ФАРМАКОЛОГІЧНА ДІЯ Антигіпертензивний препарат, інгібітор АПФ. Еналаприл є "проліками": в результаті його гідролізу утворюється эналаприлат. Механізм дії пов'язаний з пригніченням активності АПФ під впливом эналаприлата. Це призводить до зменшення утворення ангіотензину II з ангіотензину I, що викликає пряме зниження секреції альдостерону. У результаті відбувається зменшення ОПСС, знижується систолічний і діастолічний АТ, пост - і переднавантаження на міокард.
Розширює артерії більшою мірою, ніж вени, при цьому рефлекторного збільшення ЧСС не відзначається.
Антигіпертензивний ефект більш виражений при високому рівні реніну плазми, ніж при нормальному або зниженому рівні. Зниження АТ в терапевтичних межах не впливає на мозковий кровообіг. Кровоток у судинах мозку підтримується на достатньому рівні і на фоні зниженого АТ. Підсилює коронарний і нирковий кровотік.
При тривалому застосуванні зменшує гіпертрофію лівого шлуночка міокарда і міоцитів стінок артерій резистивного типу, запобігає прогресуванню серцевої недостатності та уповільнює розвиток дилатації лівого шлуночка. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда.
Знижує агрегацію тромбоцитів.
Володіє деяким діуретичним ефектом.
При прийомі препарату внутрішньо гіпотензивний ефект розвивається через 1 год, досягає максимуму через 4-6 год і зберігається до 24 год. У деяких пацієнтів для досягнення оптимального рівня АТ необхідна терапія протягом декількох тижнів. При серцевій недостатності помітний клінічний ефект спостерігається при тривалому застосуванні - 6 місяців і більше.
ФАРМАКОКІНЕТИКА Всмоктування
Після прийому препарату внутрішньо всмоктується близько 60% еналаприлу. Cmax еналаприлу в плазмі крові досягається через 1 ч. Прийом їжі не впливає на абсорбцію.
Розподіл і метаболізм
У печінці еналаприл піддається метаболізму з утворенням активного метаболіту эналаприлата, який є більш активним інгібітором АПФ, ніж еналаприл. Cmax эналаприлата в сироватці крові спостерігається через 3-4 год, Css - через 4 доби.
Зв'язування эналаприлата з білками плазми - 50-60%.
Эналаприлат легко проникає через гістогематичні бар'єри, за винятком ГЕБ. Невелика кількість проникає через плацентарний бар'єр і виділяється з грудним молоком.
Виведення
T1/2 эналаприлата - 11 год Виводиться переважно нирками - 60% (20% у вигляді еналаприлу та 40% - у вигляді эналаприлата), через кишечник - 33% (6% - у вигляді еналаприлу, 27% - у вигляді эналаприлата).
Видаляється під час гемодіалізу (швидкість 62 мл/хв) та перитонеальному діалізі.
ДОЗУВАННЯ Препарат приймають внутрішньо, до, під час або після їжі, регулярно, в один і той же час доби. Таблетки слід запивати невеликою кількістю рідини.
Якщо прийом препарату Енап пропущений, то слід прийняти пропущену дозу. Якщо до прийому наступної за схемою дози залишається кілька годин, то пропущену дозу препарату Енап приймати не слід. Дозу ніколи не слід подвоювати.
При лікуванні препаратом Енап потрібне проведення регулярних медичних обстежень, особливо на початку лікування та/або при підборі оптимальної дози.
Дозу препарату Енап слід коригувати залежно від рівня АТ
Артеріальна гіпертензія
Початкова доза становить від 5 до 10 мг 1 раз/добу, залежно від ступеня артеріальної гіпертензії.
Після прийому початкової дози пацієнти повинні перебувати під медичним спостереженням протягом 2 год і додатково 1 год, поки не стабілізується рівень АТ. При відсутності терапевтичного ефекту дозу препарату Енап збільшують через 1-2 тижні на 5 мг. Зазвичай підтримуюча доза становить 20 мг/добу. При необхідності і при досить хорошій переносимості дозу препарату Енап можна збільшити до 40 мг/добу. Максимальна добова доза - 40 мг.
