісту калію в плазмі крові та параметри ЕКГ. Эстрамустин. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з эстрамустином супроводжується ризиком розвитку ангіоневротичного набряку.
Одночасне застосування, що вимагає особливої уваги Подвійна блокада РААС у пацієнтів з атеросклерозом, ХСН або цукровий діабет, що супроводжується ураженням органів-мішеней асоційована з більш високою частотою розвитку артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії і порушенням функції нирок (у т. ч. розвитком гострої ниркової недостатності) у порівнянні з застосуванням препарату однієї з перерахованих груп. Подвійна блокада РААС можлива лише в окремих випадках під ретельним контролем функції нирок. НПЗЗ, включаючи високі дози ацетилсаліцилової кислоти (АСК) (більше 3 г/добу).Одночасне застосування інгібіторів АПФ з НПЗЗ (включаючи АСК в дозі, надає протизапальну дію, інгібітори ЦОГ-2 та неселективні НПЗЗ) може призвести до зниження антигіпертензивного ефекту, а також до погіршення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності, та підвищення вмісту калію в плазмі крові, особливо у пацієнтів зі зниженою функцією нирок. Слід дотримуватися обережності при застосуванні зазначеної комбінації, особливо у пацієнтів літнього віку. Пацієнтам необхідно компенсувати втрату рідини і проводити регулярний контроль функції нирок, як на початку лікування, так і в процесі лікування. Гіпоглікемічні засоби (похідні сульфонілсечовини та інсулін) Інгібітори АПФ можуть посилювати гіпоглікемічний ефект інсуліну та похідних сульфонілсечовини у пацієнтів з цукровим діабетом. Розвиток гіпоглікемії спостерігається дуже рідко (ймовірно, за рахунок збільшення толерантності до глюкози і зниження потреби в інсуліні).
Одночасне застосування, що вимагає уваги Діуретики (тіазидні та петльові). У пацієнтів, які отримують діуретики, особливо при надлишковому виведенні рідини й/або електролітів, на початку терапії інгібітором АПФможет спостерігатися значне зниження артеріального тиску. Ризик розвитку артеріальної гіпотензії можна зменшити шляхом відміни діуретика, корекції гіповолемії та електролітного балансу, а також призначаючи периндоприл в низькій дозі (2 мг/добу), поступово її збільшуючи. Алопуринол, цитостатичні та імунодепресивні препарати, ГЛЮКОКОРТИКОСТЕРОЇДИ (при системному застосуванні) та прокаїнамід. Одночасне застосування з інгібіторами АПФ може збільшувати ризик розвитку лейкопенії. Препарати для загальної анестезії. Одночасне застосування інгібіторів АПФ і засобів для загальної анестезії може призводити до посилення антигіпертензивного ефекту. Препарати золота. При застосуванні інгібіторів АПФ, у т. ч. периндоприлу у пацієнтів, що отримують в/в препарат золота (натрію ауротиомалат), був описаний симптомокомплекс, що включає гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювання, артеріальну гіпотензію. Симпатоміметики. Можуть послаблювати антигіпертензивну дію інгібіторів АПФ. Глиптины (линаглиптин, саксаглиптин, ситаглиптин, витаглиптин). Одночасне застосування з інгібіторами АПФ може підвищувати ризик розвитку ангіоневротичного набряку внаслідок придушення активності дипептидилпептидазы IV (ДПП-IV) глиптином. Ко-Дальнева®
Одночасне застосування не рекомендується Препарати літію. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з препаратами літію може виникнути оборотне підвищення концентрації літію в плазмі крові з розвитком інтоксикації. Одночасне застосування з тіазидними діуретиками може сприяти додатковому підвищення концентрації літію і зростанням ризику розвитку інтоксикації. Одночасне застосування комбінації периндоприлу та індапаміду з препаратами літію не рекомендується. У разі проведення зазначеної терапії необхідний регулярний контроль концентрації літію в плазмі крові.
Одночасне застосування, що вимагає особливої уваги Баклофен. Можливе посилення антигіпертензивної дії. Слід контролювати артеріальний тиск і функцію нирок, при необхідності провести корекцію дози гіпотензивних препаратів.
