Складу: Активна речовина: ірбесартан 150 мг або 300 мг; допоміжні речовини: крохмаль прежелатинізований 51 мг або 102 мг, натрію кроскармелоза (примеллоза) 12 мг або 24 мг, лактози моногідрат (цукор молочний) 44 мг або 88 мг, магнію стеарат 2 мг або 4 мг повідон-К30 10 мг або 20 мг, тальк 3 мг або 6 мг, целюлоза мікрокристалічна 28 мг або 56 мг. Таблетки білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі з рискою. Допускається незначна мармуровість. Фармакологічні властивості: Фармакодинаміка. Ірбесартан є селективним антагоністом рецепторів ангіотензину ІІ (типу AT1). Блокує всі фізіологічно значущі ефекти ангіотензину II, опосредуемые рецепторами AT1, незалежно від джерела або шляху синтезу ангіотензину II. Селективний антагонізм рецепторів ангіотензину II (AT1) призводить до збільшення плазмових концентрацій реніну і ангіотензину II і зниження плазмової концентрації альдостерону. Сироваткові концентрації калію зазвичай суттєво не змінюються при прийомі ірбесартану в рекомендованих дозах. Ірбесартан не інгібує ангіотензинперетворюючий фермент (АПФ) (кініназу ІІ), фермент, який бере участь в синтезі ангіотензину II і розщеплює брадикінін до неактивних метаболітів. Для прояву дії ірбесартану не потрібно його метаболічної активації. Ірбесартан знижує артеріальний тиск при мінімальній зміні частоти серцевих скорочень (ЧСС). При прийомі в дозах до 300 мг один раз на добу зниження АТ носить дозозалежний характер, однак, при подальшому збільшенні дози ірбесартану приріст антигіпертензивного ефекту є незначним. Максимальне зниження АТ досягається через 3-6 год після одноразового прийому внутрішньо і зберігається принаймні протягом 24 годин. Через 24 години АД залишається на рівні 60-70 % від максимального зниження діастолічного та систолічного артеріального тиску при прийомі рекомендованих доз. Після прийому 150-300 мг 1 раз на добу, через 24 години (тобто в кінці міждозового інтервалу) АТ (систолічний/діастолічний) у положенні хворого «лежачи» або «сидячи» знижується на 8-13/5-8 мм рт.ст., відповідно, що значимо більше, ніж при прийомі плацебо. Прийом препарату в дозі 150 мг один раз на добу призводить до гіпотензивного ефекту, порівнянного з дворазовим прийомом тієї ж дози, розділеної на два прийоми. Стабільне антигіпертензивна дія розвивається протягом 1-2 тижнів терапії, а максимальний терапевтичний ефект досягається через 4-6 тижнів після початку лікування. При відміні препарату синдром «скасування» відсутня. Ефективність препарату Ирсар® не залежить від віку і статевої приналежності. Пацієнти негроїдної раси слабше реагують на монотерапію препаратом Ирсар® (як і на всі інші лікарські засоби, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостероновую систему (РААС)). Ірбесартан практично не впливає на концентрацію сечової кислоти в сироватці або виведення сечової кислоти нирками.
