СКЛАД І ФОРМА ВИПУСКУ: р-н д/ін. 1,25 мг/мл амп. 1 мл, № 5 Эналаприлат 1,25 мг/мл Інші інгредієнти: спирт бензиловий, натрію хлорид, натрію гідроксид, вода для ін'єкцій. ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ: Фармакодинаміка. Эналаприлат пригнічує АПФ), який каталізує перетворення ангіотензину I в ангіотензин II. Пригнічення АПФ призводить до зниження концентрації ангіотензину II, зростання активності реніну в плазмі та зниження секреції альдостерону. Гіпотензивний ефект та гемодинамічні ефекти эналаприлата у пацієнтів з підвищеним АТ є результатом розширення резистентних судин та зниження загальної периферичної резистентності, що поступово знижує артеріальний тиск. Знижується систолічний і діастолічний артеріальний тиск і тиск у легеневій артерії, підвищується коронарний кровообіг, підвищується серцевий індекс та ударний об'єм крові (при незмінній ЧСС). Після в/в введення ефект препарату настає через 5-15 хв, максимальний ефект — через 1-4 год і його дія триває приблизно протягом 6 ч. Эналаприлат не впливає на метаболізм глюкози, ліпопротеїнів, сечової кислоти і ХС. Препарат можна призначати пацієнтам з цукровим діабетом, ХОЗЛ, стенокардією, застійною серцевою недостатністю. Фармакокінетика. Після перорального введення эналаприлат слабо абсорбується і практично неактивний, тому його вводять виключно в/в. Після в/в ін'єкції препарат швидко розподіляється у більшості тканин організму, з найбільш високими концентраціями в легенях, нирках та кровоносних судинах спостерігається в плазмі крові протягом 96 ч. T½ — 4 ч. Cmax в плазмі крові спостерігається через 3-5 ч. 50-60% эналаприлата зв'язується з білками плазми крові. Эналаприлат не метаболізується, 100% эналаприлата виділяється з сечею. Эналаприлат виділяється головним чином через нирки за допомогою гломерулярної фільтрації та тубулярної секреції. Виведення відбувається в кілька стадій, що пояснюється сильним зв'язуванням з АПФ в плазмі крові. T½ на початковій стадії становить приблизно 11 год, а на останній — 35 ч. Клінічне дія спостерігається приблизно через 15 хв після в/в введення эналаприлата, а максимальний гіпотензивний ефект — через 4 год після введення і триває протягом приблизно 6 ч. СВІДЧЕННЯ: АГ, гіпертензивний криз. Эналаприлат показаний для лікування АГ при неможливості перорального застосування еналаприлу. ЗАСТОСУВАННЯ: застосовують у дорослих. Енап р-н для ін'єкцій вводять в/в струминно повільно протягом щонайменше 5 хв. Можливо розведення препарату в 50 мл 5% р-ра глюкози, 0,9% р-ра натрію хлориду (фізіологічний р-н), 5% р-ра глюкози в 0,9% р-ре натрію хлориду або 5% р-ра глюкоза в лактате Рінгера. Звичайна рекомендована доза для лікування АГ та гіпертонічних кризів становить 1,25 мг эналаприлата (1 ампула) кожні 6 ч. При переході від лікування еналаприлом до лікування эналаприлатом звичайна доза становить 1 ампула (1,25 мг) кожні 6 ч. Лікування эналаприлатом триває 48 год, Після цього пацієнта переводять на терапію таблетками еналаприлу. При переході від парентерального лікування эналаприлатом до перорального лікування еналаприлом рекомендована початкова доза становить 5 мг 1 раз на добу для пацієнтів, яким вводили по 1 ампулі (1,25 мг) эналаприлата кожні 6 ч. При необхідності дозу можна підвищити. Для пацієнтів, які спочатку лікувалися половиною звичайної дози эналаприлата (0,625 мг), рекомендована доза при переході до перорального лікування становить 2,5 мг еналаприлу на добу. Дозування при нирковій недостатності Дози эналаприлата для пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю залежать від кліренсу креатиніну. Пацієнтам з кліренсом креатиніну >0,5 мл/сек (креатинін сироватки крові — до 265 мкмоль/л) призначають звичайні дози эналаприлата по 1,25 мг (1 мл) кожні 6 ч. Пацієнтам з кліренсом креатиніну <0,5 мл/сек (креатинін сироватки крові >265 мкмоль/л) призначають початкову дозу 0,625 мг (0,5 мл). Якщо клінічний ефект через 1 годину буде незадовільним, необхідно повторно ввести таку ж дозу. Лікування продовжують у повній дозі по 1,25 мг кожні 6 ч. Дозування при гемодіалізі Рекомендована доза для пацієнтів, які знаходяться на гемодіалізі, становить 