Фармакологічна дія Протимікробний засіб широкого спектра дії, належить до групи нітрофуранів. Під впливом нітрофуранів відбувається пригнічення дихального ланцюжка і циклу трикарбонових кислот (циклу Кребса), а також пригнічення інших біохімічних процесів мікроорганізмів, в результаті цього відбувається руйнування їх оболонки або цитоплазматичної мембрани. Активний відносно грампозитивних коків: Streptococcus spp., Staphylococcus spp.; грамнегативних паличок: Escherichia coli, Salmonella spp., Shigella spp., Proteus spp., Klebsiella spp., Enterobacter spp.; найпростіших: Lamblia intestinalis та інших мікроорганізмів, резистентних до антибіотиків. Відносно Staphylococcus spp., Escherichia coli, Aerobacter aerogenes, Bacterium citrovorum, Proteus mirabilis, Proteus morganii фуразидин, порівняно з іншими нітрофуранами, більш активний. Стосовно більшої частини бактерій бактеріостатична концентрація становить від 1:100 000 до 1:200 000. Бактерицидна концентрація приблизно у 2 рази більше. В результаті дії нітрофуранів мікроорганізми виділяють менше токсинів, у зв'язку з цим поліпшення загального стану пацієнта можливе ще до вираженого пригнічення росту мікрофлори. Нітрофурани активізують імунну систему організму: підвищують титр комплементу і здатність лейкоцитів фагоцитувати мікроорганізми. Фуразидин в терапевтичних дозах стимулює лейкопоез. Резистентність до фуразидину розвивається повільно і не досягає високого ступеня. Фармакокінетика Після прийому всередину фуразидин абсорбується у тонкому відділі кишечнику шляхом пасивної дифузії. Всмоктування нітрофуранів з дистального сегменту тонкого кишечника перевищує абсорбцію з проксимального та медіального сегментів відповідно в 2 і 4 рази (слід враховувати при одночасному лікуванні урогенітальних інфекцій і захворювань ШЛУНКОВО-кишкового тракту, зокрема хронічних ентеритів). Нітрофурани погано всмоктуються з товстої кишки. Cmax в плазмі крові зберігається від 3 до 7 або 8 год, у сечі фуразидин виявляється через 3-4 ч. В організмі фуразидин розподіляється рівномірно. Клінічно важливо високий вміст препарату в лімфі (затримує поширення інфекції по лімфатичних шляхах). У жовчі концентрація його в кілька разів вище, ніж у сироватці, а в лікворі - в кілька разів нижче, ніж у сироватці. У слині зміст фуразидина становить 30% від його концентрації в сироватці. Концентрація фуразидина у крові та тканинах порівняно невелика, що пов'язано зі швидким виділенням його, при цьому концентрація в сечі значно вища, ніж в крові. Метаболізується незначною мірою (<10%). Виводиться нирками шляхом клубочкової фільтрації і канальцевої секреції (85%), частково піддається зворотному реабсорбції в канальцях. При низьких концентраціях фуразидина в сечі переважає процес фільтрації та секреції, при високих концентраціях зменшується секреція і збільшується реабсорбція. Фуразидин, будучи слабкою кислотою в кислому сечі не дисоціює, піддається інтенсивної реабсорбції, що може посилити розвиток системних побічних ефектів. При лужній реакції сечі виведення фуразидина посилюється. При зниженні видільної функції нирок інтенсивність метаболізму зростає. Дозування Приймають внутрішньо після їди. Дорослим - по 50-100 мг 3 рази/добу, дітям старше 3 років - по 25-50 мг (не більше 5 мг/кг маси тіла) 3 рази/добу. Курс лікування 7-10 днів. При необхідності повторення курсу лікування слід зробити перерву протягом 10-15 днів. Для профілактики інфекції (в т. ч. при урологічних операціях, цистоскопії, катетеризації) - 50 мг одноразово за 30 хв до процедури. Застосовують зовнішньо 2-3 рази/добу для промивання ран або змочування перев'язувального матеріалу. Застосовують місцево 2-3 рази/добу у вигляді полоскань порожнини рота і глотки. Лікарська взаємодія При комбінації фуразидина з ристоміцином, хлорамфеніколом, сульфаніламідами підвищується ризик пригнічення кровотворення (не слід застосовувати одночасно). Не рекомендується одночасно з нітрофуранами застосовувати препарати, здатні підкисляти сечу (у т. ч. аскорбінову кислоту, кальцію хлорид). Вагітність та лактація Протипоказано застосування препарату при вагітності і в період лактації (грудного вигодовування). Побічні дії З боку травної системи: рідко - нудота, блювання, втрата апетиту, порушення функції печінки. З боку ЦНС і периферичної нервової системи: рідко - головний біль, запаморочення, поліневрит. Алергічні реакції: рідко - шкірний висип (в т. ч. папульозні висипання). Показання Для прийому всередину: урогенітальні інфекції (гострий цистит, уретрит, пієлонефрит); гінекологічні інфекції; інфекції шкіри і м'яких тканин; тяжкі інфіковані опіки; з профілактичною метою при урологічних операціях (у т. ч. цистоскопії, катетеризації). Для зовнішнього і місцевого застосування: інфекційно-запальні захворювання порожнини рота і глотки, інфіковані рани. Протипоказання Хронічна ниркова недостатність тяжкого ступеня; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); дитячий вік до 4 років; підвищена чутливість до фуразидину та іншим нитрофуранам. Особливі вказівки Для зменшення ймовірності розвитку побічних ефектів фуразидин запивають великою кількістю рідини. При появі побічних ефектів застосування слід припинити (токсичні явища частіше спостерігаються у пацієнтів зі зниженою видільною функцією нирок). У період лікування пацієнту рекомендується утриматися від вживання алкоголю, оскільки можливе посилення побічних ефектів. Не приймати подвійну дозу для компенсації пропущеної дози. З обережністю застосовувати при дефіциті глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. При порушеннях функції нирок Протипоказаний при хронічній нирковій недостатності тяжкого ступеня. Застосування у дитячому віці Протипоказаний у дитячому віці до 3 років.