Фармакокінетика. Після прийому всередину ірбесартан добре всмоктується, його абсолютна біодоступність становить приблизно 60-80 %. Одночасний прийом їжі істотно не впливає на біодоступність ірбесартану. Зв'язок з білками плазми крові становить приблизно 96 %. Об'єм розподілу становить 53-93 л. Ірбесартан метаболізується у печінці шляхом окислення і кон'югації з глюкуроновою кислотою з утворенням основного метаболіту — ірбесартану глюкуроніду (приблизно 6 %). Окислення ірбесартану здійснюється головним чином за допомогою цитохрому Р450, участь ізоферменту CYP3A4 у метаболізмі ірбесартану є незначним. Фармакокінетичні параметри ірбесартану носять лінійний і пропорційний характер у діапазоні доз від 10 до 600 мг; при дозах понад 600 мг (доза, в два рази перевищує рекомендовану максимальну дозу препарату) кінетика ірбесартану стає нелінійною (зменшення абсорбції). Після прийому внутрішньо максимальна концентрація (Cmax) в плазмі крові досягається через 1,5-2 ч. Загальний кліренс і нирковий кліренс становлять 157-176 і 3-3,5 мл/хв, відповідно. Кінцевий період напіввиведення (Т1/2) становить 11-15 ч. При щоденному одноразовому прийомі всередину ірбесартану рівноважна плазмова концентрація досягається через 3 дні. Ірбесартан і його метаболіти виводяться з організму з жовчю (80 %), так і нирками (20 %), причому менше 2 % прийнятої дози ірбесартану екскретується нирками у незміненому вигляді. Особливі групи пацієнтів: У пацієнток жіночої статі (в порівнянні з пацієнтами чоловічої статі) з артеріальною гіпертензією спостерігалися більш високі концентрації ірбесартану в плазмі крові. Однак відмінностей у Т1/2 і накопичення ірбесартану виявлено не було. Корекції дози препарату у пацієнток жіночої статі не потрібна. Значення АUС (площі під фармакокінетичною кривою концентрація-час) та Cmax ірбесартану у пацієнтів літнього віку (старше 65 років) вище, ніж у пацієнтів більш молодого віку (18-40 років). Кінцевий Т1/2 у пацієнтів літнього віку змінено незначно. Корекції дози у пацієнтів літнього віку не потрібно. Порушення функції нирок та гемодіаліз: показники фармакокінетики ірбесартану істотним чином не змінюються. Гемодіаліз неефективний. Порушення функції печінки: у пацієнтів з цирозом печінки легкого або середнього ступеня тяжкості перебігу фармакокінетичні параметри ірбесартану істотно не змінюються. Фармакокінетичні дослідження у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю не проводилися. Показання до застосування: Есенціальна гіпертензія. Нефропатія при артеріальній гіпертензії та цукровому діабеті 2 типу (у складі комбінованої гіпотензивної терапії). Спосіб застосування та дози: Внутрішньо, таблетку ковтають цілими, запиваючи водою. Приймати 1 раз на добу, незалежно від прийому їжі. Зазвичай рекомендована початкова та підтримуюча доза становить 150 мг 1 раз на добу. Пацієнтам зі зниженим об'ємом циркулюючої крові (ОЦК) (в т.ч. діарея, блювота), з гіпонатріємією, на фоні лікування діуретиками або дієти з обмеженням споживання кухонної солі, або перебувають на гемодіалізі, або для пацієнтів старше 75 років рекомендована початкова доза препарату Ирсар® становить 75 мг/добу (1/2 таблетки по 150 мг). При недостатній вираженості терапевтичного ефекту дозу препарату збільшують до 300 мг/добу. Подальше збільшення дози з інтервалом 1-2 тижні (більш ніж 300 мг/добу) не призводить до посилення вираженості антигіпертензивного ефекту. У випадку відсутності ефекту при монотерапії можлива комбінація з іншим гіпотензивним препаратом, наприклад з низькими дозами діуретиків (гідрохлоротіазидом). Для лікування нефропатії пацієнтів з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом 2 типу рекомендована початкова доза препарату Ирсар® становить 150 мг один раз на добу, при недостатності терапевтичного ефекту доза може бути збільшена (з інтервалом 2 тижні) до 300 мг один раз на добу – дози, що є кращою підтримуючою дозою для лікування нефропатії. Порушення функції нирок У пацієнтів з порушеною функцією нирок корекція режиму дозування не потрібна. Початкова доза препарату у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі повинна складати 75 мг/добу (1/2 таблетки по 150 мг).
Порушення функції печінки Пацієнтам з порушенням функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості корекція дози препарату не потрібна. Клінічний досвід застосування у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки відсутня.
