Склад і форма випуску Дифлюкан капсули: 1 капсула містить флуконазолу 50, 100 або 150 мг; допоміжні речовини: лактоза, крохмаль кукурудзяний, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат, натрію лаурилсульфат; 50 і 100 мг: у блістері 7 шт.; у пачці картонній 1 блістер 150 мг: у блістері 1 шт.; у пачці картонній 1 блістер Дифлюкан порошок для приготування суспензії для прийому всередину: 5 мл готової сусп. містить флуконазолу 50 або 200 мг; допоміжні речовини: сахароза, кремній колоїдний безводний, титану діоксид, ксантанова смола, натрію цитрат, кислота лимонна, натрію бензоат, природна апельсинова добавка; у пластикових флаконах об'ємом 60 мл (обсяг готової суспензії 35 мл) в комплекті з дозировочной ложкою, в картонній пачці 1 флакон. Дифлюкан розчин для в/в введення: 1 мл містить флуконазол 2 мг ; допоміжні речовини: натрію хлорид; у флаконах об'ємом 25, 50, 100 або 200 мл; у пачці картонній 1 флакон. Фармакологічна дія Дифлюкан - протигрибковий препарат, представник нового класу триазольних протигрибкових засобів, є потужним селективним інгібітором синтезу стеролів у клітині грибів. При прийомі всередину і при в/в введенні флуконазол виявився ефективним на різних моделях грибкових інфекцій у тварин. Продемонстрована активність препарату при опортуністичних мікозах, у т.ч. викликаних Candida spp., включаючи генералізований кандидоз у тварин зі зниженим імунітетом; Cryptococcus neoformans, включаючи внутрішньочерепні інфекції; Microsporum spp. і Trychoptyton spp. Показана також активність флуконазолу на моделях ендемічних мікозів у тварин, включаючи інфекції, викликані Blastomices dermatitides, Coccidioides immitis, включаючи внутрішньочерепні інфекції, і Histoplasma capsulatum у тварин з нормальним та зі зниженим імунітетом. Терапія флуконазолом по 50 мг/добу протягом до 28 діб не впливала на концентрацію тестостерону в плазмі у чоловіків і концентрацію стероїдів у жінок дітородного віку. Флуконазол в дозі 200-400 мг/добу не чинив клінічно значущого впливу на рівні ендогенних стероїдів та їх реакцію на стимуляцію АКТГ у здорових чоловіків-добровольців. Були повідомлення про випадки суперінфекції, викликаної іншими, ніж Candida albicans штамами Candida, які найчастіше не виявляють чутливості до флуконазолу (наприклад Candida krusei). У подібних випадках може знадобитися альтернативна протигрибкова терапія. Дифлюкан, показання до застосування – криптококоз, включаючи криптококовий менінгіт та інфекції іншої локалізації (наприклад, легенів, шкіри). Лікування може проводитися у хворих з нормальною імунною відповіддю і у хворих на СНІД, реципієнтів пересаджених органів та хворих з іншими формами імунодефіциту. Флуконазол можна застосовувати для підтримувальної терапії з метою профілактики рецидивів криптококозу у хворих на СНІД; – генералізований кандидоз, включаючи кандидемію, дисемінований кандидоз та інші форми інвазивної кандидозної інфекції. До них відносять інфекції очеревини, ендокарда, очей, дихальних та сечових шляхів. Лікування може проводитися у хворих зі злоякісними пухлинами, хворих відділень інтенсивної терапії, хворих, які отримують цитотоксичні або імуносупресивні засоби, а також при наявності інших факторів, що привертають до розвитку кандидозу; – кандидоз слизових оболонок, у т.ч. порожнини рота і глотки, стравоходу, неінвазивні бронхолегеневі інфекції, кандидурія, шкірно-слизовий і хронічний оральний атрофічний кандидоз (пов'язаний з носінням зубних протезів). Лікування може проводитися у хворих з нормальним та зі зниженим імунітетом. Профілактика рецидиву орофарингеального кандидозу у хворих на СНІД; – генітальний кандидоз. Вагінальний кандидоз, гострий або рецидивуючий. Профілактичне застосування з метою зменшення частоти рецидивів вагінального кандидозу (3 і більше епізодів на рік). Кандидозний баланіт; – профілактика грибкових інфекцій у хворих зі злоякісними пухлинами, які схильні до їх розвитку внаслідок цитотоксичної хіміотерапії або променевої терапії; – мікози шкіри, включаючи мікози стоп, тіла, пахової області, висівкоподібний лишай, оніхомікози і шкірні кандидозні інфекції; – глибокі