Препарати Ліофілізат для приготування розчину для внутрішньовенного введення 100, 200 мг Клініко-фармакологічна група Антибактеріальні засоби Фармакотерапевтична група Антибіотик - макролід
Реєстраційний номер Р N000664/01 Торгова назва Еритроміцин Міжнародна непатентована назва Еритроміцин Лікарська форма Ліофілізат для приготування розчину для внутрішньовенного введення. Склад Активна речовина: Еритроміцину фосфат (у перерахуванні на еритроміцин) - 100 мг, 200 мг. Код ATX [J01FA01] Фармакологічні властивості Бактеріостатичний антибіотик з групи макролідів, оборотно зв'язується з 50S субодиницею рибосом, що порушує утворення пептидних зв'язків між молекулами амінокислот та блокує синтез білків мікроорганізмів (не впливає на синтез нуклеїнових кислот). При застосуванні у високих дозах залежно від виду збудника може проявляти бактерицидну дію. До чутливих належать мікроорганізми, зростання яких затримується при концентрації антибіотика менше 0.5 мг/л, помірно чутливим - 1-6 мг/л, стійким - 6-8 мг/л Спектр дії включає грампозитивні мікроорганізми: Staphylococcus spp., продукують і не продукують пеніциліназу, в т. ч. Staphylococcus aureus; Streptococcus spp. (в т. ч. Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes), альфа-гемолітичний стрептокок (групи Viridans), Bacillus anthracis, Corynebacterium diphtheriae, Corynebacterium minutissimum; грамнегативні мікроорганізми: Neisseria gonorrhoeae, Haemophilus influenzae, Campylobacter jejuni, Bordetella pertussis, Brucella spp., Legionella spp., в т. ч. Legionella pneumophila та ін. мікроорганізми: Mycoplasma spp. (в т. ч. Mycoplasma pneumoniae), Chlamydia spp. (в т. ч. Chlamydia trachomatis), Treponema spp., Rickettsia spp., Entamoeba histolytica, Listeria monocytogenes. До препарату стійкі грамнегативні палички: Escherichia coli, Pseudomonas aeruginosa, а також Shigella spp., Salmonella spp., Bacteroides fragilis, Enterobacter spp. та ін. Фармакокінетика
Час досягнення максимальної концентрації після внутрішньовенного введення - 20 хв. Зв'язок з білками плазми - 70-90 %. Біодоступність - 30-65 %. В організмі розподіляється нерівномірно. У великих кількостях накопичується в печінці, селезінці, нирках. В жовчі і сечі концентрація в десятки разів перевищує таку в плазмі. Добре проникає в тканини легенів, лімфатичних вузлів, ексудат середнього вуха, секрет передміхурової залози, сперму, плевральну порожнину, асцитическую і синовіальну рідину. У молоці годуючих жінок міститься 50 % від концентрації в плазмі. Погано проникає через гематоенцефалічний бар'єр, у спинномозкову рідину (концентрація становить 10 % від концентрації препарату в плазмі). При запальних процесах в оболонках мозку їх проникність для еритроміцину дещо зростає. Як і інші макроліди, еритроміцин здатний проникати всередину клітин, в тому числі і в клітини імунної системи, створюючи при цьому дуже високі внутрішньоклітинні концентрації: концентрації антибіотика в альвеолярних макрофагах в 9-23 рази, а в нейтрофілах в 4-24 рази перевищують його рівні в экстрацеллюлярной рідини. Однак, внутрішньоклітинні концентрації еритроміцину нестабільні, і після відміни препарату вони досить швидко знижуються.