Пацієнти літнього віку Рекомендується лікування пацієнтів віком старше 75 років слід починати з дози 75 мг (1/2 таблетки по 150 мг). Особливості застосування: Порушення водно-електролітного балансу. Перед застосуванням препарату Ирсар® у пацієнтів зі зниженням ОЦК (у тому числі внаслідок діареї або блювоти, інтенсивної терапії діуретиками, дієти з обмеженням споживання кухонної солі) необхідно відновити об'єм циркулюючої крові, усунути гіпонатріємію, оскільки існує ризик розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії, особливо після прийому першої дози. Реноваскулярна гіпертензія. Потенційно збільшується ризик розвитку тяжкої артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності у пацієнтів з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки. Ниркова недостатність і трансплантація нирки. Рекомендується контролювати вміст калію та креатиніну в сироватці крові у пацієнтів з нирковою недостатністю. Немає клінічних даних щодо застосування препарату Ирсар® у пацієнтів після трансплантації нирки. Хворі з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом типу 2 з порушенням функції нирок. Зазначене у ірбесартану сприятливу дію щодо уповільнення прогресування ниркових і серцево-судинних порушень має різну ступінь вираженості у різних груп хворих: менш виражено у жінок і у пацієнтів, які не належать до європеоїдної раси. Гіперкаліємія. Рекомендується контролювати вміст калію у пацієнтів, які одночасно приймають з препаратом Ирсар® препарати калію, калійзберігаючі діуретики, гепарин, особливо при наявності ниркової недостатності та/або захворювань з боку серцево-судинної системи. Стеноз аортального і мітрального клапана, ГОКМП. Як при застосуванні будь-яких вазодилататорів, застосовувати препарат Ирсар® необхідно з обережністю. Первинний гіперальдостеронізм. Застосування препарату Ирсар® при первинному гіперальдостеронізмі недоцільно. Інші. У пацієнтів, судинний тонус і функція нирок яких переважно залежить від активності РААС (наприклад, пацієнти з хронічною серцевою недостатністю III-IV функціонального класу по класифікації NYHA, супутніми захворюваннями нирок, у т. ч. зі стенозом ниркової артерії), лікування інгібіторами АПФ чи антагоністами ангіотензину II рецепторів супроводжується розвитком артеріальної гіпотензії, азотемією, олігурією і, у рідкісних випадках, гострою нирковою недостатністю. Як і при застосуванні інших гіпотензивних засобів, значне зниження артеріального тиску у пацієнтів з ІХС і/або атеросклеротичним ураженням судин головного мозку може призвести до розвитку інфаркту міокарда, інсульту. При лікуванні таких пацієнтів слід ретельно контролювати АТ. Вплив на здатність керувати транспортними засобами і виконувати роботи, що потребують високої швидкості психомоторних реакцій. У період лікування необхідно дотримуватися обережності при водінні автотранспорту і занятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій. Побічні дії: Класифікація частоти розвитку побічних ефектів, наведених нижче, визначалася відповідно наступного (класифікація Всесвітньої Організації охорони Здоров'я): дуже часто >1/10 часто від > 1/100 до < 1/10 нечасто від > 1/1000 до < 1/100 рідко від >1/10000 до < 1/1000 дуже рідко від < 1/10000, включаючи окремі повідомлення. Артеріальна гіпертензія З боку центральної нервової системи (ЦНС): часто – запаморочення, підвищена стомлюваність, астенія. З боку серцево-судинної системи: нечасто – тахікардія; нечасто – «припливи» крові до шкіри обличчя. З боку дихальної системи: нечасто – кашель. З боку кістково-м'язової системи: нечасто – біль у грудній клітці. З боку травної системи: часто – нудота та/або блювання; нечасто – діарея, диспепсія та/або печія. З боку репродуктивної системи: нечасто – статева дисфункція. Лабораторні показники: часто – підвищення активності креатинінфосфокінази (КФК) (без клінічних проявів з боку кістково-м'язової системи і відсутності гіперкаліємії). Нефропатія при артеріальній гіпертензії та цукровому діабеті 2 типу З боку ЦНС: часто – запаморочення при зміні положення тіла (перехід з положення «лежачи» в положення «стоячи»). З боку серцево-судинної системи: часто – виражене зниження артеріального тиску, в тому числі ортостатична гіпотензія. З боку кістково-м'язової системи: часто – артралгія, міалгія. Лабораторні показники: дуже часто - гіперкаліємія, зниження гемоглобіну (клінічно незначуще). У ході постмаркетингового застосування ірбесартану були також відзначені такі побічні явища, частота яких не може бути встановлена (за даними спонтанних повідомлень). З боку ЦНС: головний біль. Алергічні реакції: реакції підвищеної чутливості (шкірний висип, кропив'янка, ангіоневротичний набряк), лейкоцитарний васкуліт. З боку органа слуху: шум у вухах. З боку травної системи: дисгевзія, порушення функції печінки, гепатит. З боку кістково-м'язової системи: артралгія, міальгія (в деяких випадках асоційована з підвищенням активності