Эутирокс 75мкг №100 таблетки

Складу
Одна таблетка містить
активна речовина – левотироксин натрію 25, 50, 75, 100, 125 або 150 мкг,
допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, желатин, натрію кроскармелоза, магнію стеарат, лактози моногідрат.
Фармакокінетика
При прийманні внутрішньо левотироксин всмоктується переважно у верхньому відділі тонкого кишечника. Всмоктується до 80 % прийнятої дози препарату. Прийом їжі знижує всмоктування левотироксину. Максимальна концентрація в сироватці крові досягається приблизно через 5-6 годин після прийому внутрішньо. Після всмоктування 99% препарату зв'язується з білками сироватки (тироксин-зв'язуючим глобуліном, тироксин-зв'язуючим преальбумином та альбуміном). У різних тканинах відбувається монодийодирование приблизно 80 % левотироксину з утворенням трийодтироніну (Т3) і неактивних продуктів. Тиреоїдні гормони метаболізуються, головним чином, у печінці, нирках, головному мозку та м'язах. Невелика кількість препарату підлягає дезаминированию та декарбоксилюванню, а також кон'югуванню з сірчаною і глюкуроновыми кислотами (у печінці). Метаболіти виводяться нирками та через кишечник. Період напіввиведення препарату становить 6-7 днів. При тиреотоксикозі період напіввиведення скорочується до 3-4 днів, а при гіпотиреозі подовжується до 9-10 днів.
Фармакодинаміка
Эутирокс® - синтетичний левовращающій ізомер тироксину. Після часткового перетворення на трийодтиронін (у печінці і нирках) і переходу до клітин організму впливає на розвиток і ріст тканин, на обмін речовин. У малих дозах має анаболічну дію на білковий та жировий обмін. У середніх дозах стимулює ріст і розвиток, підвищує потребу тканин у кисні, стимулює метаболізм білків, жирів і вуглеводів, підвищує функціональну активність серцево-судинної системи та центральної нервової системи.
У великих дозах пригнічує вироблення тиреотропин-рилізинг гормону гіпоталамуса і тиреотропного гормону гіпофіза.
Терапевтичний ефект спостерігається через 7-12 днів, протягом цього ж часу зберігається дія після відміни препарату. Клінічний ефект при гіпотиреозі виявляється через 3-5 діб. Дифузний зоб зменшується або зникає протягом 3-6 місяців.
Показання до застосування
- замісна терапія при гіпотиреозі
- лікування доброякісної еутиреоїдного зоба
- замісна терапія та профілактика рецидиву зобу після резекції щитовидної залози
- терапія придушення функції при раку щитовидної залози
- у складі комбінованої терапії при тиреотоксикозі
- як діагностичний засіб при проведенні тесту тиреоїдної супресії.
Спосіб застосування та дози
Эутирокс® у добовій дозі приймають внутрішньо вранці натщесерце, за 30 хвилин до прийому їжі, запиваючи таблетку невеликою кількістю рідини (півсклянки води) та не розжовуючи.
Добова доза визначається індивідуально, залежно від лабораторних тестів і клінічного огляду.
Літнім пацієнтам, пацієнтам з ішемічною хворобою серця, та пацієнтам з тяжким або давно існуючим гіпотиреозом лікування слід починати з низьких доз, які збільшуються дуже повільно та з частим моніторингом тиреоїдних гормонів. Поддерживаюшая доза може бути нижче, ніж потрібно для повної корекції рівня тиреотропного гормону (ТТГ), концентрація якого є більш надійним індикатором лікування, ніж Т3, Т4.
Побічні дії
Клінічні ознаки гіпертиреозу можуть виникати у разі передозування, якщо перевищено індивідуальний поріг переносимості левотироксину натрію, або якщо доза препарату з моменту початку терапії підвищується занадто швидко.
- порушення ритму або прискорене серцебиття (тахікардія, серцебиття, аритмії, такі як миготлива аритмія і екстрасистоли)
- біль у грудях (стенокардія)
- головний біль, безсоння
- м'язова слабкість або судоми
- гіпертермія, тремор, гіперемія (особливо обличчя)
- блювота
- порушення менструального циклу
- внутрішньочерепна гіпертензія
- неспокій
- гіпергідроз, зниження маси тіла, діарея
- алергічні реакції різного ступеня тяжкості (шкірний висип, свербіж, ангіоневротичний набряк)
- припливи.