Проникає через плацентарний бар'єр і надходить у кров плоду, де його вміст досягає 5-20 % від вмісту у плазмі матері. При внутрішньовенному введенні препарату новонародженим високі концентрації його в крові (у середньому близько 13 мкг/мл) підтримуються більш тривало, ніж у дітей більш старшого віку. Процес зниження концентрації має виразний двофазний характер: у перші 2 години вона знижується значно швидше, ніж у наступні 10 годин. Метаболізується в печінці (більше 90 %), частково з утворенням неактивних метаболітів. В метаболізмі препарату беруть участь ізоферменти CYP3A4, CYP3A5 та CYP3A7, інгібітором яких він є. Період напіввиведення - 1.4-2 год, при анурії - 4-6 ч. Виведення з жовчю - 20-30 % у незміненому вигляді нирками (у незмінному вигляді) після внутрішньовенного введення - 12-15 %. Показання до застосування Важкі форми бактеріальних інфекцій, спричинених чутливими збудниками: дифтерія (в т. ч. бактеріоносійство), коклюш, трахома, бруцельоз, хвороба легіонерів, еритразма, лістеріоз, скарлатина, амебна дизентерія, гонорея; сечостатеві інфекції у вагітних, викликані Chlamydia trachomatis; первинний сифіліс (у пацієнтів з алергією до пеніцилінів); інфекції ЛОР-органів (тонзиліт, отит, синусит); інфекції жовчовивідних шляхів (холецистит); інфекції верхніх і нижніх дихальних шляхів (трахеїт, бронхіт, пневмонія); інфекції шкіри і м'яких тканин (інфіковані рани, пролежні, опіки II-III ст., трофічні виразки). Профілактика інфекційних ускладнень при лікувальних і діагностичних процедурах (у т. ч. передопераційна підготовка кишечника, стоматологічні втручання, ендоскопія) у хворих з вадами серця. Гастропарез (у т. ч. гастропарез після операції ваготомії, діабетичний гастропарез і гастропарез, пов'язаний з прогресуючим системним склерозом). Протипоказання Гіперчутливість, значне зниження слуху, одночасний прийом терфенадину або астемізолу, період лактації. З обережністю: аритмії (в анамнезі), подовження інтервалу QT, жовтяниця (в анамнезі), печінкова і/або ниркова недостатність, вагітність. Застосування при вагітності та в період лактації Застосування препарату під час вагітності можливе у тому випадку, коли передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. При необхідності застосування препарату в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування. Застосування при вагітності Застосування препарату під час вагітності можливе у тому випадку, коли передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Спосіб застосування та дози Спосіб застосування та дози Внутрішньовенно повільно (протягом 3-5 хв) або краплинно. Переважно і більш безпечно внутрішньовенне крапельне введення препарату. Разова доза препарату для дорослих становить 0,2 г, добова - 0,6 р. При тяжкому перебігу інфекції добова доза може бути збільшена до 1 г, тоді препарат вводиться 4 рази на добу (через кожні 6 годин). Дітям від 4 міс до 18 років в залежності від віку, маси тіла і тяжкості інфекції - по 30-50 мг/кг/добу (за 2-4 введення); дітям перших 3 міс життя - 20-40 мг/кг/добу. У разі тяжких інфекцій доза може бути подвоєна. Для внутрішньовенного струминного введення препарат розчиняють у воді для ін'єкцій або 0.9 % розчині натрію хлориду з розрахунку 5 мг на 1 мл розчинника. Для внутрішньовенного краплинного введення розчиняють в 0.9 % розчині натрію хлориду або 5 % розчині декстрози до концентрації 1 мг/мл і вводять зі швидкістю 60-80 кап/хв Внутрішньовенно вводять протягом 5-6 днів (до настання виразного терапевтичного ефекту) з подальшим переходом на пероральний прийом. При гарній переносимості та відсутності флебіту і перифлебита курс внутрішньовенного введення можна продовжити до 2 тижнів (не більше). При нирковій недостатності немає необхідності корекції дози препарату. Побічна дія З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, гастралгія, біль у животі, тенезми, діарея, дисбактеріоз, рідко - кандидоз порожнини рота, псевдомембранозний ентероколіт, порушення функції печінки, холестатична жовтяниця, підвищення активності "печінкових" трансаміназ, панкреатит. У новонароджених, які отримують еритроміцин, висока ступінь ризику розвитку пілоростеноза. З боку органів слуху: ототоксичність - зниження слуху та/або шум у вухах (при застосуванні у високих дозах - більше 4 г/добу, зазвичай оборотно). З боку серцево-судинної системи: рідко - тахікардія, подовження інтервалу QT на ЕКГ, мерехтіння і/або тріпотіння передсердь (у хворих з подовженим інтервалом QT на ЕКГ). Алергічні реакції: кропив'янка, шкірний висип, еозинофілія, рідко - анафілактичний шок. Місцеві реакції: флебіт у місці внутрішньовенного введення. Передозування Симптоми: нудота, діарея, дискомфорт у ділянці шлунка; запаморочення (особливо у хворих з печінковою або нирковою недостатністю); порушення функції печінки, аж до гострої печінкової недостатності, рідко - порушення слуху. Лікування: ретельний контроль за станом дихальної системи (при необхідності - проведення штучної вентиляції легенів), кислотно-основним станом і електролітного обміну, ЕКГ. Необхідно проводити симптоматичну терапію. Гемодіаліз, перитонеальний діаліз та форсований діурез неефективні. Застосування з іншими лікарськими препаратами Знижує бактерицидну дію бета-лактамних антибіотиків (пеніциліни, цефалоспорини, карбопенемы). Підвищує концентрацію теофіліну. Внутрішньовенне введення еритроміцину посилює дію етанолу (прискорення спорожнення шлунка і зниження тривалості дії этанолдегидрогеназы в слизовій оболонці шлунка). Підсилює нефротоксичність циклоспорину (особливо у хворих з супутньою нирковою недостатністю). Знижує кліренс тріазоламу і мідазоламу, у зв'язку з чим може потенціювати фармакологічні ефекти бензодіазепінів. Уповільнює елімінацію (підсилює ефект) метилпреднізолону, фелодипіну та антикоагулянтів кумаринового ряду. При спільному призначенні з ловастатином посилюється рабдоміоліз. Підвищує біодоступність дигоксину. Знижує ефективність гормональної контрацепції. Лікарські засоби, блокуючі канальцеву секрецію, подовжують період напіввиведення еритроміцину. При одночасному застосуванні з лікарськими засобами, метаболізм яких здійснюється печінки (карбамазепін, вальпроєва кислота, гексобарбітал, фенітоїн, алфентанил, дизопірамід, ловастатин, бромокриптин), може підвищуватися концентрація цих лікарських засобів в плазмі (є інгібітором мікросомальних ферментів печінки). При одночасному прийомі з терфенадином або астемізолом можливий розвиток аритмії (мерехтіння і тріпотіння шлуночків, шлуночкова тахікардія, аж до смертиельного результату), з дигидроэрготамином або негидрированными алкалоїдами ріжків - звуження судин до спазму, дизестезии. Несумісний з лінкоміцином, кліндаміцином і хлорамфеніколом (антагонізм). Особливі вказівки При тривалій терапії необхідно здійснювати контроль лабораторних показників функції печінки. Симптоми холестатичної жовтяниці можуть розвинутися через кілька днів після початку терапії, однак ризик підвищується після 7-14 днів безперервної терапії. Ймовірність розвитку ототоксичного ефекту вище у хворих з нирковою та/або печінковою недостатністю, а також у літніх пацієнтів. Деякі стійкі штами Haemophilus influenzae чутливі до одночасного прийому еритроміцину і сульфаніламідів. Може перешкодити визначенням катехоламінів в сечі і активності "печінкових" трансаміназ в крові (колориметричне визначення з допомогою дифенилгидразина). Умови зберігання Список Б. У сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25°С. Зберігати в місцях, недоступних для дітей. Форма випуску Ліофілізат для приготування розчину для внутрішньовенного введення 100 мг у флаконах місткістю 10 мл, 200 мг у флаконах місткістю 20 мл
1, 5 або 10 флаконів з інструкцією для застосування вміщують у пачку з картону.