Одночасне застосування, що вимагає уваги Гіпотензивні засоби (наприклад бета-адреноблокатори) та вазодилататори. При одночасному застосуванні з гіпотензивними ЛЗ можливе посилення антигіпертензивного ефекту. Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні з нітрогліцерином, іншими нітратами або іншими вазодилятаторами, оскільки при цьому можливе додаткове зниження артеріального тиску. Кортикостероїди (мінерало - і глюкокортикоїди), тетракозактид. Зниження антигіпертензивної дії (затримка рідини і натрію в результаті дії кортикостероїдів). Альфа-адреноблокатори (празозин, альфузозин, доксазозин, тамсулозин, теразозин).Посилення антигіпертензивної дії і підвищення ризику розвитку ортостатичної гіпотензії. Аміфостин. Можливе посилення антигіпертензивного ефекту амлодипіну. Трициклічні антидепресанти/нейролептики/засоби для загальної анестезії. Посилення антигіпертензивної дії і підвищення ризику розвитку ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект). Спосіб застосування та дози Внутрішньо, по 1 табл. 1 раз на добу, бажано вранці, перед їдою. Доза препарату Ко-Дальнева® підбирається після раніше проведеного титрування доз активних компонентів препарату. Максимальна добова доза препарату Ко-Дальнева®становить 8 мг периндоприлу 2,5 мг індапаміду 10 мг амлодипіну. Пацієнти літнього віку та пацієнти з порушенням функції нирок. Препарат Ко-Дальнева® протипоказаний до застосування у пацієнтів з помірним і тяжким порушенням функції нирок (Cl креатиніну менше 60 мл/хв). Препарат Ко-Дальнева може застосовуватися у пацієнтів з Cl креатиніну, рівним і перевищує 60 мл/хв. Таким пацієнтам рекомендується індивідуальний підбір доз амлодипіну, індапаміду, периндоприлу. Амлодипін, що застосовується в еквівалентних дозах, однаково добре переноситься пацієнтами як похилого, так і молодшого віку. Не потрібна зміна режиму дозування у пацієнтів літнього віку, однак збільшення дози слід проводити з обережністю, що пов'язано з віковими змінами і подовження T1/2.
Зміна концентрації амлодипіну у плазмі крові не корелює зі ступенем вираженості ниркової недостатності. Пацієнти з порушенням функції печінки. Препарат Ко-Дальнева® протипоказаний пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю. Слід дотримуватися обережності при застосуванні препарату у пацієнтів з легким і помірним порушенням функції печінки. Передозування Симптоми: найбільш імовірними симптомами при передозуванні є виражене зниження артеріального тиску з можливим розвитком рефлекторної тахікардії і надмірної периферичної вазодилатації (ризик розвитку вираженої і стійкої артеріальної гіпотензії, у т. ч. з розвитком шоку і летального результату). Іноді виражене снижениеАД супроводжується нудотою, блюванням, судомами, запамороченням, сонливістю, сплутаністю свідомості, олігурією, яка може перейти в анурію (внаслідок гіповолемії). Також можуть спостерігатися порушення водно-електролітного балансу (гіпонатріємія, гіпокаліємія). Лікування: заходи невідкладної допомоги спрямовані на видалення препарату з ЖКТ: промивання шлунка і/або приймання активованого вугілля з наступним відновленням водно-електролітного балансу. При вираженому зниженні артеріального тиску слід укласти хворого з піднесеним становищем нижніх кінцівок, при необхідності провести корекцію гіповолемії (наприклад в/в інфузія 0,9% розчину натрію хлориду). Периндоприлат, активний метаболіт периндоприлу, видаляється за допомогою діалізу. Амлодипін міцно зв'язується з білками плазми крові, тому діаліз неефективний. Індапамід не видаляється за допомогою гемодіалізу.
Форма випуску Таблетки, 5 мг 0,625 мг, 2 мг, 5 мг 1,25 мг 4 мг, 5 мг, 2,5 мг, 8 мг, 10 мг 1,25 мг 4 мг, 10 мг 2,5 мг 8 мг. По 10 або 14 табл. у контурній чарунковій упаковці з комбінованого матеріалу ОПА/Ал/ПВХ і алюмінієвої фольги.про 1, 2, 3, 6 або 9 контурних ячейковых упаковок (по 10 табл.) або по 1, 2, 4 або 6 контурних ячейковых упаковок (по 14 табл.) поміщають у пачку із картону.