0,625 мг (0,5 мл) кожні 6 ч. Дозування для пацієнтів, які лікуються діуретиками Для пацієнтів, які лікуються діуретиками, рекомендована початкова доза становить 0,625 мг (0,5 мл). Якщо клінічний ефект через 1 годину буде незадовільним, можна повторити дозу 0,625 мг (0,5 мл). Наступні дози по 1,25 мг призначають через кожні 6 ч. ПРОТИПОКАЗАННЯ: - Підвищена чутливість до еналаприлу, эналаприлату або до будь-яких інгредієнтів препарату. - Наявність в анамнезі ангіоневротичного набряку, пов'язаного з попереднім лікуванням інгібіторами АПФ. - Спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк. - II і III триместр вагітності. ПОБІЧНІ ЕФЕКТИ: эналаприлат — це метаболіт еналаприлу. Тому під час лікування препаратом Енап р-н для ін'єкцій можливі такі побічні ефекти, як і під час лікування препаратом Енап таблетки або іншими інгібіторами АПФ. У контрольованих клінічних дослідженнях эналаприлата найбільш поширеним побічним ефектом у пацієнтів з підвищеною чутливістю була артеріальна гіпотензія (1,8%). Побічними ефектами, зазначеними у >1% пацієнтів, також були головний біль (2,9%) та нудота (1,1%). Менш частими побічними ефектами, що виникли у 0,5–1% пацієнтів, були інфаркт міокарда, стомлюваність, запаморочення, гарячка, висипання на шкірі та запор. З боку системи крові та лімфатичної системи: нечасто — анемія (включаючи апластичну та гемолітичну); рідко — нейтропенія, зниження гемоглобіну, зниження гематокриту, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, пригнічення функції кісткового мозку, панцитопенія, лімфаденопатія, аутоімунні захворювання. З боку метаболізму: нечасто — гіпоглікемія. З боку нервової системи та психічні розлади: часто — головний біль, депресія; нечасто — сплутаність свідомості, сонливість, безсоння, нервозність, парестезія, запаморочення; рідко — порушення сну. З боку органа зору: дуже часто — нечіткість зору. З боку серцево-судинної системи: дуже часто — запаморочення; часто — артеріальна гіпотензія (включаючи ортостатичну гіпотензію), синкопе, інфаркт міокарда або інсульт, можливо, внаслідок вираженої артеріальної гіпотензії у пацієнтів з підвищеним ризиком, біль за грудниною, порушення серцевого ритму, стенокардія, тахікардія; нечасто — ортостатична гіпотензія, тахікардія; рідко — феномен Рейно. З боку органів дихання, грудної клітки і середостения: дуже часто — кашель; часто — задишка; нечасто — ринорея, фарингіт, дисфонія, бронхоспазм/астма; рідко — інфільтрат легенів, риніт, алергічний альвеоліт/еозинофільна пневмонія. З боку ШКТ: дуже часто — нудота; часто — діарея, біль у животі, порушення смаку; нечасто — непрохідність кишечнику, панкреатит, блювання, диспепсія, запор, анорексія, подразнення слизової оболонки шлунка, сухість у роті, пептичні виразки; рідко — стоматит/афтозні виразки, глосит; дуже рідко — ангіоневротичний набряк. З боку гепатобіліарної системи: рідко — печінкова недостатність, гепатоцелюлярний або холестатичний гепатит, гепатонекроз, холестаз, включаючи жовтяницю. З боку шкіри і підшкірних тканин: часто — висипання, гіперчутливість/ангіоневротичний набряк; нечасто — гіпергідроз, свербіж, кропив'янка, алопеція; рідко — поліморфна еритема, синдром Стівенса — Джонсона, ексфоліативний дерматит, токсикодермальный некроліз, пемфігус, еритродермія. Повідомлено про комплекс симптомів: гарячка, серозит, васкуліт, міалгія/міозит, артралгія/артрит, позитивний результат на антинуклеарні антитіла, підвищення ШОЕ, еозинофілія і лейкоцитоз. Також можливі екзантема, фоточутливість та інші порушення з боку шкіри. З боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто — порушення функції нирок, ниркова недостатність, протеїнурія; рідко — олігурія. З боку статевої системи та молочних залоз: нечасто — імпотенція; рідко — гінекомастія. Загальні порушення: дуже часто — астенія; часто — стомлюваність; нечасто — судоми м'язів, припливи, дзвін у вухах, відчуття дискомфорту, пропасниця. Лабораторні показники: часто — гіперкаліємія, підвищення рівня креатиніну в плазмі крові; нечасто — підвищення рівня сечовини в плазмі крові, гіпонатріємія; рідко — підвищення активності ферментів печінки, білірубіну