Альфа1-адреноблокатор. Доброякісна гіперплазія передміхурової залози Призначення доксазозина хворим з симптомами доброякісної гіперплазії передміхурової залози (ДГПЗ призводить до значного поліпшення уродинаміки та зменшення проявів симптомів захворювання. Це дію препарату пов'язують із селективною блокадою α-адренорецепторів, розташованих у стромі і капсулі передміхурової залози і шийці сечового міхура. Доведено, що доксазозин є блокатором α1-адренорецепторів підтипу 1А, які становлять приблизно 70% від усіх підтипів α1-адренорецепторів, представлених в передміхуровій залозі. Цим і пояснюється його дію у пацієнтів з ДГПЗ. Підтримуючий ефект лікування Кардурой і його безпеку доведені при тривалому застосуванні препарату (наприклад, до 48 міс). Артеріальна гіпертензія Застосування Кардуры у хворих з артеріальною гіпертензією призводить до значущого зниження артеріального тиску внаслідок зменшення ОПСС. Поява цього ефекту пов'язують із селективною блокадою α1-адренорецепторів, розташованих у мережі судин. При прийомі препарату 1 раз/ клінічно значущий гіпотензивний ефект зберігається протягом 24 год. тиск знижується поступово, максимальний ефект зазвичай спостерігається через 2-6 год після прийому препарату. У хворих з артеріальною гіпертензією АТ при лікуванні доксазозином був однаковим у положенні лежачи і стоячи. На відміну від неселективних альфа-адреноблокаторів, при тривалому лікуванні доксазозином толерантність до препарату не розвивалася. При проведенні підтримуючої терапії підвищення активності реніну плазми і тахікардія зустрічаються нечасто. Доксазозин сприятливо впливає на ліпідний профіль крові, значно підвищуючи співвідношення вмісту ЛПВЩ до загального холестерину і значно знижуючи вміст загальних тригліцеридів і загального холестерину. У зв'язку з цим він має перевагу перед діуретиками і бета-адреноблокаторами, які не впливають сприятливо на зазначені параметри. Враховуючи встановлений зв'язок артеріальної гіпертензії та ліпідного профілю крові з ІХС, сприятливу дію доксазозина одночасно на артеріальний тиск і рівень ліпідів призводить до зниження ризику розвитку ІХС. Лікування доксазозином призводило до регресії гіпертрофії лівого шлуночка, пригнічення агрегації тромбоцитів і посилення активності тканинного активатора плазміногену. Крім того, доксазозин покращує чутливість до інсуліну у пацієнтів з порушенням толерантності до глюкози. Доксазозин не володіє побічними метаболічними ефектами і може застосовуватися у хворих на бронхіальну астму, цукровий діабет, при лівошлуночкової недостатності і подагрі. Дослідження in vitro показали антиоксидантні властивості 6', 7'-гідроксиметаболітів доксазозина в концентрації 5 мкмоль. У контрольованих клінічних дослідженнях, проведених у хворих з артеріальною гіпертензією, лікування доксазозином супроводжувалося поліпшенням еректильної функції. Крім того, у хворих, які одержували доксазозин, знову виниклі порушення еректильної функції відзначалися рідше, ніж у пацієнтів, які отримували антигіпертензивні засоби.
Фармакокінетика
Всмоктування і розподіл Після прийому внутрішньо у терапевтичних дозах доксазозин добре всмоктується; Смах досягається приблизно через 2 год. Зв'язується з білками плазми на 98%. Метаболізм і виведення Доксазозин піддається активній біотрансформації в печінці; менше 5% дози виводиться у незміненому вигляді. Первинними шляхами метаболізму доксазозина є О-деметилювання та гідроксилювання. Виведення з плазми є двофазним, з кінцевим T1/2 22 год, що дозволяє призначати препарат 1 раз/ Фармакокінетика в особливих клінічних випадках За даними фармакокінетичних досліджень у осіб літнього віку і хворих з нирковою недостатністю фармакокінетика доксазозина істотно не відрізняється від такої у пацієнтів більш молодого віку з нормальною функцією нирок. Є лише обмежені дані по фармакокінетиці, отримані у пацієнтів з порушеною функцією печінки та щодо впливу препаратів, здатних змінювати печінковий метаболізм (наприклад, циметидин). У клінічному дослідженні у 12 хворих з помірним порушенням функції печінки одноразове застосування доксазозина супроводжувалось збільшенням AUC на 43% і зниженням справжнього перорального кліренсу на 40%. Необхідно дотримуватися обережності при призначенні доксазозина, так само як і інших лікарських засобів, що повністю піддаються біотрансформації у печінці, пацієнтам з порушенням функції печінки.
