Фармакологічна дія Ілопрост є синтетичним аналогом простацикліну, інгібує агрегацію, адгезію і реакцію вивільнення тромбоцитів; розширює артеріоли і венули; підвищує щільність капілярів (відновлює порушену мікроциркуляцію за допомогою індукції вазодатации, гальмування активації тромбоцитів, відновлення і захисту ендотелію, активації ендогенного фібринолізу та коригування дисбалансу в системі цитокінів) і знижує підвищену судинну проникність, обумовлену медіаторами, такими як серотонін чи гістамін, у системі мікроциркуляції; активує ендогенний фібриноліз; виявляє протизапальний ефект: пригнічує адгезію і міграцію лейкоцитів після ушкодження ендотелію, а також накопичення лейкоцитів в ушкодженій тканині, зменшує вироблення фактора некрозу пухлини (ФНП-альфа).
Иломедин, показання до застосування облітеруючий тромбангіїт (хвороба Бюргера) на пізніх стадіях при критичній ішемії кінцівок у випадках відсутності показань до реваскуляризації;
важкі форми оклюзійного захворювання периферичних артерій, особливо у випадках ризику ампутації та при неможливості хірургічної операції на судинах або ангіопластики;
важкий синдром Рейно, що веде до інвалідизації, що не піддається терапії іншими лікарськими засобами.
Протипоказання патологічні стани, при яких дія илопроста на тромбоцити може підвищити ризик кровотечі (наприклад, виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки в стадії загострення, травма, внутрішньочерепна кровотеча);
тяжка ішемічна хвороба серця або нестабільна стенокардія; інфаркт міокарда протягом останніх 6 місяців; гостра серцева недостатність або хронічна застійна серцева недостатність II—IV стадії (за класифікацією Нью-Йоркської кардіологічної асоціації); важкі порушення ритму серцевих скорочень;
підозра на застійні явища в малому колі кровообігу;
період лактації;
вагітність;
підвищена чутливість до илопросту або інших компонентів препарату
З обережністю: у пацієнтів з порушенням мозкового кровообігу за останні 3 місяці (наприклад, минуще ішемічне порушення, інсульт). Такі пацієнти потребують ретельної оцінки співвідношення користі і ризику лікування.
При нирковій недостатності, що вимагає діалізу, і при цирозі печінки виведення илопроста знижується.
Необхідно вжити заходів проти подальшого зниження АТ у пацієнтів з початково (до початку терапії Иломедином) низькими цифрами АТ; пацієнти з важкими захворюваннями серця повинні перебувати під ретельним моніторним контролем.
Слід враховувати можливість розвитку ортостатичної гіпотензії при переході пацієнтів з горизонтального положення у вертикальне після закінчення введення Иломедина.