КФК), м'язові судоми. З боку сечовидільної системи: дуже рідко – порушення функції нирок (у т. ч. окремі випадки розвитку ниркової недостатності у пацієнтів групи ризику). При розвитку важких побічних ефектів лікування повинно бути припинено. Взаємодія з іншими лікарськими засобами: Інші гіпотензивні засоби та діуретики можуть посилити антигіпертензивний ефект ірбесартану. Ірбесартан може застосовуватися в поєднанні з такими препаратами, як бета-адреноблокатори, блокатори «повільних» кальцієвих каналів тривалої дії та тіазидні діуретики. Попередня терапія діуретиками у високих дозах може призвести до дегідратації і підвищення ризику артеріальної гіпотензії на початку терапії препаратом Ирсар®. Одночасне застосування ірбесартану з препаратами калію і калійзберігаючими діуретиками, а також гепарином може збільшувати вміст калію в сироватці крові. При одночасному застосуванні ірбесартану з препаратами літію потенційно можливе оборотне підвищення вмісту літію у сироватці крові та підвищення його токсичності. Тому рекомендується регулярно контролювати концентрацію літію в сироватці крові. При одночасному застосуванні з нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП) (включаючи селективні інгібітори циклооксигенази 2, ацетилсаліцилову кислоту (більше 3 г/добу) та неселективні НПЗП) можливо зниження антигіпертензивного ефекту. У разі одночасного застосування з НПЗЗ потенційно можливе підвищення ризику порушень функції нирок, аж до розвитку гострої ниркової недостатності та гіперкаліємії (особливо у пацієнтів з вже порушеною функцією нирок). Слід з обережністю застосовувати цю комбінацію, особливо у пацієнтів літнього віку. Пацієнтам перед початком комбінованої терапії необхідно відновити ОЦК, а так само контролювати функції нирок перед початком терапії і періодично в процесі проведення комбінованої терапії. Гідрохлоротіазид, ніфедипін не впливають на фармакокінетичні параметри ірбесартану. Ірбесартан метаболізується переважно ізоферментом CYP2C9 і меншою мірою, шляхом глюкуронирования. Не відзначено значущої фармакокінетичної та фармакодинамічної взаємодії з варфарином (метаболизируемый з участю ізоферменту CYP2C9). Ефекти індукторів ізоферменту CYP2C9, таких як рифампіцин, на фармакокінетику ірбесартану не вивчені. Ірбесартан не впливає на фармакокінетичні параметри дигоксину. Протипоказання: -підвищена чутливість до ирбесартану або до будь-якого компонента препарату; -дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція; -вагітність; -період лактації; -вік до 18 років.
З обережністю: гіпонатріємія, дієта з обмеженням споживання кухонної солі, двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної функціонуючої нирки, зниження об'єму циркулюючої крові (ОЦК) (в т.ч. діарея, блювота), попередня терапія діуретиками, ниркова недостатність, гемодіаліз, стан після трансплантації нирки (відсутність досвіду клінічного застосування), тяжка печінкова недостатність (відсутність досвіду клінічного застосування), гіперкаліємія, одночасний прийом із препаратами літію, стеноз аортального та мітрального клапанів, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія (ГОКМП), первинний гіперальдостеронізм, хронічна серцева недостатність (III-IV функціонального класу за класифікацією NYHA), ішемічна хвороба серця (ІХС) та/або атеросклеротичне ураження судин головного мозку, пацієнти старше 75 років. Застосування при вагітності і в період лактації: Як і будь-який препарат, який впливає безпосередньо на РААС, препарат Ирсар® не можна застосовувати при вагітності. Застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II не рекомендується під времяІ триместру вагітності. Препарат протипоказаний у II – III триместрах вагітності, оскільки застосування у II – III триместрах вагітності може викликати фетотоксические ефекти (зниження функції нирок, маловоддя, затримка окостеніння кісток черепа плода) і неонатальні токсичні ефекти (ниркову недостатність, гіпотензію, гіпокаліємію). В разі прийому препарату у ІІ – ІІІ триместрах вагітності необхідно провести ультразвукове дослідження нирок та кісток черепа плода. Перехід на відповідну альтернативну гіпотензивну терапію повинен бути проведений до початку планування вагітності. При настанні вагітності препарат Ирсар® необхідно відмінити якомога раніше. Невідомо, чи виділяється ірбесартан у грудне молоко. При необхідності застосування препарату в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування. Передозування: Симптоми: виражене зниження АТ, тахікардія, рідко – брадикардія. Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля. Проведення симптоматичної та підтримуючої терапії під постійним спостереженням за пацієнтом. Гемодіаліз неефективний. Умови зберігання: У сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С. Зберігати в недоступному для дітей місці. Термін придатності: 2 роки. Не застосовувати після закінчення терміну придатності. Умови відпуску: За рецептом