в плазмі крові. При виникненні тяжких побічних ефектів лікування слід припинити. ОСОБЛИВІ ВКАЗІВКИ: при парентеральному застосуванні эналаприлат швидко знижує підвищений артеріальний тиск і поліпшує функцію серця. Симптоматична гіпотензія Пацієнти з АГ та тяжкою серцевою недостатністю, гіпонатріємією та/або гіповолемією через терапію діуретиками, безсольової дієти та діалізу, діареї і блювоти становлять підгрупу пацієнтів, у яких АТ залежить від реніну і активації ренін-ангіотензинової системи. У цих пацієнтів, а також у осіб похилого віку та хворих з порушенням функції нирок може виникати артеріальна гіпотензія з відповідними клінічними наслідками (від запаморочення і нудоти до гострої ниркової недостатності, інсульту або інфаркту міокарда) навіть через кілька годин після прийому першої дози эналаприлата. Артеріальна гіпотензія і її тяжкі наслідки є поодинокими та зворотними явищами. Їх можна уникнути, відмінивши діуретики і дотримуючись дієти з низьким вмістом солі до початку лікування Энапом, якщо це можливо. Терапію эналаприлатом всіх зазначених пацієнтів, або якщо неможливо припинити лікування діуретиком, рекомендують починати обережно, з застосування препарату в низькій дозі (0,625 мг). Стеноз аорти або мітрального клапана серця/гіпертрофічна кардіоміопатія Препарат з обережністю застосовують у пацієнтів зі стенозом аорти або ідіопатичним гипертрофическим субаортальным стенозом і генералізованим атеросклерозом. Артеріальна гіпотензія у цих пацієнтів може призвести до гіпоперфузії та ішемії серця, головного мозку і нирок. В осіб із захворюваннями периферичних судин або генералізованим атеросклерозом може бути латентний захворювання судин нирок, не проявляється клінічно. Починати терапію у цих пацієнтів эналаприлатом необхідно дуже обережно, з мінімальною (0,625 мг) дози. Інгібітори АПФ з обережністю застосовують у пацієнтів з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка і уникають застосування при кардіогенному шоку та гемодинамічно значущої обструкції вихідного тракту лівого шлуночка. Порушення функції нирок У пацієнтів з порушенням функції нирок (кліренс креатиніну <80 мл/хв) необхідно коригувати дозу препарату відповідно до кліренсу креатиніну, а потім відповідно до реакції у відповідь на лікування. Необхідно регулярно контролювати рівень креатиніну та калію в плазмі крові. У деяких пацієнтів при відсутності чітких симптомів захворювання нирок може виникати незначне і минуще підвищення рівня сечовини і креатиніну в плазмі крові, якщо еналаприл вводився одночасно з діуретиками. Може знадобитися зниження дози інгібітора АПФ та/або відміна діуретика. Така ситуація має вказувати на ймовірність наявності стенозу ниркових артерій. Реноваскулярна АГ У пацієнтів з двобічним стенозом ниркових артерій, вазодилатацией постгломерулярною еферентної артеріоли може бути транзиторне порушення функції нирок або ОПН. У осіб зі стенозом ниркової артерії єдиної нирки може спостерігатися транзиторне порушення функції нирки або гострої ниркової недостатності ураженої нирки. Тому оцінка стану хворого з АГ завжди повинна включати оцінку функції нирок. Лікування реноваскулярной гіпертензії повинно здійснюватись лише досвідченим спеціалістом. Печінкова недостатність Якщо під час терапії інгібіторами АПФ виникає жовтяниця або виражене підвищення рівня ферментів печінки, лікування слід негайно припинити, за пацієнтом необхідно ретельно спостерігати та при необхідності призначити лікування. Нейтропенія/агранулоцитоз Не можна повністю виключити можливість розвитку нейтропенії або агранулоцитозу, тому рекомендують регулярно проводити загальний аналіз крові. Еналаприл з особливою обережністю застосовують у пацієнтів з колагенозом судин (наприклад, системний червоний вовчак, склеродермія), одночасно з антидепресантами, алопуринолом або прокаїнамідом, або при комбінації цих факторів, особливо при порушенні функції нирок. У деяких з цих пацієнтів може розвинутися тяжка інфекція, яка іноді резистентна до інтенсивної терапії антибіотиками. При застосуванні у цих хворих еналаприлу/эналаприлата рекомендують проводити періодичний аналіз кількості лейкоцитів