Клабакс OD 500 мг №7 таблетки

Складу
1 табл. містить кларитроміцин 500 мг
Упаковка
7 шт. Фармакологічна дія
Клабакс OD надає антибактеріальну, бактеріостатична, бактерицидна дія.
Показання
Бактеріальні інфекції, викликані чутливими мікроорганізмами: інфекції верхніх дихальних шляхів (ларингіт, фарингіт, тонзиліт, синусит), нижніх відділів дихальних шляхів (бронхіт, у т.ч. загострення хронічного бронхіту, пневмонія, атипова пневмонія), шкіри і м'яких тканин (фолікуліт, фурункульоз, імпетиго, ранова інфекція), середній отит; виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки (ерадикація Helicobacter pylori у складі комбінованої терапії), микобактериоз (у т. ч. атиповий, в поєднанні з этамбутолом і рифабутином), хламідіоз.
Протипоказання
підвищена чутливість до антибіотиків з групи макролідів;
спільне використання з дериватами ріжків;
спільне застосування з цизапридом, пімозидом, астемізолом і терфенадином. У хворих, які приймають ці препарати одночасно з кларитроміцином, відзначається підвищення їх концентрації в крові. При цьому можливе подовження інтервалу QT і розвиток серцевих аритмій, включаючи пароксизмальну шлуночкову тахікардію, фібриляцію шлуночків і тріпотіння або мерехтіння шлуночків;
тяжкі порушення функції печінки та/або нирок (Cl креатиніну — менше 30 мл/хв);
порфирія;
дитячий вік до 12 років.
Застосування при вагітності і годуванні грудьми
Застосування Клабакса ОД при вагітності можливе тільки в тих випадках, коли очікуваний ефект терапії перевищує потенційний ризик для плода при відсутності альтернативної відповідної терапії (адекватних і строго контрольованих досліджень безпеки застосування у вагітних жінок не проводили). Якщо вагітність настала в період лікування кларитроміцином, пацієнтка повинна бути попереджена про можливий ризик для плода. На час лікування слід припинити грудне вигодовування (кларитроміцин та його активний метаболіт проникають у грудне молоко, безпека застосування при годуванні груддю не встановлена).
Спосіб застосування та дози
Всередину, під час їжі, не розламуючи, не розжовуючи, проковтуючи повністю.

Дорослі та діти старше 12 років — зазвичай по 500 мг 1 раз на день. У важких випадках дозу збільшують до 500 мг 2 рази на добу.

Тривалість лікування — 7-14 днів.

Для пацієнтів з Cl креатиніну 30-60 мл/хв тільки при тяжких інфекціях можливе призначення в дозі 500 мг 1 раз на добу (тобто зниження добової дози на 50%).
Побічні дії
Найбільш часто відзначаються скарги з боку ШКТ (нудота, диспепсія, болі в животі, блювота і діарея). Є повідомлення про розвиток псевдомембранозного коліту від середньотяжкого до загрозливого життю. До інших побічних реакцій належать головні болі, порушення смаку та минуще підвищення активності ферментів печінки.

Існують повідомлення про рідкісні випадки розвитку парестезії, а також гепатиту з підвищенням рівня ферментів печінки в крові і розвитком холестазу і жовтяниці, який в деяких випадках був важким, але, як правило, оборотним. У виняткових випадках спостерігалася печінкова недостатність з летальним результатом.

Відомо про рідкісних випадках збільшення концентрації креатиніну в сироватці, розвиток інтерстиціальних нефритів, розвитку ниркової недостатності.

При прийомі кларитроміцину спостерігалися алергічні реакції, інтенсивність яких варіювала від кропив'янки і шкірної висипки до анафілаксії та синдрому Стівенса-Джонсона.

Є повідомлення про втрату слуху в період лікування кларитроміцином, який у більшості випадків відновлювався після відміни препарату. Можливе порушення смаку.

Є дані про розвиток глосситов, стоматитів, кандидозу слизової оболонки порожнини рота та зміни кольору мови в період лікування кларитроміцином. Повідомляється також про зворотнє в більшості випадків зміну кольору зубів у хворих, які отримували кларитроміцин.

У рідкісних випадках відзначалася гіпоглікемія; в ряді цих випадків гіпоглікемія розвивалася у хворих, що приймали в період лікування кларитроміцином гіпоглікемічні засоби для перорального прийому або інсулін.