Протипоказання
- підвищена індивідуальна чутливість до будь-якого з інгредієнтів препарату
- нелікований тиреотоксикоз
- нелеченая гіпофізарна недостатність
- нелеченая недостатність надниркових залоз
- застосування в період вагітності у комбінації з антитиреодными засобами
Не слід починати лікування препаратом при наявності гострого інфаркту міокарда, гострого міокардиту, гострого панкардита.
Препарат містить лактозу, тому його застосування не рекомендовано пацієнтам із рідкісними спадковими захворюваннями, пов'язаними з непереносимістю галактози, дефіцитом лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції.
Лікарські взаємодії
Застосування трициклічних антидепресантів з левотироксином натрію може призвести до посилення дії антидепресантів.
Тиреоїдні гормони можуть збільшувати потребу в інсуліні і пероральних гіпоглікемічних препаратах. Більш частий контроль рівня глюкози крові рекомендується проводити в періоди початку лікування левотироксином натрію, а також при зміні режиму дозування.
Левотироксин натрію знижує дію серцевих глікозидів.
При одночасному застосуванні колестирамін та колестипол (іонообмінні смоли), а також алюмінію гідроксид зменшують плазмову концентрацію левотироксину натрію за рахунок гальмування всмоктування його в кишечнику. У зв'язку з цим левотироксин натрію необхідно застосовувати за 4-5 годин до прийому зазначених препаратів.
Інгібітори протеази (наприклад, ритонавір, індинавір, лопінавір) можуть впливати на ефективність левотироксину натрію. Рекомендується ретельний моніторинг рівня тиреоїдних гормонів. При необхідності слід скоригувати дозу левотироксину натрію.
Фенітоїн може впливати на ефективність левотироксину натрію внаслідок витіснення левотироксину натрію із зв'язку з білками плазми, що може призвести до підвищення рівня вільного T4 і T3. З іншого боку, фенітоїн підвищує інтенсивність метаболізму левотироксину натрію в печінці. Рекомендується ретельний моніторинг рівня тиреоїдних гормонів.
Левотироксин натрію може посилювати ефект антикоагулянтів (похідні кумарину) шляхом витіснення їх із зв'язку з білками плазми, що може підвищити ризик розвитку кровотечі, наприклад, крововиливи в ЦНС або шлунково-кишкової кровотечі, особливо у літніх пацієнтів. Тому необхідний регулярний моніторинг параметрів коагуляції як на початку, так і в ході поєднаної терапії зазначеними препаратами. При необхідності дозу антикоагулянта слід скорегувати.
Саліцилати, дикумарол, фуросемід у високих дозах (250 мг), клофібрат та інші препарати можуть витісняти левотироксин натрію із зв'язку з білками плазми, що призводить до підвищення рівня фракції вільного T4.
Севеламер може зменшувати всмоктування левотироксину натрію. Інгібітори тирозинкінази (наприклад, іматініб, сунитиниб) можуть знижувати ефективність левотироксину натрію. Тому на початку або в кінці курсу супутньої терапії зазначеними препаратами рекомендується моніторинг зміни функції щитовидної залози у пацієнтів. При необхідності дозу левотироксину натрію коригують.
Алюминийсодержащие лікарські препарати (антациди, сукральфат), залізовмісні лікарські препарати, карбонат кальцію в літературі описані як потенційно знижують ефективність левотироксину натрію. Тому приймання левотироксину натрію рекомендується здійснювати, принаймні за 2 години до застосування таких лікарських препаратів.
Пропілтіоурацил, глюкокортикоїди, бета-адренолітики та йодовмісні контрастні препарати, аміодарон інгібують периферичний перетворення T4 в T3. Через високий вміст йоду, застосування аміодарону може супроводжуватися розвитком як гіпертиреозу, так і гіпотиреозу. Особливу увагу слід приділяти вузлового зобу з можливим розвитком нерозпізнаною функціональної автономії.
Сертралін, хлорохін/прогуанил знижують ефективність левотироксину натрію і підвищують рівень ТТГ у сироватці.
Лікарські препарати, що сприяють індукції печінкових ферментів (наприклад, барбітурати, карбамазепін) можуть сприяти печінковому кліренсу левотироксину натрію.
У жінок, що використовують естрогенвмісні контрацептиви, або у жінок в постменопаузальному періоді, що одержують замісну гормональну терапію, може зростати потреба в левотироксине натрію.
Вживання соесодержащих продуктів може сприяти зниженню кишкового всмоктування левотироксину натрію. Тому може знадобитися корекція дози, особливо на початку або після припинення вживання продуктів, що містять сою.
