Флуоксетин Ланнахер 20мг №20 капсули

Фармакологічна дія
Флуоксетин - антидепресант, селективний інгібітор зворотного захоплення серотоніну. Сприяє поліпшенню настрою, знижує напруженість, тривожність і почуття страху, усуває дисфорию. Не викликає ортостатичної гіпотензії, седативного ефекту, некардиотоксичен. При прийомі в середніх терапевтичних дозах практично не впливає на функції серцево-судинної та інших систем.
Стійкий клінічний ефект розвивається через 2 тижні регулярного прийому препарату.

Показання
Депресії (незалежно від ступеня депресивного розладу - слабка, помірна, важка), булімія, анорексія, алкоголізм, нав'язливі стани.

Протипоказання
- атонія сечового міхура;
- виражене порушення функції нирок;
- одночасне призначення інгібіторів МАО;
- глаукома;
- аденома передміхурової залози;
- судомний синдром різного генезу;
- епілепсія;
- вагітність;
- лактація (грудне вигодовування);
- підвищена чутливість до препарату.

Побічна дія
З боку ЦНС: головний біль, нервозність, порушення сну, посилення тривоги, підвищена стомлюваність.
З боку ШКТ: нудота, діарея, сухість у роті, блювання, зниження апетиту.
Алергічні реакції у вигляді шкірного висипу, ангіоневротичного набряку, кропив'янки, свербежу.
Інші: зниження лібідо, відчуття жару, гіпонатріємія.

Особливі вказівки
При лікуванні хворих з дефіцитом маси тіла слід враховувати анорексигенні ефекти (можлива прогресуюча втрата маси тіла).
У хворих на цукровий діабет призначення флуоксетину підвищує ризик розвитку гіпоглікемії і гіперглікемії - при його скасування. У зв'язку з цим доза інсуліну та/або будь-яких інших гіпоглікемічних ЛЗ, що застосовуються всередину, повинна бути скоригована. До настання значного покращання лікування хворі повинні перебувати під наглядом лікаря.
Під час лікування слід утримуватися від прийому етанолу і занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги і швидкості психічних і рухових реакцій.
Інтервал між закінченням терапії інгібіторами МАО і початком лікування флуоксетином повинен складати як мінімум 14 днів; між закінченням лікування флуоксетином і початком терапії інгібіторами МАО - не менше 5 тижнів.
При захворюваннях печінки і в похилому віці лікування слід починати з 1/2 дози.

Лікарська взаємодія
Підсилює ефекти алпразоламу, діазепаму, етанолу та гіпоглікемічних ЛЗ.
Підвищує в плазмі концентрацію фенітоїну, трициклічних антидепресантів, мапротилина, тразодона в 2 рази (необхідно на 50% знижувати дозу трициклічних антидепресантів при одночасному застосуванні). На тлі проведення електросудомної терапії можливий розвиток довготривалих епілептичних припадків.
Триптофан посилює серотонінергічні властивості флуоксетину (посилення ажитації, рухового занепокоєння, порушення з боку ШКТ).
Інгібітори МАО підвищують ризик розвитку серотонінового синдрому (гіпертермія, озноб, підвищене потовиділення, міоклонус, гіперрефлексія, тремор, діарея, порушення координації рухів, вегетативна лабільність, збудження, марення і кому).
ЛЗ, які надають пригнічуючий вплив на ЦНС, підвищують ризик розвитку побічних ефектів і посилення пригнічувальної дії на ЦНС.
При одночасному застосуванні з ЛЗ, що володіють високим ступенем зв'язування з білками, особливо з антикоагулянтами і дигітоксином, можливо підвищення концентрації в плазмі вільних (незв'язаних) ЛЗ і збільшення ризику розвитку несприятливих ефектів.

Умови зберігання
Препарат слід зберігати в сухому, захищеному від світла місці.

Термін придатності - 2 роки.