Показання до застосування препарату КАРДУРА
— доброякісна гіперплазія передміхурової залози (ДГПЗ); — для лікування затримки відтоку сечі і інших симптомів, пов'язаних з ДГПЗ; — артеріальна гіпертензія (у складі комбінованої терапії).
Режим дозування
Препарат може бути призначений для прийому як вранці, так і ввечері. При доброякісній гіперплазії передміхурової залози початкова доза Кардуры становить 1 мг 1 раз/ для того, щоб звести до мінімуму можливість розвитку постуральної гіпотензії та/або синкопальні стани (непритомність). Залежно від індивідуальних особливостей уродинаміки та наявності симптомів ДГПЗ дозу можна збільшити до 2 мг, а потім до 4 мг і до максимальної рекомендованої дози - 8 мг. Рекомендований інтервал для підвищення дози становить 1-2 тижні. Середня рекомендована доза - 2-4 мг 1 раз/ При артеріальній гіпертензії доза препарату варіює від 1 до 16 мг/ Лікування рекомендується розпочинати з 1 мг 1 раз/ протягом 1 або 2 тижнів для того, щоб звести до мінімуму можливість розвитку постуральної гіпотензії та/або синкопальні стани (непритомність) (феномен "першої дози"). Після прийому першої дози, пацієнту необхідно моніторування АТ протягом 6-8 год. Це потрібно у зв'язку з можливістю розвитку феномена "першої дози", особливо вираженою на фоні попереднього прийому діуретиків. Протягом наступних 1 або 2 тижнів доза може бути збільшена до 2 мг 1 раз/ Для досягнення бажаного зниження артеріального тиску, якщо необхідно, добову дозу слід збільшувати поступово, дотримуючись рівномірні інтервали до 4 мг, 8 мг і до максимальної - 16 мг, залежно від вираженості реакції пацієнта. Середня доза становить 2-4 мг 1 раз/ Якщо до терапії додається діуретик або інший гіпотензивний засіб необхідно коригувати дозу препарату Кардура залежно від стану пацієнта з подальшим титруванням її під контролем лікаря. У разі якщо терапія препаратом Кардура була перервана на кілька днів, відновлювати застосування препарату слід з початкової дози. Фармакокінетика доксазозина у хворих з нирковою недостатністю не змінюється, а сам препарат не посилює наявні порушення функції нирок, тому у пацієнтів даної групи Кардуру застосовують у звичайних дозах. З обережністю слід призначати препарат при печінковій недостатності. При призначенні препарату пацієнтам літнього віку корекція режиму дозування не потрібна. Досвід застосування препарату Кардура у дітей відсутній.
Побічна дія
Частота небажаних реакцій представлена за такою класифікацією: дуже часті (≥10%), часті (≥1% і <10%), нечасті (≥0.1% і <1%), поодинокі (≥0.01% і <0.1%), дуже рідкісні (<0.01%). Доброякісна гіперплазія передміхурової залози За даними контрольованих клінічних випробувань у хворих з доброякісною гіперплазією передміхурової залози зустрічалися ті ж побічні ефекти, що і у хворих з артеріальною гіпертензією. При постмаркетинговому застосуванні препарату повідомлялося про такі небажані реакції. З боку системи кровотворення: дуже рідко - лейкопенія, тромбоцитопенія. З боку органу слуху та вестибулярного апарату: нечасті - шум у вухах. З боку органу зору: часто - порушення колірного сприйняття; нечасті - синдром атонічної райдужки. З боку травної системи: часті - біль у животі, діарея, диспепсія, сухість слизової оболонки порожнини рота; нечасті - метеоризм, запор, блювання; дуже рідкісні - холестаз, гепатит, жовтяниця, підвищення активності печінкових трансаміназ. З боку імунної системи: дуже рідко - анафілактичні реакції. Лабораторні показники: нечасті - збільшення маси тіла. З боку обміну речовин: нечасті - анорексія. З боку кістково-м'язової системи: нечасті - артралгія, біль у спині, м'язові спазми, м'язова слабкість, міалгія. З боку центральної і периферичної нервової системи: часті - парестезії; нечасті - гіпестезії, тремор. З боку психіки: часті - збудження, неспокій, безсоння; нечасті - депресія. З боку сечовивідних шляхів: нечасті - прискорене сечовипускання, поліурія, нетримання сечі; дуже рідко - дизурія, гематурія, ніктурія. З боку репродуктивної системи: дуже рідко - гінекомастія, імпотенція, пріапізм; дуже рідко - ретроградна еякуляція. З боку дихальної системи: часті - задишка, риніт; нечасті - кашель, носова кровотеча; дуже рідкісні - загострення наявного бронхоспазму. З боку шкірних покривів: нечасті - алопеція, шкірний свербіж, шкірний висип, пурпура; дуже поодинокі - кропив'янка. З боку серцево-судинної системи: нечасті - припливи крові до шкіри обличчя, виражене зниження артеріального тиску, постуральна гіпотензія. Інші: нечасті - біль різної локалізації. Артеріальна гіпертензія У контрольованих клінічних дослідженнях препарату Кардура найбільш часто зустрічалися побічні реакції, які можна віднести до типу постуральних (зрідка пов'язані з непритомністю) або неспецифічних, які включали: З боку органу слуху та вестибулярного апарату: часто - вертиго. З боку травної системи: часті - нудота. З боку центральної і периферичної нервової системи: дуже часті - запаморочення, головний біль; часто - постуральне запаморочення (після прийому першої дози може виникнути виражене зниження АТ, яке може призвести до ортостатическому запаморочення, у важких випадках, особливо при швидкому переході з положення лежачи в положення стоячи або в положення сидячи - до непритомності), сонливість. З боку дихальної системи: часто - риніт. Інші: часто - астенія, набряки нижніх кінцівок, стомлюваність, слабкість. Наступні побічні реакції відзначалася в процесі маркетингового застосування препарату Кардура у хворих на артеріальну гіпертензію, хоча в цілому такі симптоми могли спостерігатися і при відсутності лікування цим препаратом: часто - тахікардія, відчуття серцебиття, біль у грудній клітці; нечасті - стенокардія, інфаркт міокарда аритмії, дуже рідко - брадикардія, порушення мозкового кровообігу.
Протипоказання до застосування препарату КАРДУРА
— тяжка печінкова недостатність (у зв'язку з відсутністю досвіду застосування у даної категорії пацієнтів); — інфекції сечовивідних шляхів; — анурія; — прогресуюча ниркова недостатність; — гіпотензія і схильність до ортостатическим порушень (у т. ч. в анамнезі); — супутня обструкція верхніх сечовивідних шляхів; — камені в сечовому міхурі; — дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція; — вік до 18 років; — підвищена чутливість до хиназолинам, доксазозину або до допоміжних компонентів препарату. З обережністю: мітральний і аортальний стеноз, серцева недостатність з підвищенням хвилинного викиду, правошлуночкова недостатність, обумовлена емболією легеневої артерії або ексудативним перикардитом, лівошлуночкова недостатність з низьким тиском наповнення, порушення мозкового кровообігу, літній вік, одночасне застосування з інгібіторами ФДЭ5, т. к. може виникати симптоматична гіпотензія, печінкова недостатність.
Застосування препарату КАРДУРА при вагітності та годуванні груддю
Хоча в експериментах на тваринах препарат не виявляв тератогенної дії, але при застосуванні його у надзвичайно великих дозах спостерігалось зниження виживання плода. Зазначені дози приблизно у 300 разів перевищували максимальні рекомендовані дози для людини. З-за відсутності адекватних добре контрольованих досліджень у вагітних або годуючих жінок, безпека застосування препарату Кардура при вагітності або в період годування грудьми ще не встановлена. У зв'язку з цим при вагітності або в період лактації препарат Кардура може бути використаний тільки тоді, коли, на думку лікаря, потенційна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода або дитини.
Застосування при порушеннях функції печінки
Необхідно дотримуватися обережності при призначенні препарату Кардура, так само як і інших лікарських засобів, що повністю піддаються біотрансформації у печінці, пацієнтам з порушенням функції печінки, уникаючи призначення максимальних доз.
Застосування при порушеннях функції нирок
Фармакокінетика доксазозина у хворих з нирковою недостатністю не змінюється, а сам препарат не посилює наявні порушення функції нирок, тому у пацієнтів даної групи Кардуру застосовують у звичайних дозах.
