Форма випуску, склад і упаковка Таблетки червоно-коричневого кольору, плоскоциліндричні, з рискою і фаскою; на поверхні та в масі таблетки допускаються білі і бурі вкраплення. 1 таб. еналаприлу малеату 10 мгДопоміжні речовини : натрію гідрокарбонат - 5.1 мг, лактози моногідрат - 124.6 мг, крохмаль кукурудзяний - 21.4 мг, тальк - 6 мг, магнію стеарат - 1.7 мг, барвник заліза оксид червоний (Е172) - 1.2 мг. 10 шт. - блістери (2) - пачки картонні. 10 шт. - блістери (6) - пачки картонні. 10 шт. - блістери (50) - пачки картонні (для стаціонарів). 10 шт. - блістери (100) - пачки картонні (для стаціонарів).
Клініко-фармакологічна група: Інгібітор АПФ Фармако-терапевтична група: АПФ блокатор Фармакологічна дія Фармакокінетика Показання — есенціальна гіпертензія; — хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії); — профілактика розвитку клінічно вираженої серцевої недостатності у пацієнтів з безсимптомною дисфункцією лівого шлуночка (у складі комбінованої терапії); — профілактика коронарної ішемії у пацієнтів з дисфункцією лівого шлуночка з метою зменшення частоти розвитку інфаркту міокарда та зниження частоти госпіталізацій з приводу нестабільної стенокардії.
Коди МКХ-10 Режим дозування Препарат приймають внутрішньо, незалежно від прийому їжі, бажано в один і той же час доби. Таблетки слід запивати невеликою кількістю рідини. Артеріальна гіпертензія Початкова доза становить від 5 до 20 мг 1 раз/добу, залежно від ступеня тяжкості артеріальної гіпертензії. При артеріальній гіпертензії легкого ступеня тяжкості рекомендована початкова доза становить 5-10 мг/добу. У пацієнтів з вираженою активацією РААС (наприклад, з реноваскулярной гіпертензією, втратою електролітів та/або дегідратацією, декомпенсацією серцевої недостатності або тяжкою артеріальною гіпертензією) можливе надмірне зниження артеріального тиску на початку лікування. У таких ситуаціях рекомендовано починати терапію з низької початкової дози - 5 мг/добу або менше, під контролем лікаря. Попередня терапія діуретиками у високих дозах може призвести до дегідратації і збільшення ризику розвитку артеріальної гіпотензії на початку терапії препаратом Енап®; рекомендована початкова доза - 5 мг/сут. Лікування діуретиками слід припинити за 2-3 дні до початку застосування препарату Енап®. Слід дотримуватися обережності при застосуванні препарату Енап®, контролювати функцію нирок та вміст калію в сироватці крові.
Зазвичай підтримуюча доза становить 20 мг 1 раз/добу. Доза підбирається індивідуально, при необхідності можна збільшити до максимальної добової дози - 40 мг. Хронічна серцева недостатність і дисфункція лівого шлуночка
Початкова доза становить 2.5 мг 1 раз/сут, лікування слід починати під ретельним контролем лікаря. Препарат Енап® для лікування серцевої недостатності можна застосовувати одночасно з діуретиками й/або бета-адреноблокаторами, при необхідності - з серцевими глікозидами. При відсутності симптоматичної артеріальної гіпотензії на початку терапії або після її корекції, дозу слід підвищувати поступово (на 2.5-5 мг через кожні 3-4 дні) до звичайної підтримуючої дози - 20 мг/добу, яку призначають або одноразово, або в 2 прийоми, залежно від переносимості препарату. Підбір дози проводиться протягом 2-4 тижнів. Максимальна добова доза - 40 мг у 2 прийоми.