Реноваскулярна гіпертензія
Оскільки у пацієнтів цієї групи ПЕКЛО і ниркова функція можуть бути особливо чутливі до інгібування АПФ, терапію починають з початкової дози - 2.5 мг. Потім дозу добирають відповідно до потреб пацієнта. Максимальна добова доза - 20 мг.
Слід дотримуватися обережності при застосуванні препарату Енап у пацієнтів, які незадовго до цього отримували лікування діуретиками.
Супутнє лікування артеріальної гіпертензії діуретиками
У пацієнтів, які отримують лікування діуретиками, на тлі першого прийому препарату Енап можливо зниження АТ. Слід з обережністю застосовувати Енап із-за можливості розвитку дефіциту рідини або натрію. Лікування діуретиками слід припинити за 2-3 дні до початку застосування препарату Енап.
Хронічна серцева недостатність і профілактика розвитку клінічно вираженої серцевої недостатності у пацієнтів з безсимптомним порушенням функції лівого шлуночка (у складі комбінованої терапії)
Початкова доза становить 2.5 мг одноразово, потім дозу збільшують на 2.5-5 мг через кожні 3-4 дні до підтримуючої дози - 20 мг/добу. Максимальна добова доза - 40 мг/добу одноразово або в 2 прийоми. Підбір дози слід проводити протягом 2-4 тижнів.
Тиждень Доза в мг/добу Тиждень 1 1-3 день: 2.5 мг/добу в 1 прийом 4-7 день: 5 мг/ добу в 2 прийоми Тиждень 2 10 мг в 1-2 прийоми Тиждень 3 та 4 20 мг в 1-2 прийоми Порушення функції нирок
У пацієнтів з порушенням функції нирок слід збільшити інтервали між прийомами та/або зменшити дозу препарату Енап.
КК Початкова добова доза від 80 мл/хв до 30 мл/хв 5 мг-10 мг від 30 мл/хв до 10 мл/хв-2.5-5 мг менше 10 мл/хв 2.5 мг у дні діалізу Пацієнти, які перебувають на гемодіалізі: в день проведення гемодіалізу рекомендована доза - 2.5 мг/сут; в інші дні необхідна корекція дози відповідно з рівнем АТ.
Пацієнти літнього віку
У даної категорії пацієнтів доза встановлюється залежно від функції нирок.
ПЕРЕДОЗУВАННЯ Симптоми: виражене зниження артеріального тиску аж до розвитку колапсу, інфаркту міокарда, гострого порушення мозкового кровообігу або тромбоемболічних ускладнень; судоми, ступор.
Лікування: пацієнта необхідно перевести у горизонтальне положення з низьким узголів'ям. У легких випадках показані промивання шлунка та прийом всередину активованого вугілля; в більш серйозних випадках - заходи, спрямовані на нормалізацію артеріального тиску, в/в введення 0.9% розчину натрію хлориду, плазмозамінників, при необхідності - в/в введення ангіотензину II, гемодіаліз (швидкість виведення эналаприлата - 62 мл/хв).
ЛІКАРСЬКА ВЗАЄМОДІЯ Не рекомендується одночасне застосування еналаприлу і калійзберігаючих діуретиків (наприклад, спіронолактон, эплеренон, триамтерен, амілорид), препаратів калію або калійвмісних замінників солі, а також застосування інших препаратів, які сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі крові (наприклад, гепарин).
Трициклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби (нейролептики) посилюють антигіпертензивний ефект та підвищують ризик розвитку ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект).
Застосування діуретиків у високих дозах може призводити до гіповолемії (за рахунок зменшення ОЦК), а додавання до терапії еналаприлу - до вираженого зниження АТ.
При одночасному застосуванні еналаприлу з препаратами літію - до уповільнення виведення літію (посилення кардіотоксичної і нейротоксичної дії літію). Необхідний контроль концентрації літію в плазмі крові.
Одночасне застосування еналаприлу і бета-адреноблокаторів, альфа-адреноблокаторів, гангліоблокуючих засобів, метилдопи або блокаторів повільних кальцієвих каналів може додатково знижувати ПЕКЛО.
Одночасне застосування інших гіпотензивних засобів з інгібіторами АПФ може підвищувати ризик розвитку лейкопенії.
Одночасне застосування інших гіпотензивних засобів з інгібіторами АПФ може підвищувати ризик розвитку гіперкаліємії.