Особливі вказівки
Постуральна гіпотензія/непритомність Як і при лікуванні будь-якими альфа-адреноблокаторами, особливо на початку терапії, у незначного відсотка пацієнтів спостерігалася постуральна гіпотензія, проявлявшаяся запамороченням та слабкістю або ж втратою свідомості (непритомністю). Перед початком будь-якого призначення альфа-адреноблокатора, пацієнта необхідно попередити, яким чином слід уникати симптомів розвитку постуральної гіпотензії, зокрема необхідно утримуватися від швидких змін положення тіла. На початку лікування препаратом Кардура пацієнтові слід дати рекомендації про необхідність дотримуватися обережності у разі появи слабкості або запаморочення. Препарат Кардура слід застосовувати з обережністю у пацієнтів літнього віку у зв'язку з можливістю розвитку ортостатичної гіпотензії. З віком збільшується ризик виникнення запаморочення, порушення зору і непритомності. Пацієнта необхідно проінформувати про збільшення ризику розвитку ортостатичної гіпотензії при вживанні алкоголю, тривалому стоянні або виконанні фізичних вправ, а також при жаркій погоді. Доброякісна гіперплазія передміхурової залози У хворих на ДГПЗ препарат можна призначати як при наявності артеріальної гіпертензії, так і при нормальному АТ. При застосуванні препарату у хворих з ДГПЗ з нормальним АТ зміна останнього несуттєво. При цьому у хворих з поєднанням артеріальну гіпертензію і ДГПЗ можливе застосування у монотерапії. Перед початком терапії гіперплазії передміхурової залози необхідно виключити її ракове переродження. Доксазозин не впливає на концентрацію простатспецифічного антигену (ПСА) в плазмі крові. Інтраопераційний синдром атонічної райдужки Інтраопераційний синдром атонічної райдужки (варіант синдрому вузької зіниці) спостерігався у деяких пацієнтів при проведенні операції на катаракту, які отримують або отримували лікування альфа1-адреноблокаторами. Так як інтраопераційний синдром атонічної райдужки може призвести до почастішання ускладнень під час хірургічного втручання, необхідно попередити оперує хірурга про те, що альфа1-адреноблокатори приймаються на даний момент або приймалися раніше до операції. Спільне застосування з інгібіторами ФДЭ5 Слід дотримуватися обережності при сумісному застосуванні препарату Кардура з інгібіторами ФДЭ5, оскільки у деяких пацієнтів це може призвести до симптоматичної гіпотензії. Порушення функції печінки Необхідно дотримуватися обережності при призначенні препарату Кардура, так само як і інших лікарських засобів, що повністю піддаються біотрансформації у печінці, пацієнтам з порушенням функції печінки, уникаючи призначення максимальних доз. Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами і заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.
Передозування
Симптоми: виражене зниження артеріального тиску, інколи супроводжується непритомністю. Лікування: необхідно негайно укласти хворого на спину і підняти ноги, при необхідності провести симптоматичну терапію. Зв'язування доксазозина з білками плазми крові високе, тому діаліз не ефективний.
Лікарська взаємодія
Сумісне застосування препарату Кардура з інгібіторами ФДЭ5 у деяких пацієнтів може призвести до симптоматичної гіпотензії. Велика (98%) частина доксазозина в плазмі крові пов'язана з білками. Результати дослідження плазми крові людини in vitro свідчать про те, що доксазозин не впливає на зв'язування з білками дигоксину, варфарину, фенітоїну або індометацину. У клінічній практиці препарат Кардура застосовувався без жодних ознак взаємодії з тіазидними діуретиками, фуросемідом, бета-адреноблокаторами, антибіотиками, гіпоглікемічними засобами для прийому внутрішньо, урикозуричними засобами та антикоагулянтами. НПЗП (особливо індометацин), естрогени і симпатоміметичні засоби можуть знижувати антигіпертензивну дію доксазозина. Доксазозин, усуваючи альфа-адреностимулюючу ефекти епінефрину, що може призводити до розвитку тахікардії та артеріальної гіпотензії. При одночасному прийомі з силденафілом для лікування легеневої гіпертензії підвищується ризик ортостатичної гіпотензії. При одноразовому застосуванні препарату Кардура по 1 мг/ протягом 4-х днів при одночасному прийомі 400 мг циметидину 2, спостерігалося 10% підвищення середніх значень AUC та статистично незначуще збільшення середнього рівня Cmax та середнього T1/2 доксазозина. Подібне 10% підвищення середніх значень AUC доксазозина на тлі прийому циметидину знаходиться в межах коливань варіабельності (27%) середніх значень AUC для доксазозина у порівнянні з плацебо. При одночасному застосуванні з іншими гіпотензивними засобами підсилює вираженість їх дії (потрібна корекція дози). Не рекомендується приймати одночасно з іншими блокаторами α-адренорецепторів. При одночасному застосуванні з індукторами мікросомального окислення в печінці можливе підвищення ефективності доксазозина, а з інгібіторами - зниження.
Умови відпустки з аптек
Препарат відпускається за рецептом.
Умови і терміни зберігання
Препарат слід зберігати в сухому, захищеному від світла та недоступному для дітей місці при температурі не вище 30°C. Термін придатності - 5 років.