Тиждень Доза в мг/добу Тиждень 1 1-3 день: 2.5 мг/сут* в 1 прийом 4-7 день: 5 мг/добу в 2 прийоми Тиждень 2 10 мг в 1-2 прийоми Тиждень 3 та 4 20 мг в 1-2 прийоми *Особливі заходи обережності слід дотримуватись у пацієнтів з порушенням функції нирок, які приймають діуретики. Враховуючи ризик розвитку артеріальної гіпотензії і ниркової недостатності (спостерігається набагато рідше), слід ретельно контролювати артеріальний тиск і функцію нирок до та після початку застосування препарату Енап®. У пацієнтів, які приймають діуретики, дози останніх, по можливості, слід знизити до початку прийому препарату Енап®. Розвиток артеріальної гіпотензії після прийому першої дози не означає, що артеріальна гіпотензія зберігатиметься при тривалому застосуванні, і не вказує на необхідність припинення застосування препарату.
Порушення функції нирок У пацієнтів з порушенням функції нирок слід збільшити інтервали між прийомами та/або зменшити дозу препарату Енап.
КК Початкова добова доза від 80 мл/хв до 30 мл/хв 5 мг-10 мг від 30 мл/хв до 10 мл/хв-2.5-5 мг менше 10 мл/хв 2.5 мг у дні діалізу* * Эналаприлат виводиться при гемодіалізі. У інтервал між сеансами гемодіалізу, дозу препарату слід підбирати під контролем АТ. Пацієнти літнього віку У пацієнтів літнього віку частіше спостерігається більш виражений антигіпертензивний ефект і подовження часу дії препарату, що пов'язано зі зменшенням швидкості виведення еналаприлу, тому рекомендована початкова доза становить 1.25 мг. У пацієнтів літнього віку доза підбирається залежно від функції нирок. Побічна дія Класифікація частоти розвитку побічних ефектів (ВООЗ): дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 і <1/10), нечасто (≥1/1000 і <1/100), рідко (≥1/10 000 і <1/1000), дуже рідко (<1/10 000), частота невідома (не може бути оцінена на підставі наявних даних). У кожній групі небажані ефекти представлені в порядку зменшення їх тяжкості. З боку системи кровотворення: рідко - анемія (включаючи апластичну та гемолітичну), рідко - нейтропенія, зниження гемоглобіну і гематокриту, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, пригнічення кістковомозкового кровотворення, панцитопенія, лімфоаденопатія, аутоімунні захворювання. З боку обміну речовин: нечасто - гіпоглікемія. З боку нервової системи: дуже часто - запаморочення; часто - головний біль, депресія; нечасто - сплутаність свідомості, безсоння, сонливість, парестезія, підвищена збудливість, вертиго; рідко - зміна характеру сновидінь, порушення сну. З боку органів чуття: часто - зміна смакового сприйняття; нечасто - шум у вухах; дуже рідко - нечіткість зору. З боку серцево-судинної системи: часто - виражене зниження артеріального тиску (у т. ч. ортостатична гіпотензія), синкопе, біль у грудях, порушення ритму серця, стенокардія; нечасто - відчуття серцебиття, інфаркт міокарда або інсульт (внаслідок різкого зниження артеріального тиску у пацієнтів з групи високого ризику); рідко - синдром Рейно. З боку дихальної системи: дуже часто - кашель; нечасто - ринорея, біль у горлі та охриплість, бронхоспазм/бронхіальна астма; рідко - задишка, інфільтрати в легенях, риніт, алергічний альвеоліт/еозинофільна пневмонія. З боку травної системи: дуже часто - нудота; часто - діарея, біль у животі, метеоризм; нечасто - ілеїт, кишкова непрохідність, панкреатит, блювання, запор, анорексія, сухість слизової оболонки порожнини рота, пептична виразка; рідко - порушення функції печінки і жовчовиділення, гепатит (гепатоцелюлярний або холестатичний), включаючи некроз печінки, холестатична жовтяниця, стоматит/афтозні виразки, глосит; дуже рідко - ангіоневротичний набряк кишечнику. З боку шкірних покривів: часто - шкірний висип; нечасто - підвищене потовиділення, шкірний свербіж, алопеція; рідко - багатоформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, ексфоліативний дерматит, токсичний епідермальний некроліз, пухирчатка, еритродермія. Описаний