Одночасне застосування НПЗЗ (у т. ч. селективних інгібіторів ЦОГ-2) може послаблюватися антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ.
НПЗЗ та інгібітори АПФ мають адитивний ефект щодо підвищення вмісту калію в сироватці крові, що може призвести до погіршення функції нирок, особливо у пацієнтів з порушеною функцією нирок. Цей ефект оборотний.
Антациди можуть зменшувати біодоступність інгібіторів АПФ.
Симпатоміметики можуть зменшувати гіпотензивний ефект інгібіторів АПФ.
Епідеміологічні дослідження дають підстави припускати, що одночасне застосування інгібіторів АПФ і гіпоглікемічних засобів може призводити до розвитку гіпоглікемії. Частіше гіпоглікемія розвивається в перші тижні терапії у пацієнтів з порушеною функцією нирок. Тривалі і контрольовані клінічні дослідження еналаприлу не підтверджують ці дані і не обмежують застосування еналаприлу у пацієнтів з цукровим діабетом. Тим не менш, такі пацієнти повинні знаходитися під регулярним медичним наглядом.
При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та препаратів золота (натрію ауротиомалат) в/в, описаний симптомокомплекс, що включає гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювання та артеріальну гіпотензію.
Етанол може посилювати антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ.
Еналаприл можна застосовувати одночасно з ацетилсаліциловою кислотою (в якості антиагрегантної кошти), тромболітиками, бета-адреноблокаторами.
Послаблює дію лікарських засобів, що містять теофілін.
ВАГІТНІСТЬ ТА ЛАКТАЦІЯ Застосування препарату Енап, як і інших інгібіторів АПФ, протипоказано при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування).
Епідеміологічні дані про ризик тератогенних ефектів інгібіторів АПФ при вагітності не дають можливість зробити остаточні висновки. Тим не менше, не можна виключити ймовірність розвитку тератогенних ефектів. У разі необхідності застосування інгібіторів АПФ, пацієнтку необхідно перевести на терапію іншим, дозволеним антигіпертензивним препаратом з доведеним профілем безпеки для вагітних.
Прийом інгібіторів АПФ у II і III триместрах вагітності може викликати реакції фетотоксичности (порушення функції нирок, олігогідрамніон, затримка осифікації кісток черепа) та неонатальної токсичності (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія).
Якщо пацієнтка приймала інгібітор АПФ у II і III триместрах вагітності, рекомендується провести ультразвукове дослідження нирок та кісток черепа плода.
Новонароджені, матері яких приймали інгібітори АПФ під час вагітності, повинні перебувати під наглядом через можливу артеріальної гіпотензії.
Еналаприл виводиться з грудним молоком, тому при необхідності застосування препарату Енап в період лактації грудне вигодовування слід припинити.
ПОБІЧНІ ДІЇ Класифікація частоти розвитку побічних ефектів (ВООЗ): дуже часто (> 1/10), часто (> 1/100 і < 1/10), нечасто (> 1/1000 і < 1/100), рідко (> 1/10 000 і < 1/1000), дуже рідко (< 1/10 000), включаючи окремі повідомлення.
З боку системи кровотворення: рідко - нейтропенія, зниження гемоглобіну і гематокриту, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, пригнічення кістковомозкового кровотворення, панцитопенія, лімфоаденопатія, аутоімунні захворювання; дуже рідко - анемія (включаючи апластичну та гемолітичну).
З боку обміну речовин: нечасто - загострення перебігу подагри, гіпоглікемія.
З боку нервової системи: дуже часто - запаморочення, слабкість; часто - головний біль, астенія, депресія; нечасто - безсоння, сонливість, парестезії, підвищена збудливість; рідко - незвичайні сновидіння, порушення сну; дуже рідко - сплутаність свідомості, безсоння.
З боку органів чуття: часто - зміни смаку; нечасто - шум у вухах, нечіткість зору.
З боку серцево-судинної системи: часто - виражене зниження АТ, ортостатична гіпотензія, непритомність, загрудинний біль, порушення ритму серця (передсердна бради - або тахікардія, мерехтіння передсердь), тахікардія, стенокардія; нечасто - відчуття серцебиття, інфаркт міокарда або інсульт (внаслідок вираженого зниження АТ); рідко - тромбоемболія гілки легеневої артерії, синдром Рейно.