Повідомляється про окремі випадки тромбоцитопенії та лейкопенії.

При прийомі кларитроміцину спостерігалося транзиторне побічну дію на центральну нервову систему: запаморочення, тривога, страх, безсоння, нічні кошмари, шум у вухах, сплутаність свідомості, дезорієнтація, галюцинації, психози та деперсоналізація.

При лікуванні кларитроміцином, як і при застосуванні інших макролідів, дуже рідко спостерігалося подовження інтервалу QT, шлуночкова аритмія, у т. ч. шлуночкова пароксизмальна тахікардія і тріпотіння або мерехтіння шлуночків.
Особливі вказівки
При наявності хронічних захворювань печінки необхідно проводити регулярний контроль ферментів сироватки крові.

З обережністю призначають на фоні препаратів, які метаболізуються печінкою (рекомендується вимірювати їх концентрацію у крові).

У разі сумісного призначення з варфарином або іншими непрямими антикоагулянтами необхідно контролювати ПВ.

Необхідно звернути увагу на можливість перехресної стійкості між кларитроміцином та іншими антибіотиками групи макролідів, а також лінкоміцином і кліндаміцином.

При тривалому або повторному застосуванні препарату можливий розвиток суперінфекції (повторне зараження тими ж збудниками на тлі розвиненої хвороби).
Лікарська взаємодія
При одночасному прийомі збільшує концентрацію у крові препаратів, які метаболізуються в печінці за допомогою ферментів цитохрому Р450 — непрямих антикоагулянтів, карбамазепіну, теофіліну, астемізолу, цизаприду, терфенадину (в 2-3 рази), триазоламу, мідазоламу, циклоспорину, дизопіраміду, фенітоїну, рифабутину, ловастатину, дигоксину, алкалоїдів ріжків та ін

Повідомляється про рідкісних випадках гострого некрозу скелетних м'язів, які збігаються за часом з одночасним призначенням кларитроміцину та інгібіторів гидроксиметилглутарил-КоА-редуктази — ловастатину та симвастатину.

Є повідомлення про підвищення концентрації дигоксину в плазмі хворих, що одержували одночасно дигоксин таблетки кларитроміцину. У таких хворих необхідно постійно контролювати вміст дигоксину в сироватці, щоб уникнути дигіталісної інтоксикації.

Кларитроміцин може зменшувати кліренс тріазоламу і, таким чином, підвищувати його фармакологічні ефекти з розвитком сонливості і сплутаності свідомості.

Одночасне застосування кларитроміцину і ерготаміну (деривати ріжків) може призвести до гострої эрготаминовой інтоксикації, що виявляється важким периферичним вазоспазмом.

Одночасне призначення ВІЛ-інфікованим дорослим зидовудину перорально і таблеток кларитроміцину може призвести до зниження рівноважних концентрацій зидовудину. Враховуючи те, що кларитроміцин, ймовірно, змінює всмоктування призначається внутрішньо одночасно з ним зидовудину, цієї взаємодії значною мірою вдається уникнути при прийомі кларитроміцину і зидовудину у різні години доби (з інтервалом не менше 4 год).

При одночасному призначенні кларитроміцину та ритонавіру зростають значення сироваткової концентрації кларитроміцину. Корекція дози кларитроміцину у цих випадках у хворих з нормальною функцією нирок не потрібна. Проте у хворих з Cl креатиніну від 30 до 60 мл/хв дозу кларитроміцину необхідно знизити на 50%, а при Cl креатиніну менше 30 мл/хв не слід призначати таблетки кларитроміцину пролонгованої дії. Таким хворим призначається кларитроміцин швидкого вивільнення по 250 або 500 мг. При одночасному лікуванні ритонавіром не слід призначати кларитроміцин у дозах понад 1 г/добу.
Передозування
Симптоми: ймовірно розвиток симптомів з боку ШЛУНКОВО-кишкового тракту (нудота, блювання, діарея); головний біль, сплутаність свідомості.

Лікування: негайне промивання шлунка і симптоматичне лікування. Гемодіаліз і перитонеальний діаліз не приводять до значної зміни рівня кларитроміцину в сироватці крові. Умови зберігання
При температурі не вище 25 °C.
Термін придатності
2 роки.