ендемічні мікози, кокцидіомікоз, паракокцидиомикоз, споротрихоз і гістоплазмоз у хворих з нормальним імунітетом. Спосіб застосування та дози Лікування можна починати до отримання результатів посіву та інших лабораторних досліджень. Однак терапію необхідно змінити належним чином, коли результати цих досліджень стануть відомими. Добова доза флуконазолу залежить від характеру та тяжкості грибкової інфекції. При вагінальному кандидозі у більшості випадків ефективний одноразовий прийом препарату. При інфекціях, що потребують повторного прийому протигрибкового препарату, лікування слід продовжувати до зникнення клінічних або лабораторних ознак грибкової інфекції. Хворим на СНІД та криптококовий менінгіт або рецидивуючий орофарингеальний кандидоз для профілактики рецидиву інфекції зазвичай необхідна підтримуюча терапія. Дорослим при криптококовому менінгіті і криптококових інфекціях іншої локалізації в перший день призначають в середньому 400 мг, а потім продовжують лікування в дозі 200-400 мг 1 раз/добу. Тривалість лікування криптококових інфекцій залежить від клінічного і мікологічного ефекту; при криптококовому менінгіті його звичайно продовжують принаймні 6-8 тижнів. Для профілактики рецидиву криптококового менінгіту у хворих на СНІД після завершення повного курсу первинного лікування терапію флуконазолом у дозі 200 мг/добу можна продовжувати протягом дуже тривалого терміну. При кандидемії, дисемінованому кандидозі та інших інвазивних кандидозних інфекціях доза в середньому становить 400 мг у першу добу, потім по 200 мг/добу. Залежно від вираженості клінічного ефекту доза може бути збільшена до 400 мг/добу. Тривалість терапії залежить від клінічної ефективності. При орофарингеальному кандидозі препарат призначають в середньому по 50-100 мг 1 раз/добу на 7-14 днів. При необхідності у хворих з вираженим зниженням імунітету, лікування можна продовжувати протягом тривалішого часу. При атрофічному кандидозі порожнини рота, пов'язаному з носінням зубних протезів, препарат призначають у середній дозі 50 мг 1 раз/добу на 14 днів у поєднанні з місцевими антисептичними засобами для обробки протеза. При інших кандидозних інфекціях слизових оболонок (за винятком генітального кандидозу), наприклад езофагіті, неінвазивних бронхолегеневих інфекціях, кандидурии, кандидозі шкіри і слизових оболонок, ефективна доза становить в середньому 50-100 мг/добу при тривалості лікування 14-30 днів. Для профілактики рецидивів орофарингеального кандидозу у хворих на СНІД після завершення повного курсу первинної терапії флуконазол може бути призначений по 150 мг 1 раз/тиж. При вагінальному кандидозі флуконазол приймають одноразово внутрішньо в дозі 150 мг. Для зниження частоти рецидивів вагінального кандидозу препарат може бути використаний у дозі 150 мг 1 раз/міс. Тривалість терапії визначають індивідуально; вона варіює від 4 до 12 міс. Деяким хворим може знадобитися більш часте застосування. При баланите, спричиненому Candida, флуконазол призначають одноразово у дозі 150 мг всередину. Для профілактики кандидозу рекомендована доза флуконазолу становить 50-400 мг 1 раз/добу залежно від ступеня ризику розвитку грибкової інфекції. За наявності високого ризику генералізованої інфекції, наприклад у хворих з очікуваною вираженою або довгостроково зберігається нейтропенією, рекомендована доза становить 400 мг 1 раз/добу. Флуконазол призначають за кілька днів до очікуваної появи нейтропенії; після підвищення числа нейтрофілів понад 1000/мкл лікування продовжують ще протягом 7 діб. При інфекціях шкіри, включаючи мікози стоп, гладкої шкіри, пахової ділянки і кандидозних інфекціях рекомендована доза становить 150 мг 1 раз/тиж. або 50 мг 1 раз/добу. Тривалість терапії у звичайних випадках становить 2-4 тижні., однак, при мікозах стоп може знадобитися більш тривала терапія (до 6 тижнів). При отрубевидном лишаї рекомендована доза становить 300 мг 1 раз/тиж. протягом 2 тижнів; деяким хворим потрібна третя доза 300 мг/тиж., у той час як у частині випадків виявляється достатнім одноразовий прийом препарату в дозі 300-400 мг. Альтернативною схемою лікування є застосування