Показання Шок різного генезу (кардіогенний, післяопераційний, інфекційно-токсичний, анафілактичний, гіповолемічний /тільки після відновлення ОЦК/). Гостра серцево-судинна недостатність різного генезу, синдром низького серцевого викиду у кардіохірургічних хворих, артеріальна гіпотензія, для посилення діурезу при отруєннях. Коди МКХ-10 Режим дозування Встановлюють індивідуально залежно від ступеня тяжкості шоку, величини АТ та реакції хворого на введення допаміну. З метою підвищення скоротливості міокарда і збільшення діурезу вводять в/в крапельно 100-250 мкг/хв. У разі необхідності впливу на АТ дозу збільшують до 300-500-700 мкг/хв. Дітям вводять в дозі 4-6 мкг/кг/хв. Тривалість застосування допаміну може становити до 28 днів. Максимальна доза для дорослих при в/в краплинному введенні становить 1.5 мг/хв.Побічна дія З боку серцево-судинної системи: тахікардія або брадикардія, болі за грудиною, підвищення або зниження артеріального тиску, порушення провідності, розширення комплексу QRS, вазоспазм, підвищення кінцевого діастолічного тиску в лівому шлуночку; при застосуванні у високих дозах - шлуночкові або надшлуночкові аритмії. З боку травної системи: нудота, блювання, кровотечі з ШКТ. З боку ЦНС і периферичної нервової системи: більш часто - головний біль; менш часто - тривожність, рухове занепокоєння, тремор пальців рук. З боку обміну речовин: поліурія. Алергічні реакції: у хворих на бронхіальну астму - бронхоспазм, шок. Місцеві реакції: при потраплянні допаміну під шкіру - некрози шкіри, підшкірної клітковини. Інші: часто - задишка, азотемія, пілоерекція, рідко - поліурія (при введенні в низьких дозах).Протипоказання до застосування Гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, феохромоцитома, фібриляція шлуночків, підвищена чутливість до допамину. Застосування при вагітності і годуванні грудьми При вагітності і в період лактації (грудного вигодовування) допамін застосовують тільки в тих випадках, коли передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода або дитини. Застосування у дітей C обережністю слід застосовувати дітей і підлітків у віці до 18 років.
Особливі вказівки C обережністю слід застосовувати при гіповолемії, інфаркті міокарда, порушеннях серцевого ритму (тахіаритмії, шлуночкові аритмії, фібриляція передсердь), метаболічному ацидозі, гіперкапнії, гіпоксії, гіпертензії в малому колі кровообігу, тиреотоксикозі, закритокутовій глаукомі, гіперплазії передміхурової залози, оклюзійних захворюваннях судин (у т. ч. атеросклероз, тромбоемболія, облітеруючий тромбангіїт, облітеруючий ендартеріїт, діабетичний ендартеріїт, хвороба Рейно, відмороження), при цукровому діабеті, бронхіальній астмі (якщо в анамнезі відмічалась підвищена чутливість до дисульфиту), вагітності, лактації, у дітей і підлітків у віці до 18 років. При наявності гіповолемії її слід компенсувати до початку введення допаміну. Введення допаміну слід проводити під контролем ЧСС, АТ, ЕКГ, величини діурезу; рекомендується також контролювати ударний об'єм серця, тиск наповнення шлуночків, центральний венозний тиск, тиск у легеневій артерії. Зменшення діурезу вказує на необхідність зниження дози. На тлі застосування інгібіторів МАО дозу допаміну слід зменшити в 10 разів.
Лікарська взаємодія При одночасному застосуванні з діуретиками посилюється сечогінну дію допаміну. При одночасному застосуванні інгібіторів МАО (у т. ч. фуразолідону, прокарбазина, селегилина), гуанетидину можливе посилення інтенсивності та тривалості кардіостимулюючої і пресорного ефектів допаміну. Введення допаміну на тлі прийому трициклічних антидепресантів (включаючи мапротилін) призводить до посилення його ефектів (можливий розвиток тахікардії, аритмії, тяжкій артеріальній гіпертензії). При одночасному застосуванні з октадін посилюється симпатомиметическое дію. Є повідомлення про розвиток тяжкої артеріальної гіпотензії при одночасному застосуванні допаміну з фенітоїном. При одночасному застосуванні з інгаляційними засобами для загальної анестезії, похідними вуглеводнів (у т. ч. з циклопропаном, хлороформом, енфлураном, галотаном, изофлураном, метоксифлураном) підвищується ризик розвитку тяжких порушень серцевого ритму. Інші симпатоміметики, а також кокаїн підсилюють кардіотоксичну дію. Похідні бутирофенону, бета-адреноблокатори зменшують дію допаміну. Допамін зменшує гіпотензивний ефект гуанадрела, гуанетидину, метилдопи, алкалоїдів раувольфії (останні пролонгують ефект допаміну). При одночасному застосуванні з леводопою - підвищення ризику розвитку аритмій. При одночасному застосуванні з гормонами щитовидної залози - можливе посилення дії як допаміну, так і гормонів щитовидної залози. Ергометрин, ерготамін, метілергометрін, окситоцин збільшують вазоконстрикторного ефект і ризик виникнення ішемії та гангрени, а також важкої артеріальної гіпертензії, аж до внутрішньочерепного крововиливу. При одночасному застосуванні з серцевими глікозидами можливе підвищення ризику розвитку порушень серцевого ритму, адитивний позитивний інотропний ефект. Знижує антиангінальний ефект нітратів, які у свою чергу можуть знизити пресорний ефект симпатоміметиків і збільшити ризик виникнення артеріальної гіпотензії. Фармацевтично несумісний з лужними розчинами (інактивують допамін), окислювачами, солями заліза, тіаміном (сприяє руйнуванню вітаміну B1).