симптомокомплекс, який може включати гарячку, міалгію/міозит, артралгию/артрит, серозит, васкуліт, підвищення ШОЕ, лейкоцитоз та еозинофілію, позитивний тест на антинуклеарні антитіла. Можуть мати місце шкірний висип, реакції фотосенсибілізації або інші шкірні прояви. З боку сечовидільної системи: нечасто - порушення функції нирок, протеїнурія, ниркова недостатність; рідко - олігурія. З боку статевої системи: нечасто - зниження потенції; рідко - гінекомастія. З боку кістково-м'язової системи: нечасто - м'язові судоми. З боку лабораторних показників: часто - гіперкаліємія, підвищення концентрації креатиніну в сироватці крові; нечасто - гіпонатріємія, підвищення концентрації сечовини в сироватці крові; рідко - підвищення активності печінкових трансаміназ і концентрації білірубіну. Алергічні реакції: часто - реакції підвищеної чутливості/ангіоневротичний набряк обличчя, губ, язика, глотки та/або гортані; нечасто - шкірний свербіж, кропив'янка. Інші: частота невідома - синдром неадекватної секреції АДГ. Небажані явища, виявлені в ході постмаркетингового застосування препарату Енап®, проте причинно-наслідковий зв'язок з прийомом препарату не встановлено: інфекції сечовивідних шляхів, інфекції верхніх дихальних шляхів, бронхіт, зупинка серця, фібриляція передсердь, оперізувальний лишай, мелена, атаксія, тромбоемболія гілок легеневої артерії та інфаркт легені, гемолітична анемія, включаючи випадки гемолізу у пацієнтів з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Протипоказання до застосування — ангіоневротичний набряк в анамнезі, пов'язаний із застосуванням інгібіторів АПФ; — спадковий набряк Квінке або ідіопатичний ангіоневротичний набряк; — одночасне застосування з алискиреном у пацієнтів з цукровим діабетом або порушенням функції нирок (КК <60 мл/хв); — порфирія; — вагітність; — період лактації (грудного вигодовування); — вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені); — непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції; — підвищена чутливість до еналаприлу та до інших компонентів препарату; — підвищена чутливість до інших інгібіторів АПФ.
З обережністю слід застосовувати препарат у пацієнтів з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки; з первинним гіперальдостеронізмом; гіперкаліємією; після трансплантації нирки; з аортальним стенозом і/або мітральним стенозом (з порушеннями гемодинаміки); гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією (ГОКМП); з зменшеним ОЦК (у т. ч. при діареї, блюванні); з системними захворюваннями сполучної тканини (в т. ч. склеродермія, системний червоний вовчак); ІХС; з пригніченням кістково-мозкового кровотворення; цереброваскулярними захворюваннями (у т. ч. при недостатності мозкового кровообігу); з цукровим діабетом; нирковою недостатністю (протеїнурія - більше 1 г/добу); печінковою недостатністю; у пацієнтів, які дотримуються дієти з обмеженням солі або знаходяться на гемодіалізі; одночасно з імунодепресантами та діуретиками; у пацієнтів літнього віку (старше 65 років). Застосування при вагітності і годуванні грудьми Застосування препарату Енап®, як і інших інгібіторів АПФ, у I триместрі вагітності не рекомендується. Застосування інгібіторів АПФ, у т. ч. препарату Енап®, в II і III триместрах вагітності протипоказане. Епідеміологічні дані про ризик тератогенних ефектів інгібіторів АПФ при вагітності не дають можливість зробити остаточні висновки. Тим не менше, не можна виключити ймовірність розвитку тератогенних ефектів. При необхідності застосування інгібіторів АПФ, пацієнтку необхідно перевести на терапію іншим антигіпертензивним препаратом з доведеним профілем безпеки для вагітних. При підтвердженні вагітності препарат Енап® необхідно відмінити якомога раніше. Прийом інгібіторів АПФ у II і III триместрах вагітності може викликати фетотоксические ефекти (порушення функції нирок, олігогідрамніон, затримка осифікації кісток черепа) та неонатальні