у крові. Гіперчутливість/ангіоневротичний набряк В окремих випадках під час лікування эналаприлатом розвивається ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та/або гортані. В таких випадках слід повністю припинити лікування, застосувати антигістамінні препарати і вести відповідний моніторинг щодо купірування всіх симптомів. При ангионевротическом набряку язика, голосової щілини або гортані, що може бути причиною обструкції дихальних шляхів, слід негайно ввести адреналін або епінефрин, ГКС та забезпечити прохідність верхніх дихальних шляхів (інтубація, трахеотомія). Пацієнти, у яких в анамнезі були випадки ангіоневротичного набряку, не пов'язаного із терапією інгібіторами АПФ, мають підвищений ризик виникнення ангіоневротичного набряку під час прийому інгібіторів АПФ. Анафілактичні реакції під час аферезу ЛПНЩ і десенсибілізації; пацієнти, які перебувають на гемодіалізі Зважаючи підвищеного ризику виникнення анафілактичних реакцій эналаприлат не слід застосовувати у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі з використанням полиакрилонитрильных мембран, при застосуванні аферезу з сульфатом декстрану, а також невдовзі після десенсибілізації до отрути ос і бджіл. Пацієнти з цукровим діабетом У пацієнтів з цукровим діабетом, які приймають пероральні антидіабетичні препарати чи інсулін, слід ретельно контролювати рівень глюкози в крові протягом перших декількох місяців поєднаного застосування інгібіторів АПФ. Гіперкаліємія Під час терапії інгібіторами АПФ, включаючи еналаприл і эналаприлат, у деяких пацієнтів може підвищуватися рівень калію в плазмі крові. Ризик виникнення гіперкаліємії підвищений у осіб з нирковою недостатністю, цукровим діабетом, при одночасному застосуванні калійзберігаючих діуретиків, добавок або інших препаратів, які можуть викликати гіпокаліємію (наприклад гепарин). При необхідності застосування цих препаратів рекомендують регулярно контролювати рівень калію в плазмі крові. Не рекомендується одночасне застосування Энапа і калійзберігаючих діуретиків, таких як спіронолактон, амілорид і триамтерен. Літій Як правило, комбінації літію та еналаприлу не рекомендують. Діти. Енап р-н для ін'єкцій не застосовують у дітей через недостатність даних щодо ефективності та безпеки застосування. Період вагітності і годування груддю. Препарат не рекомендують приймати в I триместр вагітності. При плануванні чи підтвердженні вагітності прийом эналаприлата слід припинити якомога швидше і перейти на альтернативний антигіпертензивний препарат. Эналаприлат протипоказаний у II і III триместр вагітності. Застосування эналаприлата в II і III триместр може бути токсичність для плода (зниження функції нирок, олігогідрамніон, затримка осифікації кісток черепа) та новонародженого (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Якщо препарат був помилково застосовано в II і III триместр вагітності, рекомендують провести УЗД нирок та кісток черепа. Дітей, матері яких приймали эналаприлат, необхідно обстежити щодо артеріальної гіпотензії, олігурії та гіперкаліємії. Еналаприл і эналаприлат проникають у грудне молоко, але їх вплив на дитину, що перебуває на грудному вигодовуванні, залишається невідомим. Матерям не рекомендується годування груддю в період лікування інгібіторами АПФ. Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами та роботі з іншими механізмами. Эналаприлат не впливає на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами та роботі з іншими механізмами. Однак при переході на лікування еналаприлом слід пам'ятати, що у деяких пацієнтів можуть виникати запаморочення та втома, що може впливати на здатність до керування транспортними засобами і роботі з іншими механізмами. При виникненні цих або подібних побічних ефектів слід дотримуватися обережності при виконанні даних видів діяльності. ВЗАЄМОДІЇ: при одночасному застосуванні эналаприлата з дигиталисом, блокаторами β-адренорецепторів, метилдопой, нітратами, блокаторами кальцієвих каналів, гідралазіном і празозином спостерігають незначний синергічний ефект. Таким чином, эналаприлат можна застосовувати одночасно з будь-яким іншим лікарським засобом для