Особливі вказівки
До початку замісної терапії гормонами щитовидної залози або до виконання тесту тиреоїдної супресії необхідно виключити або провести лікування наступних захворювань або патологічних станів: гострої коронарної недостатності, стенокардії, атеросклерозу, гіпертензії, недостатності гіпофізу або надниркової недостатності. Також до початку терапії гормонами щитоподібної залози треба виключити або провести лікування функціональної автономії щитовидної залози.
Необхідно виключити можливість виникнення навіть незначного лікарсько-обумовленого гіпотиреозу у пацієнтів з коронарною недостатністю, серцевою недостатністю або тахіаритміями. Тому у цих випадках необхідний регулярний моніторинг рівня тиреоїдних гормонів.
До проведення замісної терапії гормонами щитоподібної залози необхідно з'ясувати етіологію вторинного гіпотиреозу. При необхідності слід розпочати замісну терапію з метою компенсації надниркової недостатності.
При підозрі на розвиток функціональної автономії щитовидної залози до початку терапії рекомендується виконання ТРГ-тесту або супресивної сцинтиграфії.
У жінок в постменопаузальному періоді, які мають гіпотиреоз і підвищений ризик розвитку остеопорозу, необхідно виключити підвищення фізіологічної концентрації левотироксину в сироватці крові. У цьому випадку рекомендований ретельний моніторинг функції щитовидної залози.
Застосування левотироксину натрію не рекомендується при наявності метаболічних порушень, що супроводжуються гіпертиреозом. Винятком є супутнє застосування під час лікарської терапії гіпертиреозу антитиреоїдну препаратами.
З моменту початку терапії левотироксином натрію в разі переходу з одного препарату на інший рекомендується скоригувати дозу залежно від клінічної відповіді пацієнта на терапію і результатів лабораторного обстеження.
Вагітність і період лактації
В період вагітності і грудного вигодовування терапія препаратом, призначеним щодо гіпотиреозу, повинна продовжуватися. У період вагітності може знадобитися збільшення дози препарату через підвищення вмісту тироксин-зв'язуючого глобуліну. У період грудного вигодовування препарат слід приймати суворо в рекомендованих дозах, під наглядом лікаря. При прийманні рекомендованих терапевтичних доз концентрація тиреоїдного гормону, секреції з грудним молоком при лактації, недостатня для того, щоб викликати гіпертиреоз і пригнічення секреції ТТГ у дитини. Немає даних про виникнення тератогенних і фетотоксичных ефектів при прийомі препарату в рекомендованих терапевтичних дозах. Прийом препарату в період вагітності у надмірно високих дозах може негативно впливати на плід та постнатальний розвиток.
Застосування при вагітності препарату в комбінації з антитиреоїдну засобами протипоказане, оскільки приймання левотироксину натрію може вимагати збільшення доз антитиреоїдних засобів. Оскільки антитиреоїдний засіб, на відміну від левотироксину натрію, можуть проникати через плаценту, у плода може розвинутися гіпотиреоз.
Особливості впливу лікарського засобу на здатність керувати транспортним засобом або потенційно небезпечними механізмами.
Дослідження впливу препарату на здатність керувати транспортними засобами та механізмами не проводилися. Тим не менш, так як левотироксин натрію ідентичний природному тиреоидному гормону, ніякого впливу на здатність керувати транспортними засобами та механізмами не очікується.
Передозування
При передозуванні препарату спостерігається значне збільшення швидкості обміну речовин.
Симптоми: прискорене серцебиття (тахікардія), неспокій, збудження або ненавмисні рухи (гіперкінези). Були зареєстровані випадки раптової зупинки серцевої діяльності у пацієнтів, які приймали надмірно високі дози левотироксину натрію протягом багатьох років.
У пацієнтів, схильних до розладів нервової системи, були відзначені окремі випадки виникнення таких порушень, як епілепсія, судоми при перевищенні індивідуального порога переносимості.
Лікування: підвищений рівень Т3 є індикатором передозування. Лікарем може бути рекомендовано зменшення добової дози препарату, перерву у лікуванні на декілька днів, призначення бета-адреноблокаторів. При прийомі гранично високих доз може бути призначений плазмаферез.
Після зникнення побічних ефектів лікування слід починати з обережністю з нижчої дози.
Умови зберігання
Зберігати в захищеному від світла місці, при температурі не вище 25 ?С.
Зберігати в недоступному для дітей місці!
Термін зберігання
3 роки
Не застосовувати після закінчення терміну придатності
Умови відпустки з аптек
За рецептом