токсичні ефекти (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Якщо пацієнтка приймала інгібітор АПФ у II і III триместрах вагітності, рекомендується провести УЗД нирок та кісток черепа плода. У тих рідкісних випадках, коли застосування інгібітору АПФ при вагітності вважається необхідним, слід проводити періодичні УЗД для оцінки індексу амніотичної рідини. У разі виявлення В ході УЗД олігогідрамніону, необхідно припинити прийом препарату. Пацієнти і лікар повинні знати, що олігогідрамніон розвивається при необоротному пошкодження плоду. Якщо інгібітори АПФ застосовуються при вагітності і спостерігається розвиток олігогідрамніону, то в залежності від терміну вагітності для оцінки функціонального стану плода може знадобитися проведення стресового тесту, нестрессового тесту або визначення біофізичного профілю плода. Новонароджені, матері яких приймали інгібітори АПФ під час вагітності, повинні перебувати під наглядом через можливу артеріальної гіпотензії. Еналаприл, який проникає через плаценту, може бути частково видалено з кровообігу новонародженого за допомогою перитонеального діалізу, теоретично він може бути видалений за допомогою обмінного переливання крові. Еналаприл і энаприлат визначаються в грудному молоці в слідових концентраціях, тому при необхідності застосування препарату Енап® в період лактації грудне вигодовування слід припинити.
Застосування при порушеннях функції печінки З обережністю слід застосовувати препарат у пацієнтів з печінковою недостатністю.
Застосування при порушеннях функції нирок У пацієнтів з порушенням функції нирок слід збільшити інтервали між прийомами та/або зменшити дозу препарату Енап.
КК Початкова добова доза від 80 мл/хв до 30 мл/хв 5 мг-10 мг від 30 мл/хв до 10 мл/хв-2.5-5 мг менше 10 мл/хв 2.5 мг у дні діалізу* Эналаприлат виводиться при гемодіалізі. У інтервал між сеансами гемодіалізу, дозу препарату слід підбирати під контролем АТ. З обережністю слід застосовувати препарат у пацієнтів з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, після трансплантації нирки, нирковою недостатністю (протеїнурія - більше 1 г/добу), у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі. Застосування у дітей Застосування препарату протипоказано у дітей та підлітків віком до 18 років (ефективність і безпека не встановлені). Застосування у літніх пацієнтів З обережністю слід назуачать препарат пацієнтам літнього віку (старше 65 років). У пацієнтів літнього віку частіше спостерігається більш виражений антигіпертензивний ефект і подовження часу дії препарату, що пов'язано зі зменшенням швидкості виведення еналаприлу, тому рекомендована початкова доза становить 1.25 мг. У пацієнтів літнього віку доза підбирається залежно від функції нирок. Особливі вказівки Артеріальна гіпотензія Симптоматична артеріальна гіпотензія розвивається рідко у пацієнтів з неускладненою артеріальною гіпертензією. Артеріальна гіпотензія з усіма клінічними проявами може спостерігатися після першого прийому препарату Енап® у пацієнтів з гіповолемією, внаслідок терапії діуретиками, безсольової дієти, діареї, блювоти або гемодіалізу. Розвиток симптоматичної артеріальної гіпотензії більш імовірно у пацієнтів з тяжким ступенем серцевої недостатності внаслідок застосування діуретиків у високих дозах, гіпонатріємії або порушення функції нирок. У таких пацієнтів лікування слід починати під наглядом лікаря аж до оптимальної корекції дози препарату Енап® та/або діуретика. Аналогічна тактика може застосовуватися до пацієнтів з ІХС або цереброваскулярними захворюваннями, у яких різке надмірне зниження артеріального тиску може призвести до розвитку інфаркту міокарда або порушення мозкового кровообігу. У разі розвитку вираженої артеріальної гіпотензії необхідно перевести пацієнта у горизонтальне положення з низьким узголів'ям, при необхідності, в/в ввести 0.9% розчин натрію хлориду. Транзиторна артеріальна гіпотензія не є