Фармакологічна дія Індапамід - гіпотензивний засіб (діуретик, вазодилататор). За фармакологічними властивостями близький до тіазидних діуретиків (порушення реабсорбції Na у кортикальному сегменті петлі Генле). Збільшує виділення з сечею іонів Na , Сl - і, меншою мірою, іонів К і Мд 2 . Маючи здатність селективно блокувати «повільні» кальцієві канали, підвищує еластичність стінок артерій і знижує загальний периферичний судинний опір. Сприяє зменшенню гіпертрофії лівого шлуночка серця. Не впливає на вміст ліпідів у плазмі (ТГ, ліпопротеїнів низької щільності, ліпопротеїнів високої щільності ); не впливає на вуглеводний обмін (у т.ч. у хворих з супутнім цукровим діабетом). Знижує чутливість судинної стінки до норадреналіну і ангіотензину II; стимулює синтез простагландину Е2, знижує продукцію вільних і стабільних кисневих радикалів. Гіпотензивний ефект розвивається до кінця першого тижня, зберігається протягом 24 год на фоні одноразового прийому. Показання Артеріальна гіпертензія. Протипоказання Підвищена чутливість до індапаміду, інших похідних сульфонаміду або до інших компонентів препарату, декомпенсація функції нирок (анурія) та/або печінки (у т. ч. з енцефалопатією), гіпокаліємія, одночасний прийом препаратів, що подовжують інтервал QT, вагітність, період лактації, вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені). Особливі вказівки У хворих, які приймають серцеві глікозиди, проносні препарати, на фоні гіперальдостеронізму, а також у осіб похилого віку показаний регулярний контроль вмісту іонів К і креатиніну. На фоні прийому індапаміду слід систематично контролювати концентрацію іонів К , Na , Мд 2 у плазмі крові (можуть розвинутись електролітні порушення), рН, концентрацію глюкози, сечової кислоти і залишкового азоту. Найбільш ретельний контроль показаний у хворих на цироз печінки (особливо з набряками або асцитом - ризик розвитку метаболічного алкалозу, що посилює прояви печінкової енцефалопатії), ішемічну хворобу серця, серцевою недостатністю, а також у осіб похилого віку.
До групи підвищеного ризику також належать хворі із збільшеним інтервалом QТ на електрокардіограмі (уродженим або розвиненому на тлі якого-небудь патологічного процесу).
Перший вимір концентрації К в крові слід провести протягом першого тижня лікування. Гіперкальціємія на фоні прийому індапаміду може бути наслідком раніше недіагностованого гіперпаратиреозу. У хворих на цукровий діабет вкрай важливо контролювати рівень глюкози в крові, особливо при наявності гіпокаліємії. Значна дегідратація може призвести до розвитку гострої ниркової недостатності (зниження клубочкової фільтрації) Хворим необхідно компенсувати втрату води і на початку лікування ретельно контролювати функцію нирок. Індапамід може дати позитивний результат при проведенні допінг-контролю.