лікування АГ. Одночасне застосування з нітрогліцерином, іншими нітратами або іншими судинозвужувальними препаратами може додатково знизити артеріальний тиск. Еналаприл можна безпечно вводити одночасно з ацетилсаліциловою кислотою (в дозах за кардіологічним показаннями) та тромболітиками. Попереднє лікування діуретиками у високих дозах може призвести до зменшення об'єму циркулюючої крові та підвищення ризику розвитку вираженої артеріальної гіпотензії. Гіпотензивний ефект можна зменшити шляхом припинення прийому діуретика або початку терапії з більш низької дози (0,625 мг) эналаприлата. Якщо таке зниження дози недостатньо, можливість розвитку гіпотензії можна звести до мінімуму призначенням в/в інфузії фізіологічного р-ра натрію хлориду до початку лікування эналаприлатом. При необхідності продовження лікування діуретиком слід спостерігати за станом пацієнта, принаймні протягом 1 год після ін'єкції эналаприлата. Інгібітори АПФ знижують втрату калію, спричинену прийомом діуретиків. Калійзберігаючі діуретики (наприклад, спіронолактон, триамтерен або амілорид), калийсодержащие добавки або замінники солі, що містять калій, можуть призвести до гіперкаліємії. Ці комбінації застосовують з особливою обережністю. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ і калійзберігаючих діуретиків необхідно регулярно контролювати концентрацію калію в плазмі крові. Одночасне застосування інгібіторів АПФ і літію може призводити до транзиторному підвищення рівня літію у плазмі крові та інтоксикації літієм. При одночасному застосуванні інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту та тіазидних діуретиків може додатково підвищувати рівень літію в плазмі крові і ризик розвитку інтоксикації літієм. Одночасне застосування інгібіторів АПФ і НПЗЗ може спричиняти порушення функції нирок та/або застійну серцеву недостатність і сухий непродуктивний кашель. Вважають, що механізм виникнення цього ефекту полягає в пригніченні дії простагландинів. З особливою обережністю застосовують комбінації эналаприлата і циклоспорину, при цьому потрібен контроль функції нирок. Одночасне застосування певних анестетиків, трициклічних антидепресантів та нейролептиків з інгібіторами АПФ може призвести до додаткового зниження артеріального тиску. Існують повідомлення про реакції анафілактичного типу у пацієнтів при терапії еналаприлом та одночасному застосуванні імунотерапії (десенсибілізації) бджолиною отрутою. Таким чином, слід уникати застосування эналаприлата у пацієнтів з алергією на отруту ос і бджіл і у яких проводять специфічну десенсибілізацію. У пацієнтів під час великих операцій або під час наркозу за допомогою засобів, що викликають артеріальну гіпотензію, эналаприлат може блокувати утворення ангіотензину ІІ зважаючи компенсаторного вивільнення реніну. Артеріальна гіпотензія, що виникла за цим механізмом, може бути купирована з допомогою збільшення об'єму плазми крові. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та антидіабетичних препаратів (інсуліну чи антидіабетичних пероральних препаратів) може призводити до гіпоглікемії. Поява цього феномену можливе протягом перших тижнів комбінованого лікування та у пацієнтів з порушеннями функції нирок. Алкоголь посилює гіпотензивний ефект інгібіторів АПФ. Несумісність. Препарат не можна змішувати з амфотерицином В і фенітоїном через помутніння р-ра і утворення осаду. ПЕРЕДОЗУВАННЯ: найбільш часто проявляється артеріальною гіпотензією. Рекомендується надати пацієнту горизонтальне положення з низьким узголів'ям, відшкодувати ОЦК ізотонічним р-ром натрію хлориду. Контролюють АТ, ЧСС, концентрацію калію в плазмі крові та діурез. Транзиторна гіпотензія не є протипоказанням для лікування эналаприлатом. Після стабілізації артеріального тиску і поповнення ОЦК подальше лікування препаратом зазвичай добре переноситься. У важких випадках рекомендують застосування ангіотензину II. Эналаприлат виводиться за допомогою гемодіалізу. При гемодіалізі кліренс эналаприлата становить 38-62 мл/хв; після 4-годинного гемодіалізу концентрації эналаприлата в плазмі крові знижуються на 45-57%. УМОВИ ЗБЕРІГАННЯ: при температурі не вище 25 °C.