протипоказанням для подальшого лікування препаратом Енап®. Після стабілізації артеріального тиску і ОЦК терапію можна продовжити. У деяких пацієнтів із серцевою недостатністю і нормальним або низьким АТ можливе додаткове його зниження при прийомі препарату Енап®. Цей ефект є передбачуваним і не є підставою для припинення терапії. Якщо артеріальна гіпотензія супроводжується клінічними симптомами, слід зменшити дозу та/або відмінити діуретик і/або Енап®. Аортальний або мітральний стеноз, ГОКМП Як і всі вазодилататори, інгібітори АПФ слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з клапанною обструкцією і гіпертрофією вихідного тракту лівого шлуночка. Не слід призначати пацієнтам з кардіогенним шоком та гемодинамічно значущою обструкцією лівого шлуночка. Порушення функції нирок У пацієнтів з нирковою недостатністю (КК <80 мл/хв (1.33 мл/с)) початкову дозу препарату Енап® слід підбирати, в першу чергу, з урахуванням КК і, потім, клінічної відповіді на лікування. У таких пацієнтів слід регулярно контролювати вміст калію і концентрацію креатиніну в сироватці крові. У пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю і захворюванням нирок, включаючи стеноз ниркової артерії, при лікуванні препаратом Енап® можливий розвиток ниркової недостатності. Зміни звичайно були оборотні після відміни препарату Енап®. У деяких пацієнтів з артеріальною гіпертензією, у яких не виявлялося захворювань нирок до початку лікування, спостерігалося незначне і минуще збільшення концентрації сечовини і креатиніну в сироватці крові при застосуванні препарату Енап®. У таких випадках може знадобитися зниження дози препарату Енап® та/або відміна діуретика. Подібна ситуація вказує на можливість прихованого стенозу ниркової артерії. Реноваскулярна гіпертензія У пацієнтів з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки при лікуванні інгібіторами АПФ існує підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії і ниркової недостатності. На зниження функції нирок можуть вказувати лише незначні зміни сироваткової концентрації креатиніну. У таких пацієнтів лікування слід починати з малих доз під ретельним наглядом лікаря. Необхідно обережно титрувати дозу і контролювати функцію нирок. Трансплантація нирки Досвід застосування препарату Енап® у пацієнтів, що недавно перенесли трансплантацію нирки, відсутній. Тому лікування таких пацієнтів препаратом Енап® не рекомендується. Порушення функції печінки У поодиноких випадках терапія інгібіторами АПФ супроводжувалася розвитком синдрому, який починається з холестатичної жовтяниці та гепатиту аж до розвитку фульмінантного некрозу печінки. Механізм розвитку цього синдрому невідомий. При появі жовтяниці або значному підвищенні активності печінкових ферментів слід негайно припинити лікування інгібітором АПФ, ретельно спостерігати за станом пацієнта та, при необхідності, провести лікування. Нейтропенія/агранулоцитоз У пацієнтів, які застосовували інгібітори АПФ, описані випадки нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії. У пацієнтів з нормальною функцією нирок і за відсутності інших ускладнень нейтропенія розвивається рідко. Препарат Енап® необхідно з дуже великою обережністю застосовувати у пацієнтів із захворюваннями сполучної тканини (в т. ч. системним червоним вовчаком, склеродермією), які одночасно отримують імуносупресивну терапію, алопуринол або прокаїнамід, а також з поєднанням цих факторів, особливо при наявних порушеннях функції нирок. У таких пацієнтів можуть розвиватися тяжкі інфекції, які не піддаються інтенсивної антибіотикотерапії. Якщо пацієнти все ж приймають препарат Енап®, рекомендується періодично контролювати кількість лейкоцитів у крові. Пацієнта необхідно попередити про те, що у разі появи будь-яких ознак інфекції слід негайно звернутися до лікаря. Гіперчутливість/ангіоневротичний набряк У пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ, включаючи препарат