Спосіб застосування та дози У/в, у вигляді інфузій, щоденно у вигляді 6-годинної інфузії у периферичну вену або у встановлений у центральній вені катетер. Швидкість введення (доза) залежить від індивідуальної переносимості та становить 0.5-2 нг/кг/хв. протягом перших 2-3 днів визначають індивідуальну переносимість препарату під контролем ЧСС і ПЕКЛО (слід визначати на початку інфузій та після кожного збільшення дози): лікування починають зі швидкості введення 0.5 нг/кг/хв протягом 30 хв, потім дозу поступово збільшують на 0,5 нг/кг/хв через кожні 30 хв. Точну швидкість інфузії розраховують, виходячи з маси тіла і максимально переносимої дози, в межах 0.5-2 нг/кг/хв. Визначення швидкості інфузії (мл/год) при використанні інфузійного насосу (наприклад, Інфузомату): вміст ампули розчиняють у стерильному 0.9% розчині NaCl або 5% розчині декстрози та кінцевий об'єм розчину доводять вмісту ампули (2.5 мл) 50 мкг - до 250 мл, для ампули (1 мл) 20 мкг - до 100 мл Отримують розчин в концентрації 0.2 мкг/мл, швидкість інфузії визначають у відповідності зі схемою залежно від дози і маси тіла (в межах 0.5-2 нг/кг/хв): при масі тіла до 40 кг і дозі 0.5 нг/кг/хв швидкість інфузії - 6 мл/год, 1 нг/кг/хв - 12 мл/год, 1.5 нг/мл/хв - 18 мл/год, 2 нг/мл/хв - 24 мл/год; при масі тіла 50 кг і дозі о. 5 нг/кг/хв - 7.5 мл/год, 1 нг/кг/хв - 15 мл/год, 1.5 нг/кг/хв - 22.5 мл/год, 2 нг/кг/хв - 30 мл/год; при масі тіла 60 кг та в дозі 0.5 нг/кг/хв - 9 мл/год, 1 нг/кг/хв - 18 мл/год, 1.5 нг/кг/хв - 27 мл/год, 2 нг/кг/хв - 36 мл/год; при масі тіла 70 кг і дозі 0.5 нг/кг/хв - 10.5 мл/год, 1 нг/кг/хв - 21 мл/год, 1.5 нг/кг/хв - 31.5 мл/год, 2 нг/кг/хв - 42 мл/год; при масі тіла понад 80 кг та в дозі 0.5 нг/кг/хв - 12 мл/год, 1 нг/кг/хв - 24 мл/год, 1.5 нг/кг/хв - 36 мл/год, 2 нг/кг/хв - 48 мл/год; при масі тіла 90 кг та в дозі 0.5 нг/кг/хв - 13.5 мл/год, 1 нг/кг/хв - 27 мл/год, 1.5 нг/кг/хв - 40.5 мл/год, 2 нг/кг/хв - 54 мл/год; при масі тіла до 100 кг та в дозі 0.5 нг/кг/хв - 16 мл/год, 1 нг/кг/хв - 30 мл/год, 1.5 нг/кг/хв 45 мл/год, 2 нг/кг/хв - 60 мл/год; при масі тіла 110 кг та в дозі 0.5 нг/кг/хв - 16.5 мл/год, 1 нг/кг/хв - 33 мл/год, 1.5 нг/кг/хв - 49.5 мл/год, 2 нг/кг/хв - 66 мл/год. Визначення швидкості інфузії (мл/год) при використанні автоматичного шприца (наприклад Перфузора): вміст ампул розчиняють у стерильному 0.9% розчині NaCl або 5% розчині декстрози та кінцевий об'єм розчину доводять вмісту ампули (2.5 мл) 50 мкг - до 25 мл, для ампули (1 мл) 20 мкг - до 10 мл. Отримують розчин у концентрації 2 мкг/мл, швидкість інфузії визначають у відповідності зі схемою залежно від дози і маси тіла (в межах 0.5-2.0 нг/кг/хв): при масі тіла до 40 кг і дозі 0.5 нг/кг/хв швидкість інфузії - 0.6 мл/год, 1 нг/кг/хв - 1.2 мл/год, 1.5 нг/кг/хв - 1.8 мл/год, 2 нг/кг/хв - 2.4 мл/год; при масі тіла 50 кг та в дозі 0.5 нг/кг/хв - 0.75 мл/год, 1.5 нг/кг/хв - 1.5 мл/год, 1.5 нг/кг/хв - 2.25 мл/год, 2 нг/кг/хв - 3 мл/год; при масі тіла 60 кг та в дозі 0.5 нг/кг/хв - 0.9 мл/год, 1 нг/кг/хв - 1.8 мл/год, 1.5 нг/кг/хв - 2.7 мл/год, 2 нг/кг/хв - 3.6 мл/год; при масі тіла 70 кг і дозі 0.5 нг/кг/хв - 1.05 мл/хв, 1 нг/кг/хв - 2.1 мл/год, 1.5 нг/кг/хв - 3.15 мл/год, 2 нг/кг/хв - 4.2 мл/год; при масі тіла понад 80 кг та в дозі 0.5 нг/кг/хв - 1.2 