З боку дихальної системи: дуже часто - кашель; часто - задишка; нечасто - ринорея, біль у горлі та охриплість, бронхоспазм; рідко - інфільтрати в легенях, риніт, алергічний альвеоліт/еозинофільна пневмонія.
З боку травної системи: дуже часто - нудота; часто - діарея, біль у животі, метеоризм; нечасто - ілеїт, кишкова непрохідність, панкреатит, блювання, запор, анорексія, сухість слизової оболонки порожнини рота, пептична виразка; рідко - порушення функції печінки і жовчовиділення, гепатит (гепатоцелюлярний або холестатичний), холестатична жовтяниця, фульмінантний некроз печінки, стоматит/афтозні виразки, глосит; дуже рідко - интестинальный ангіоневротичний набряк.
З боку шкірних покривів: часто - шкірний висип; нечасто - багатоформна ексудативна еритема, ексфоліативний дерматит, токсичний епідермальний некроліз, пухирчатка, еритродермія, рясне потовиділення, свербіж шкіри, кропив'янка, алопеція, фотосенсибілізація.
З боку сечовидільної системи: нечасто - порушення функції нирок, гостра ниркова недостатність; рідко - олігурія.
З боку статевої системи: нечасто - зниження потенції, зниження лібідо; рідко - гінекомастія.
З боку кістково-м'язової системи: часто - м'язові спазми; нечасто - артралгія.
З боку лабораторних показників: часто - гіперкаліємія, підвищення концентрації креатиніну в сироватці крові; нечасто - гіперглікемія, гіперурикемія, гіпокаліємія, гіпонатріємія, підвищення концентрації сечовини в сироватці крові; рідко - підвищення активності печінкових трансаміназ і концентрації білірубіну.
Інші: описаний симптомокомплекс, який може включати гарячку, міалгію та артралгию, серозит, васкуліт, підвищення швидкості осідання еритроцитів, лейкоцитоз та еозинофілію, шкірний висип, позитивний тест на антинуклеарні антитіла. Також, описаний симптомокомплекс, який включає гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювання та артеріальну гіпотензію і може розвинутися при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та препаратів золота (натрію ауротиомалат) в/в.
УМОВИ І ТЕРМІНИ ЗБЕРІГАННЯ Препарат слід зберігати в недоступному для дітей, захищеному від вологи місці при температурі не вище 25°C. Термін придатності - 3 роки.
СВІДЧЕННЯ — артеріальна гіпертензія;
— хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії);
— профілактика розвитку клінічно вираженої серцевої недостатності у пацієнтів з безсимптомним порушенням функції лівого шлуночка (у складі комбінованої терапії).
ПРОТИПОКАЗАННЯ — ангіоневротичний набряк в анамнезі, пов'язаний із застосуванням інгібіторів АПФ;
— спадковий набряк Квінке або ідіопатичний ангіоневротичний набряк;
— порфирія;
— вагітність;
— лактація (грудне вигодовування);
— вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені);
— підвищена чутливість до еналаприлу та до інших компонентів препарату;
— підвищена чутливість до інших інгібіторів АПФ.
З обережністю слід застосовувати препарат у пацієнтів з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, з первинним гіперальдостеронізмом, гіперкаліємією, після трансплантації нирки, з аортальним стенозом і/або мітральним стенозом (з порушеннями гемодинаміки), гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією, станами з зменшеним ОЦК, з системними захворюваннями сполучної тканини (в т. ч. склеродермія, системний червоний вовчак), ІХС, з пригніченням кістково-мозкового кровотворення, цереброваскулярними захворюваннями (у т. ч. при недостатності мозкового кровообігу), з цукровим діабетом, нирковою недостатністю (протеїнурія - більше 1 г/добу), печінковою недостатністю, у пацієнтів, які дотримуються дієти з обмеженням солі або знаходяться на гемодіалізі; одночасно з імунодепресантами та салуретиками; у пацієнтів літнього віку (старше 65 років).
