ФАРМАКОЛОГІЧНА ДІЯ Комбінований антигіпертензивний препарат, що містить лізиноприл і амлодипін.
Лізиноприл - інгібітор АПФ, зменшує утворення ангіотензину II з ангіотензину I. Зниження вмісту ангіотензину II веде до прямого зменшення виділення альдостерону. Зменшує деградацію брадикініну, збільшує синтез простагландинів. Знижує ОПСС, АТ, переднавантаження, тиск в легеневих капілярах, викликає збільшення хвилинного об'єму крові і підвищення толерантності міокарда до навантажень у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю. Розширює артерії більшою мірою, ніж вени. Деякі ефекти пояснюються дією на тканинні РААС.
При тривалому застосуванні зменшується гіпертрофія міокарда і стінок артерій резистивного типу. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда.
Інгібітори АПФ подовжують тривалість життя у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю, уповільнюють прогресування дисфункції лівого шлуночка у хворих, які перенесли інфаркт міокарда без клінічних проявів серцевої недостатності.
При різкій відміні препарату не відмічено вираженого підвищення артеріального тиску. Незважаючи на первинний ефект, що проявляється у впливі на РААС, ефективний і при артеріальній гіпертензії з низькою активністю реніну.
Крім зниження АТ лізиноприл зменшує альбумінурію. Лізиноприл не впливає на концентрацію глюкози в крові у хворих цукровим діабетом і не призводить до почастішання випадків гіпоглікемії.
Початок дії - через 1 год після прийому всередину. Максимальний антигіпертензивний ефект визначається через 6 год і зберігається протягом 24 год. При артеріальній гіпертензії ефект відзначається в перші дні після початку лікування, стабільна дія розвивається через 1-2 міс.
Амлодипін - блокатор повільних кальцієвих каналів похідні дигідропіридину. Має антиангінальну та антигіпертензивну дію. Блокує кальцієві канали, знижує трансмембранний перехід іонів кальцію в клітину (більшою мірою в гладком'язові клітини судин, ніж в кардіоміоцити).
Антиангінальна дія обумовлена розширенням коронарних і периферичних артерій та артеріол: при стенокардії зменшує вираженість ішемії міокарда; розширюючи периферичні артеріоли, знижує ОПСС, зменшує постнавантаження на серце, знижує потребу міокарда в кисні. Розширюючи коронарні артерії та артеріоли в незмінених та ішемізованих зонах міокарда, збільшує надходження кисню в міокард (особливо при вазоспастичній стенокардії); запобігає спазм коронарних артерій (у т. ч. викликаний курінням).
У хворих на стабільну стенокардію разова добова доза збільшує толерантність до фізичного навантаження, уповільнює розвиток стенокардії та ішемічної депресії сегмента ST, знижує частоту нападів стенокардії та споживання нітрогліцерину та інших нітратів.
Надає тривалий дозозалежний антигіпертензивний ефект. Антигіпертензивна дія обумовлена прямим вазодилатирующим впливом на гладкі м'язи судин. При артеріальній гіпертензії разова доза забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску протягом 24 год (в положенні хворого лежачи і стоячи). Ортостатична гіпотензія при призначенні амлодипіну зустрічається досить рідко. Не викликає зниження толерантності до фізичного навантаження, фракції викиду лівого шлуночка.
Зменшує ступінь гіпертрофії міокарда лівого шлуночка. Не чинить впливу на скоротність і провідність міокарда, не викликає рефлекторного збільшення ЧСС, гальмує агрегацію тромбоцитів, збільшує швидкість клубочкової фільтрації, має слабку натрійуретичний дією.
При діабетичній нефропатії не збільшує вираженість мікроальбумінурії.
Не надає будь-якого несприятливого впливу на обмін речовин і концентрацію ліпідів плазми крові і може застосовуватися при терапії пацієнтів з бронхіальною астмою, цукровим діабетом та подагрою. Значуще зниження артеріального тиску спостерігається через 6-10 год, тривалість ефекту - 24 год.
Лізиноприл, Амлодипін
Поєднання лізиноприлу з амлодипіном в одному лікарському препараті дозволяє попередити розвиток можливих небажаних ефектів, викликаних одним з діючих речовин. Так, блокатор кальцієвих каналів, безпосередньо розширюючи артеріоли, може призводити до затримки натрію та рідини в організмі, і, отже, може активізувати РААС. Інгібітор АПФ блокує цей процес.
ФАРМАКОКІНЕТИКА Лізиноприл
Всмоктування
Після прийому внутрішньо лізиноприл всмоктується з ШКТ, його абсорбція може варіювати від 6 до 60%. Біодоступність - 29%. Прийом їжі не впливає на всмоктування лізиноприлу. Cmax в плазмі крові становить 90 нг/мл і досягається через 6 год.
Розподіл
Майже не зв'язується з білками плазми крові. Проникність через ГЕБ і плацентарний бар'єр-низька.
Метаболізм
Лізиноприл не метаболізується в організмі.
Виведення
Виводиться з сечею у незміненому вигляді, T1/2 - 12.6 ч.
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках
У пацієнтів літнього віку концентрація лізиноприлу в плазмі крові та AUC у 2 рази більше, ніж у пацієнтів молодого віку.
У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю абсорбція і кліренс лізиноприлу знижені.
У пацієнтів з нирковою недостатністю концентрація лізиноприлу в кілька разів перевищує концентрацію в плазмі крові у здорових добровольців, причому відзначається збільшення часу досягнення c max в плазмі крові і збільшення T1/2.
Лізиноприл виводиться з організму шляхом гемодіалізу.
Амлодипін
Всмоктування
Після прийому внутрішньо амлодипін повільно та майже повністю (90%) абсорбується з ШКТ. Біодоступність амлодипіну становить 64%-80%. Cmax