мл/год, 1 нг/кг/хв - 2.4 мл/год, 1.5 нг/кг/хв - 3.6 мл/год, 2 нг/кг/хв - 4.8 мл/год; при масі тіла 90 кг та в дозі 0.5 нг/кг/хв - 1.35 мл/год, 1 нг/кг/хв - 2.7 мл/год, 1.5 нг/кг/хв - 4.05 мл/год, 2 нг/кг/хв - 5.4 мл/год; при масі тіла до 100 кг та в дозі 0.5 нг/кг/хв - 1.5 мл/год, 1 нг/кг/хв - 3 мл/год, 1.5 нг/кг/хв - 1.5 мл/год, 2 нг/кг/хв - 6 мл/год; при масі тіла 110 кг та в дозі 0.5 нг/кг/хв - 1.65 мл/год, 1 нг/кг/хв - 3.3 мл/год, 1.5 нг/кг/хв - 4.95 мл/год, 2 нг/кг/хв - 6.6 мл/год, Тривалість лікування - до 4 тижнів. У хворих, що страждають синдромом Рейно, для досягнення нетривалого ремісії (кілька тижнів) часто досить коротших курсів лікування - 3-5 днів. У разі виникнення таких побічних дій, як головний біль, нудота або зниження АТ, швидкість інфузії слід зменшувати до максимальної переносимої. При розвитку важких побічних ефектів інфузію необхідно припинити. Лікування відновлюють зазвичай через 4 тижнів у дозах, які хворий добре переносив у перші 2-3 дні попереднього курсу лікування. При нирковій недостатності, що вимагає діалізу, і при цирозі печінки рекомендовану дозу зменшують у 2 рази.
Побічні дії З боку нервової системи і органів чуття: часто (більше 1%, але менше 10%) - запаморочення, головний біль, парестезії, гіперестезія, дзвін у вухах, неспокій, збудження, загальмованість, апатія, сонливість; менш часто (більше 0.1%, але менше 1%) - тремор, цереброваскулярні розлади, депресія, галюцинації, мігрень, непритомність, тривала втрата свідомості, порушення чіткості зорового сприйняття, подразнення та біль в очах; рідко (більше 0.01%, але менше 0.1%) - вестибулярні порушення; частота невідома - сплутаність свідомості. З боку ССС: часто (більше 1%, але менше 10%) - зниження АТ, брадикардія, припливи крові до шкіри та відчуття жару; менш часто (більше 0.1%, але менше 1%) - аритмія (в т. ч. екстрасистолія), ішемія міокарда, інфаркт міокарда, тромбоз глибоких вен, емболія легеневої артерії; частота невідома - підвищення АТ, тахікардія; у поодиноких випадках (у хворих похилого віку з вираженим атеросклерозом) - набряк легенів. З боку дихальної системи: менш часто (більше 0.1%, але менше 1%) - бронхіальна астма; рідко (більше 0.01%, але менше 0.1%) - кашель; у поодиноких випадках (у хворих похилого віку з вираженим атеросклерозом) - серцева недостатність. З боку травної системи: більш часто (більше 10%) - нудота, блювання; часто (більше 1%, але менше 10%) - анорексія, діарея, дискомфорт у животі, абдомінальний біль; менш часто (більше 0.1%, але менше 1%) - сухість у роті, зміна смаку, тенезми, запор, відрижка, дисфагія, діарея, мелена, ректальна кровотеча, жовтяниця. З боку опорно-рухового апарату: часто (більше 1%, але менше 10%) - біль у жувальних м'язах, тризм, міалгія, артралгія, м'язова слабкість; менш часто (більше 0.1%, але менше 1%) - тетанія, судомні посмикування м'язів, гіпертонус. З боку сечовидільної системи: біль у попереку, ниркова коліка, зміна клітинного складу сечі, дизурія. Місцеві реакції: часто (більше 1%, але менше 10%) - гіперемія шкіри, біль, флебіт у місці введення. Інші: часто (більше 10%) - пітливість; часто (більше 1%, але менше 10%) - локальні болі, генералізований біль, гіпертермія, свербіж шкіри, підвищена стомлюваність, спрага; частота невідома - алергічні реакції.