Енап®, зареєстровані повідомлення про розвиток ангіоневротичного набряку обличчя, кінцівок, губ, голосових складок та/або гортані у будь-який час після початку лікування. Слід негайно відмінити препарат Енап® і спостерігати за пацієнтом до повного зникнення симптомів. Навіть у разі наявності набряку язика, коли виникає тільки утруднення ковтання без респіраторного дистрес-синдрому, пацієнтам може знадобитися тривале спостереження, оскільки застосування антигістамінних засобів і ГКС може виявитися недостатнім. Ангіоневротичний набряк гортані або язика може бути в дуже рідкісних випадках фатальним. Набряк язика, голосових складок або гортані може призвести до обструкції дихальних шляхів, особливо після операції на дихальних шляхів в анамнезі. При наявності набряку язика, голосових складок або гортані показана відповідна терапія, яка може включати в себе: п/к введення 0.1% розчину епінефрину (адреналіну) (0.3 мл-0.5 мл) і/або заходи, спрямовані на відновлення прохідності дихальних шляхів (інтубація або трахеостомія). Серед пацієнтів негроїдної раси, які отримують терапію інгібітором АПФ, частота розвитку ангіоневротичного набряку вище, ніж серед пацієнтів іншої расової приналежності. Пацієнти з наявністю в анамнезі ангіоневротичний набряк, не пов'язаний з інгібіторами АПФ, мають підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку при застосуванні будь-якого інгібітору АПФ. Анафілактоїдні реакції під час десенсибілізації отрутою перетинчастокрилих (гименоптера) У пацієнтів, що приймали інгібітори АПФ, під час десенсибілізації отрутою перетинчастокрилих, у поодиноких випадках розвивалися загрозливі для життя анафілактоїдні реакції. Для профілактики таких реакцій необхідно тимчасово припинити прийом інгібітора АПФ при проведенні процедур десенсибілізації. Анафілактоїдні реакції під час аферезу ЛПНЩ У пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ під час аферезу ЛПНЩ з допомогою декстран сульфату, у поодиноких випадках розвивалися загрозливі для життя анафілактоїдні реакції. Препарат слід тимчасово замінити лікарськими засобами іншої групи. Гемодіаліз Внаслідок підвищеного ризику анафілактоїдних реакцій препарат не слід застосовувати у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі з використанням високопроточних полиакрилонитриловых мембран (AN69®). При необхідності проведення гемодіалізу доцільно застосовувати диализные мембрани іншого типу або антигіпертензивні препарати іншої групи. Гіпоглікемія У пацієнтів з цукровим діабетом, які отримують гіпоглікемічні препарати для прийому всередину або інсулін, протягом першого місяця лікування інгібітором АПФ, слід ретельно контролювати концентрацію глюкози в крові. Кашель При застосуванні препарату Енап® може виникнути сухий, непродуктивний тривалий кашель, який зникає після припинення застосування інгібіторів АПФ, що слід враховувати при диференціальному діагнозі кашлю на тлі застосування інгібітора АПФ. Хірургічне втручання/загальна анестезія Перед хірургічним втручанням (включаючи стоматологічні процедури) необхідно попередити хірурга/анестезіолога про застосування препарату Енап®. При великих хірургічних втручаннях або проведенні загальної анестезії із застосуванням засобів, що викликають артеріальну гіпотензію, інгібітори АПФ можуть блокувати утворення ангіотензину II у відповідь на компенсаторне вивільнення реніну. Якщо при цьому розвивається виражене зниження артеріального тиску, що пояснюється подібним механізмом, її можна коригувати введенням плазмозамінників. Гіперкаліємія Може розвинутися під час лікування інгібіторами АПФ, у т. ч. препаратом Енап®. Факторами ризику розвитку гіперкаліємії є ниркова недостатність, літній вік (старше 70 років), цукровий діабет, деякі супутні стану (зниження ОЦК, гостра серцева недостатність у стадії декомпенсації, метаболічний ацидоз), одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків (спіронолактон, эплеренон, триамтерен, амілорид), а також препаратів калію або калійвмісних замінників і застосування інших препаратів, які сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі крові (наприклад, гепарин). Застосування препаратів калію, калійзберігаючих діуретиків і замінників харчової солі, що містять калій, може призвести до значного збільшення сироваткового вмісту калію, особливо у пацієнтів з порушеною функцією нирок. Гіперкаліємія може призвести до серйозних порушень серцевого ритму, іноді з летальним результатом. Одночасне застосування перелічених вище препаратів необхідно проводити з обережністю і під контролем вмісту калію в сироватці крові. Літій Одночасне застосування солей літію і препарату Енап® не рекомендується. Етнічні особливості Препарат Енап®, як і інші інгібітори АПФ, виявляє менш виражену антигіпертензивну дію у пацієнтів негроїдної раси порівняно з представниками інших рас. Спеціальна інформація щодо допоміжних речовин Препарат Енап® містить лактозу, тому препарат протипоказаний пацієнтам з дефіцитом лактази, непереносимістю лактози, синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції. Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами При застосуванні препарату Енап® необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та виконанні інших потенційно небезпечних видів робіт, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій (можливо розвиток запаморочення внаслідок різкого зниження артеріального тиску, особливо після прийому початкової дози препарату Енап® у пацієнтів, що приймають діуретики). Передозування Симптоми: приблизно через 6 год після прийому всередину - виражене зниження артеріального тиску аж до розвитку колапсу, порушення водно-електролітного балансу, ниркова недостатність, гіпервентиляція, тахікардія, відчуття серцебиття, брадикардія, запаморочення, тривожність, кашель, судоми, ступор. Після прийому всередину еналаприлу в дозі 300 і 440 мг сироваткові концентрації эналаприлата в плазмі крові перевищували звичайні терапевтичні концентрації у 100 і 200 разів, відповідно. Лікування: пацієнта необхідно перевести у горизонтальне положення з низьким узголів'ям. У легких випадках показані промивання шлунка та прийом всередину активованого вугілля; в більш серйозних випадках - в/в інфузія 0.9% розчину натрію хлориду, плазмозамінників, при необхідності - в/в введення катехоламінів. Можливо виведення эналаприлата шляхом гемодіалізу, швидкість виведення - 62 мл/хв. Пацієнтам з брадикардією, стійкій до терапії, показана постановка водія ритму. Слід ретельно контролювати сироваткове зміст сироваткову концентрацію електролітів і креатиніну. Лікарська взаємодія Ризик розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії і порушень функції нирок (у т. ч. гострої ниркової недостатності) вище у випадку подвійної блокади РААС, тобто при одночасному застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину II, інгібіторів АПФ або алискирена, порівняно із застосуванням препарату однієї з перерахованих груп. При необхідності одночасного застосування препаратів рекомендовано контролювати артеріальний тиск, функцію нирок і водно-електролітний баланс. Одночасне застосування еналаприлу з алискиреном у пацієнтів з цукровим діабетом або порушенням функції нирок (КК <60 мл/хв) протипоказане. Інгібітори АПФ зменшують втрату калію під впливом діуретиків. Одночасне застосування еналаприлу і калійзберігаючих діуретиків (наприклад, спіронолактон, эплеренон, триамтерен, амілорид), препаратів калію або калійвмісних замінників солі, а також застосування інших препаратів, які сприяють підвищенню вмісту калію в плазмі крові (наприклад, гепарин), може призвести до гіперкаліємії. При необхідності одночасного застосування слід дотримуватися обережності і регулярно контролювати сироваткове вміст калію. Попередня терапія діуретиками у високих дозах може призвести до зменшення ОЦК і збільшення ризику розвитку артеріальної гіпотензії на початку терапії еналаприлом. Надмірне антигіпертензивну дію можна зменшити шляхом відміни діуретика, збільшення споживання води або кухонної солі, а так само за умови початку лікування еналаприлом у низькій дозі. Одночасне з еналаприлом застосування бета-адреноблокаторів, альфа-адреноблокаторів, гангліоблокуючих засобів, метилдопи, блокаторів повільних кальцієвих каналів, нітрогліцерину або інших нітратів може додатково знижувати ПЕКЛО. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з препаратами літію спостерігали минуще підвищення сироваткової концентрації літію і розвиток інтоксикації літієм. Застосування тіазидних діуретиків може призвести до додаткового підвищення сироваткової концентрації літію і ризику інтоксикацій літієм при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ. Одночасне застосування еналаприлу з літієм не рекомендується. При необхідності застосування такої комбінації, слід ретельно контролювати сироваткові концентрації літію. Одночасне застосування деяких анестезуючих засобів, трициклічних антидепресантів і антипсихотичних засобів (нейролептиків) з інгібіторами АПФ може призвести до додаткового зниження артеріального тиску. Одночасне застосування НПЗЗ (у т. ч. селективних інгібіторів ЦОГ-2) може послаблюватися антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ або антагоністів рецепторів ангіотензину II. НПЗЗ та інгібітори АПФ мають адитивний ефект щодо підвищення вмісту калію в сироватці крові, що може призвести до оборотного погіршення функції нирок, особливо у пацієнтів з наявними порушеннями функції нирок. У рідкісних випадках можливий розвиток гострої ниркової недостатності, особливо у пацієнтів з порушеною функцією нирок (наприклад, у пацієнтів похилого віку або з вираженою гіповолемією, в т. ч. на тлі застосування діуретиків). Перед початком терапії необхідно заповнити ОЦК. Під час лікування рекомендується контролювати функцію нирок. Епідеміологічні дослідження дають підстави вважати, що одночасне застосування інгібіторів АПФ і гіпоглікемічних засобів (інсулін та гіпоглікемічні препарати для прийому всередину) може призводити до посилення гіпоглікемічного ефекту з ризиком розвитку гіпоглікемії. Частіше гіпоглікемія розвивається в перші тижні терапії у пацієнтів з порушеною функцією нирок. Етанол посилює антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ. Симпатоміметики можуть зменшити антигіпертензивну дію інгібіторів АПФ. Безпечно одночасне застосування еналаприлу з ацетилсаліциловою кислотою (в якості антиагрегантної кошти), тромболітиками, бета-адреноблокаторами. Послаблює дію лікарських засобів, що містять теофілін. Одночасне застосування алопуринолу, цитостатиків та імунодепресантів (у т. ч. метотрексату, циклофосфаміду) з інгібіторами АПФ може підвищувати ризик розвитку лейкопенії. При одночасному застосуванні з алопуринолом підвищується ризик розвитку алергічної реакції, особливо у пацієнтів з порушеною функцією нирок. Одночасне застосування циклоспорину з інгібіторами АПФ може збільшити ризик розвитку гіперкаліємії. Антациди можуть зменшувати біодоступність інгібіторів АПФ. При застосуванні інгібіторів АПФ, у т. ч. еналаприлу у пацієнтів, що отримують в/в препарати золота (натрію ауротиомалат), був описаний симптомокомплекс, що включає гіперемію шкіри обличчя, нудоту, блювання, артеріальну гіпотензію. Не спостерігалося клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії еналаприлу з гідрохлоротіазидом, фуросемідом, дигоксином, тимололом, метилдопой, варфарином, індометацином, сулиндаком і циметидином. При одночасному застосуванні з пропранололом знижується концентрація эналаприлата в сироватці крові, але даний ефект клінічно незначим. Умови відпустки з аптек Препарат відпускається за рецептом. Умови і терміни зберігання Препарат слід зберігати в недоступному для дітей, захищеному від вологи місці при температурі не вище 25°C.