ОСОБЛИВІ ВКАЗІВКИ Артеріальна гіпотензія
У разі виникнення артеріальної гіпотензії слід покласти пацієнта на спину з низьким узголів'ям і при необхідності скоригувати обсяг ОЦК шляхом інфузії розчину 0.9% натрію хлориду. Артеріальна гіпотензія, що виникла після прийому першої дози не є протипоказанням для подальшого лікування.
Потрібно дотримуватись обережності у пацієнтів з ІХС, вираженими цереброваскулярними захворюваннями, аортальним стенозом або ідіопатичним гипертрофическим обструктивним субаортальным стенозом, що перешкоджає відтоку крові з лівого шлуночка, вираженим атеросклерозом, у пацієнтів літнього віку, оскільки є ризик розвитку артеріальної гіпотензії та погіршення кровопостачання серця, головного мозку і нирок.
Калійзберігаючі діуретики та препарати калію
Одночасне застосування препарату Енап і калійзберігаючих діуретиків, а також препаратів калію і калійвмісних замінників кухонної солі не рекомендується.
Гемодіаліз
У пацієнтів, які отримують інгібітори АПФ, при проведенні гемодіалізу з використанням високопроточних мембран (наприклад, AN69) були відзначені анафилактодные реакції. Тому бажано використовувати мембрани іншого типу або застосовувати антигіпертензивний препарат іншої фармакотерапевтичної групи.
Енап, як і інші інгібітори АПФ, слід з особливою обережністю застосовувати у пацієнтів з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка та уникати застосування у разі кардіогенного шоку та гемодинамічно значущої обструкції вихідного тракту лівого шлуночка.
Трансплантація нирок
Досвід застосування препарату Енап у пацієнтів, які нещодавно перенесли трансплантацію нирок, немає.
Порушення водно-електролітного балансу
Необхідний регулярний контроль сироваткової концентрації електролітів у період лікування для виявлення можливого порушення водно-електролітного обміну і своєчасного вжиття необхідних заходів. Визначення сироваткової концентрації електролітів обов'язково для пацієнтів з тривалою діареєю, блювотою.
У пацієнтів, які отримують Енап, необхідно виявляти ознаки порушення водно-електролітного балансу, такі як сухість слизової оболонки порожнини рота, спрага, слабкість, сонливість, підвищена збудливість, міалгія і судоми (переважно литкових м'язів), зниження артеріального тиску, тахікардія, олігурія, а також нудота і блювота.
Алергічні реакції/ангіоневротичний набряк
При виникненні ангіоневротичного набряку обличчя зазвичай буває достатньо відміни терапії та призначення пацієнту антигістамінних засобів.
Ангіоневротичний набряк язика, глотки або гортані може виявитися летальним. При ангионевротическом набряку язика, глотки або гортані, що може призвести до обструкції дихальних шляхів, слід негайно ввести 0.3-0.5 мл розчину епінефрину (адреналіну) п/к в співвідношенні 1:1000 і підтримувати прохідність дихальних шляхів (інтубація або трахеостомія).
Серед пацієнтів негроїдної раси, які отримують терапію інгібітором АПФ, частота виникнення ангіоневротичного набряку вище, ніж серед пацієнтів іншої расової приналежності.
Пацієнти з ангіоневротичним набряком в анамнезі, не пов'язаним з інгібіторами АПФ, мають підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку при прийомі будь-якого інгібітору АПФ.
Внаслідок підвищення ризику анафілактичних реакцій не слід призначати Енап пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі з використанням високопроточних полиакрилонитриловых мембран (AN 69), що піддаються аферезу ЛПНЩ з сульфатом декстрану і безпосередньо перед процедурою десенсибілізації отрутою гименоптеры.
Хірургічне втручання/загальна анестезія
Перед хірургічним втручанням (в т. ч. в стоматологію) необхідно попередити хірурга/анестезіолога про застосування інгібіторів АПФ.
Під час хірургічних втручань або при проведенні загальної анестезії із застосуванням засобів, що викликають артеріальну гіпотензію, інгібітори АПФ можуть блокувати утворення ангіотензину II у відповідь на компенсаторне вивільнення реніну. Якщо при цьому розвивається виражене зниження артеріального тиску, обумовлене подібним механізмом, її можна коригувати збільшенням ОЦК.
