Кетилепт протипоказаний пацієнтам з підвищеною чутливістю до будь-якого з компонентів препарату. Особливі вказівки Взаємодія:
Слід з особливою обережністю призначати Кетилепт разом з іншими препаратами, які діють на ЦНС. Поєднане застосування Кетилепта з фенітоїном призводить до підвищення кліренсу кветіапіну з плазми при пероральному застосуванні, оскільки фенітоїн індукує ізофермент 3A4 цитохрому P450. Внаслідок об'єднання кветіапіну (по 250 мг 3 рази на добу) і фенітоїну (по 100 мг 2 рази на добу) у 5 разів підвищувався середній кліренс кветіапіну після перорального застосування. Для корекції симптомів шизофренії у пацієнтів, які отримують одночасно кветіапін і фенітоїн, може знадобитися підвищення дози Кетилепта або інших індукторів печінкових ферментів (наприклад карбамазепана, барбітуратів, рифампіцину або глюкокортикоїдів). У цих випадках слід бути обережними при відміні фенітоїну та/або переході на вальпроат, який не має фермент-індукують властивостей. Карбамазепін При одночасному застосуванні з карбамазепіном значно підвищувався кліренс кветіапіну. Внаслідок такої взаємодії концентрація Кетилепта в плазмі крові може знижуватися і виникає необхідність у застосуванні препарату в більш високих дозах. Слід зазначити, що для лікування шизофренії максимальна рекомендована добова доза Кетилепта становить 750 мг. Тривале застосування більш високих доз можливе лише після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик для конкретного пацієнта. Одночасне застосування з кетоконазолом (по 200 мг/добу протягом 4 днів), сильним інгібітором ферменту цитохрому P450 3A, після перорального прийому знижувало кліренс кветіапіну на 84%, внаслідок чого концентрація кветіапіну в плазмі крові підвищувалася в середньому на 235%. Тому необхідно бути обережними при одночасному застосуванні Кетилепта та кетоконазолу та інших інгібіторів цитохрому P450, азолових протигрибкових препаратів і макролідних антибіотиків (наприклад, ітраконазолу, флуконазолу та еритромицина) необхідне відповідне зниження дози кветіапіну. Щоденне регулярне застосування циметидину (по 400 мг 3 рази на добу протягом 4 днів) приводило до 20% зниження середнього кліренсу кветіапіну (по 150 мг 3 рази на добу) після перорального прийому. При одночасному застосуванні Кетилепта з циметидином немає необхідності змінювати дозуКетилепта. Тіоридазин (по 200 мг 2 рази на добу) на 65% підвищувало кліренс кветіапіну (по 300 мг 2 рази на добу) після перорального прийому. Сумісне застосування кветіапіну (по 300 мг 2 рази на добу) з антипсихотичними засобами, такими як галоперидол (по 7,5 мг 2 рази на добу) або рисперидон (по 3 мг 2 рази на добу) не змінювало рівноважних фармакокінетичних параметрів кветіапіну. Одночасне застосування кветіапіну (по 300 мг 2 рази на добу) з антидепресантом і інгібітором CYP 3A4 і CYP 2D6 флуоксетином (по 60 мг 1раз на добу) або інгібітором CYP 2D6 имипрамином (по 75 мг 2 рази на добу) не змінювало рівноважних фармакокінетичних параметрів кветіапіну. Вплив Кетилепта на інші лікарські засоби. Багаторазовий щоденний прийом кветіапіну (до 750 мг/добу в 3приема) не спричиняє клінічно значимих змін кліренсу антипірину або його метаболітів. Це свідчить про те, що кветіапін не чинить пригнічувальної дії на печінкові ферменти, які беруть участь у метаболізмі антипірину, опосередкованому цитохромом P450. Сумісне застосування кветіапіну (по 250 мг 3 рази на добу) з літієм не впливало на фармакокінетичні параметри літію в рівноважному стані. Середній кліренс лоразепам після прийому всередину (одноразова доза 2 мг) знижувався на 20% під час прийому кветіапіну (по 250 мг 3 рази на добу). Куріння не впливає на кліренс кветіапіну у плазмі крові. Клінічні дослідження показали, що кветіапін потенціює ефекти алкоголю у хворих з психозами. Тому слід утриматися від прийому алкоголю під час курсу лікування Кетилептом.