Особливі вказівки В надії на успіх консервативної терапії илопростом не слід відкладати хірургічну операцію хворим, які потребують екстреної ампутації ноги (наприклад, при інфікованій газової гангрени).
Пацієнтам слід настійно рекомендувати відмовитися від паління.
Випадкове введення нерозбавленого розчину Иломедина в довколишні тканини може призвести до їх локальної зміни в місці ін'єкції (почервоніння, біль, свербіж, відчуття жару).
Слід уникати прийому препарату внутрішньо і його потрапляння на слизові оболонки. Потрапляючи па шкіру, ілопрост може призвести до тривалої, хоча і безболісною, еритеми. Тому необхідно дотримуватися обережності та уникати контакту препарату зі шкірою. При попаданні илопроста на яку-небудь ділянку шкіри слід негайно промити великою кількістю води або фізіологічним розчином натрію хлориду.
Лікарська взаємодія З-за можливої взаємодії не можна змішувати Иломедин в одному розчині з іншими лікарськими препаратами.
Ілопрост посилює антигіпертензивну дію β-адреноблокаторів, блокаторів повільних кальцієвих каналів та всіх судинорозширювальних засобів, а також інгібіторів АПФ. Якщо ж виникає значна артеріальна гіпотензія, ПЕКЛО вдасться змінити, зменшивши дозу илопроста.
Оскільки ілопрост пригнічує функції тромбоцитів, його застосування у комбінації з гепарином або антикоагулянтами непрямої дії - (похідними кумарину) або іншими інгібіторами агрегації тромбоцитів (ацетилсаліциловою кислотою, нестероїдними протизапальними препаратами, інгібіторами фосфодіестерази та вазодилататорами з групи нітратів, наприклад, молсидомином), може підвищити ризик кровотечі. У подібному випадку інфузію Иломедина слід припинити. Застосування ацетилсаліцилової кислоти у дозі до 300 мг/ курсом 8 днів, що передує застосуванню Иломедина, не чинило жодного впливу на фармакокінетику илопроста.
У дослідженні на тваринах було виявлено, що ілопрост може викликати зниження рівноважної концентрації препаратів тканинного активатора плазміногену (ТАП) у плазмі. Результати досліджень у людини свідчать, що інфузії илопроста не впливають на фармакокінетику багаторазових пероральних доз дигоксину у пацієнтів, що при одночасному застосуванні з препаратами ТАП ілопрост не чинить впливу на його фармакокінетику.
В експериментах на тваринах судинорозширювальну дію илопроста послаблювалася, якщо піддослідні тварини попередньо отримували глюкокортикостероїди, однак інгібуючу дію на агрегацію тромбоцитів при цьому не змінювалася. Значення цих даних для клініки поки не встановлено.
Хоча клінічних досліджень не проводилося, дослідження in vitro, в ході яких вивчався інгібуючий потенціал илопроста щодо активності ферментів системи цитохрому Р450, виявили, що істотне пригнічення метаболізму лікарських засобів цими ферментами в результаті впливу на них илопроста малоймовірно.
ПередозуванняСимптоми: можливе зниження або підвищення артеріального тиску, а також головний біль, приплив крові до обличчя, нудота, блювання та діарея, брадикардія або тахікардія, біль в гомілках або в спині.
Лікування: рекомендується переривання інфузії, подальше моніторування пацієнтів і симптоматична терапія. Специфічні антидоти невідомі.
Умови зберігання Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі не вище 30°С.