Печінкова недостатність
В окремих випадках на фоні застосування інгібіторів АПФ виникає холестатична жовтяниця, при прогресуванні якої розвивається фульмінантний некроз печінки, іноді з летальним результатом. При появі жовтяниці або значного підвищення активності печінкових трансаміназ на тлі застосування інгібіторів АПФ застосування препарату Енап слід припинити.
Нейтропенія/агранулоцитоз
У пацієнтів, що приймали інгібітори АПФ, були відзначені випадки розвитку нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії. У пацієнтів з нормальною функцією нирок і за відсутності інших ускладнень нейтропенія розвивається рідко. Енап необхідно з дуже великою обережністю застосовувати у пацієнтів із захворюваннями сполучної тканини (в т. ч. системним червоним вовчаком, склеродермією), які одночасно отримують імуносупресивну терапію, алопуринол або прокаїнамід, а також з поєднанням цих факторів, особливо при наявних порушеннях функції нирок. У таких пацієнтів можуть розвиватися тяжкі інфекції, які не піддаються інтенсивної антибіотикотерапії. Якщо пацієнти все ж приймають Енап, то рекомендується періодично контролювати кількість лейкоцитів у крові.
Пацієнт повинен бути попереджений про те, що у разі появи будь-яких ознак інфекції необхідно негайно звернутися до лікаря.
Пацієнти з цукровим діабетом
При застосуванні препарату Енап у пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні засоби для прийому всередину або інсулін, протягом першого місяця терапії необхідно регулярно контролювати концентрацію глюкози в крові.
Літій
Одночасне застосування препаратів літію і препарату Енап не рекомендується.
Гіперкаліємія
Гіперкаліємія може розвинутися під час лікування інгібіторами АПФ, у т. ч. і еналаприлом. Факторами ризику гіперкаліємії є ниркова недостатність, літній вік, цукровий діабет, деякі супутні стану (зниження ОЦК, гостра серцева недостатність у стадії декомпенсації, метаболічний ацидоз), одночасний прийом калійзберігаючих діуретиків (наприклад, спіронолактон, эплеренон, триамтерен, амілорид), а також препаратів калію або калійвмісних замінників кухонної солі і застосування інших препаратів, які сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі крові (наприклад, гепарин). Гіперкаліємія може призвести до серйозних порушень серцевого ритму, іноді з летальним результатом. Комбіноване застосування перелічених вище препаратів слід проводити з обережністю.
Кашель
При застосуванні препарату Енап може виникнути сухий тривалий кашель, який зникає після припинення застосування інгібіторів АПФ, що слід враховувати при диференціальному діагнозі кашлю на тлі застосування інгібітора АПФ.
Етнічні особливості
Енап, як і інші інгібітори АПФ, виявляє менш виражену антигіпертензивну дію у пацієнтів негроїдної раси порівняно з представниками інших рас.
Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами
При застосуванні препарату Енап необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами і заняттям іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.
ПРИ ПОРУШЕННЯХ ФУНКЦІЇ НИРОК Режим дозування встановлюють залежно від вираженості порушень функції нирок або від значень КК. При КК більше 30 мл/хв початкова доза становить 5 мг/добу, при КК менше 30 мл/хв - 2.5 мг/добу, дозу препарату слід поступово збільшувати, поки не буде досягнутий задовільний клінічний ефект.
Пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, в день проведення діалізу препарат призначають у дозі 2.5 мг, в інші дні дозу коригують залежно від рівня артеріального тиску.
Слід уникати призначення препарату пацієнтам з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки.
ПРИ ПОРУШЕННЯХ ФУНКЦІЇ ПЕЧІНКИ З обережністю слід застосовувати препарат у пацієнтів з печінковою недостатністю
ЗАСТОСУВАННЯ У ЛІТНЬОМУ ВІЦІ У пацієнтів літнього віку частіше спостерігається більш виражений гіпотензивний ефект і подовження часу дії препарату, що пов'язано зі зменшенням швидкості виведення еналаприлу, тому рекомендована початкова доза становить 1.25 мг.
ЗАСТОСУВАННЯ У ДИТЯЧОМУ ВІЦІ Не слід застосовувати препарат у дітей та підлітків віком до 18 років (ефективність і безпека не встановлені). УМОВИ ВІДПУСТКИ З АПТЕК Препарат відпускається за рецептом.