Хворим з артеріальною гіпертензією і гіпонатріємією (внаслідок прийому діуретиків) необхідно за 3 дні до початку прийому інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту припинити прийом діуретиків (при необхідності прийом діуретиків можна відновити дещо пізніше), або їм призначають початкові низькі дози інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту. Похідні сульфонамидов можуть загострювати перебіг системного червоного вовчака (це необхідно мати на увазі при призначенні індапаміду). Застосування в педіатрії: ефективність і безпека у дітей не встановлена. Склад 1 таблетка містить: Активна речовина: indapamide - 2,5 мг. Спосіб застосування та дози Таблетки приймають внутрішньо, не розжовуючи. Добова доза препарату - 1 таблетка (2,5 мг) на день (вранці). Якщо через 4-8 тижнів лікування не досягнуто бажаний терапевтичний ефект, дозу препарату підвищувати не рекомендується (збільшення ризику побічних дій без посилення антигіпертензивного ефекту). Замість цього в схему медикаментозного лікування рекомендується включити інший антигіпертензивний препарат, який не є діуретиком. У випадках, коли лікування необхідно починати з прийому двох препаратів, доза Індапаміду залишається рівною 2,5 мг вранці одноразово на добу. Побічні дії З боку шлунково-кишкового тракту: можливі нудота/анорексія, сухість у роті, гастралгія, блювання, діарея, запор. З боку нервової системи: астенія, нервозність, головний біль, запаморочення, сонливість, вертиго, безсоння, депресія; рідко - підвищена стомлюваність, загальна слабкість, нездужання, спазм м'язів, напруженість, дратівливість, тривога. З боку органів чуття: кон'юнктивіт, порушення зору. З боку дихальної системи: кашель, фарингіт, синусит, рідко - риніт. З боку серцево-судинної системи: ортостатична гіпотензія, зміни на електрокардіограмі (гіпокаліємія), аритмія, серцебиття. З боку сечовидільної системи: часті інфекції, ніктурія, поліурія. Алергічні реакції: висип, кропив'янка, свербіж, геморагічний васкуліт. Лабораторні показники: гіперурикемія, гіперглікемія, гіпокаліємія, гіпохлоремія, гіпонатріємія, гіперкальціємія, підвищення в плазмі крові азоту сечовини крові, гіперкреатинемія, глюкозурія. Інші: грипоподібний синдром, біль у грудній клітці, біль у спині, інфекції, зниження потенції, зниження лібідо, ринорея, пітливість, зниження маси тіла, поколювання в кінцівках, панкреатит, загострення системного червоного вовчака. Лікарська взаємодія Салуретики, серцеві глікозиди, глюко - і мінералокортикоїди, тетракозактид, амфотерицин b (внутрішньовенно), проносні засоби підвищують ризик розвитку гіпокаліємії.
При одночасному прийомі із серцевими глікозидами підвищується ймовірність розвитку дигіталісної інтоксикації; з препаратами Са 2 - гіперкальціємії; з метформіном - можливо збільшення молочнокислого ацидозу. Підвищує концентрацію іонів Li в плазмі крові (зниження виведення із сечею), літій справляє нефротоксичну дію. Астемізол, еритроміцин внутрішньовенно, пентамідин, сультоприд, терфенадин, вінкамін, антиаритмічні препарати Іа класу (хінідин, дизопірамід) і III класу (аміодарон, бретилиум, соталол) можуть призвести до розвитку аритмії за типом «torsades de pointes». Нестероїдні протизапальні препарати, глюкокортикостероидные кошти, тетракозактид, симпатоміметики знижують гіпотензивний ефект, баклофен - підсилює.
Комбінація з калійзберігаючими діуретиками може бути ефективна у деякої категорії хворих, однак при цьому повністю не виключається можливість розвитку гіпо - або гіперкаліємії, особливо у хворих на цукровий діабет і з нирковою недостатністю. Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту збільшують ризик розвитку артеріальної гіпотензії і/або гострої ниркової недостатності (особливо при наявному стенозі ниркової артерії). Збільшує ризик розвитку порушень функції нирок при використанні йодовмісних контрастних засобів у високих дозах (зневоднення організму).
Перед застосуванням йодовмісних контрастних речовин хворим необхідно відновити втрату рідини. Іміпрамінові (трициклічні) антидепресанти і антипсихотичні препарати підсилюють гіпотензивну дію і збільшують ризик розвитку ортостатичної гіпотензії. Циклоспорин підвищує ризик розвитку гиперкреатининемии. Знижує ефект непрямих антикоагулянтів (похідних кумарину або індандіону) внаслідок підвищення концентрації факторів згортання внаслідок зменшення об'єму циркулюючої крові і підвищення їх продукції печінкою (може знадобитися корекція дози).
Підсилює блокаду нервово-м'язової передачі, що розвивається під дією недеполяризуючих міорелаксантів. Передозування Симптоми: нудота, блювання, слабкість, порушення функції шлунково-кишкового тракту, водно-електролітні порушення, в деяких випадках - надмірне зниження артеріального тиску, пригнічення дихання. У пацієнтів з цирозом печінки можливий розвиток печінкової коми. Лікування: промивання шлунка, корекція водно-електролітного балансу, симптоматична терапія. Специфічного антидоту немає. Умови зберігання Зберігати в сухому, захищеному від світла місці, при температурі не вище 25°C. Термін придатності 5 років