препарату по 50 мг 1 раз/добу протягом 2-4 тижнів. При оніхомікозі рекомендована доза становить 150 мг 1 раз/тиж. Лікування слід продовжувати до заміщення інфікованого нігтя (виростання неінфікованого нігтя). Для повторного росту нігтів на пальцях рук і стоп у нормі потрібно 3-6 місяців і 6-12 місяців відповідно. Однак швидкість росту може варіювати у широких межах у різних людей, а також залежно від віку. Після успішного лікування тривало зберігалися хронічних інфекцій іноді спостерігається зміна форми нігтів. При глибоких ендемічних мікозах може знадобитися застосування препарату у дозі 200-400 мг/добу протягом до 2 років. Тривалість терапії визначають індивідуально; вона становить 11-24 міс при кокцидиомикозе, 2-17 міс при паракокцидиомикозе, 1-16 міс при споротрихозе і 3-17 місяців при гістоплазмозі. У дітей, як і при подібних інфекціях у дорослих, тривалість лікування залежить від клінічного і мікологічного ефекту. У дітей препарат не слід застосовувати в добовій дозі, що перевищує таку у дорослих. Флуконазол застосовують щодня 1 раз/добу. При кандидозі слизових оболонок рекомендована доза флуконазолу становить 3 мг/кг/добу. У перший день може бути призначена ударна доза 6 мг/кг з метою швидшого досягнення постійних рівноважних концентрацій. Для лікування генералізованого кандидозу та криптококової інфекції рекомендована доза становить 6-12 мг/кг/добу залежно від тяжкості захворювання. Для профілактики грибкових інфекцій у хворих зі зниженим імунітетом, у яких ризик розвитку інфекції пов'язаний із нейтропенією, що розвивається внаслідок цитотоксичної хіміотерапії або променевої терапії, препарат призначають по 3-12 мг/кг/добу залежно від вираженості і тривалості збереження індукованої нейтропенії. При застосуванні препарату у дітей у віці 4 тижнів і менше слід мати на увазі, що у немовлят флуконазол виводиться повільно. У перші 2 тижні життя препарат призначають у тій же дозі (у мг/кг), що й дітям більш старшого віку, але з інтервалом 72 ч. Дітям у віці 3 та 4 тижнів життя ту ж дозу вводять з інтервалом 48 год У пацієнтів літнього віку при відсутності ознак ниркової недостатності препарат використовують у середній дозі. Дифлюкан можна приймати всередину або вводити внутрішньовенно шляхом інфузії зі швидкістю не більше 10 мл/хв; вибір шляху введення залежить від клінічного стану хворого. При переведенні пацієнта з внутрішньовенного введення на прийом препарату внутрішньо або навпаки зміна добової дози не потрібна. Капсули слід ковтати цілком. При приготуванні суспензії для прийому всередину слід спочатку струснути флакон, щоб розпушити порошок, потім додати 24 мл води, після цього ретельно струсити флакон ще раз. Безпосередньо перед застосуванням суспензію слід збовтувати. Розчин препарату для в/в введення містить 0.9% розчин натрію хлориду; у кожних 200 мг (флакон на 100 мл) міститься 15 ммоль Na і Cl-, отже у хворих, яким потрібна обмеження споживання натрію чи рідини, необхідно враховувати швидкість введення рідини. Побічна дія Найбільш часто зустрічалися побічні ефекти, які були зареєстровані в клінічних дослідженнях флуконазолу. З боку ЦНС: головний біль. Дерматологічні реакції: висип. З боку травної системи: біль у животі, діарея, метеоризм, нудота, токсичну дію на печінку (включаючи поодинокі випадки з летальним результатом), підвищення рівня ЛФ, білірубіну, підвищення сироваткового рівня амінотрансфераз (АЛТ та АСТ). У деяких хворих, особливо з серйозними захворюваннями (СНІД, злоякісні новоутворення), при лікуванні флуконазолом та подібними препаратами спостерігалися зміни показників крові, функцій нирок та печінки, однак клінічне значення цих змін та їх зв'язок з лікуванням не встановлені. У процесі широкого застосування додатково зареєстровані наступні побічні ефекти. З боку ЦНС і периферичної нервової системи: запаморочення, судоми. Дерматологічні реакції: алопеція, ексфоліативні шкірні захворювання, включаючи синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла (токсичний епідермальний некроліз). З боку травної системи: диспепсія, блювання, порушення функції печінки, гепатит, некроз гепатоцитів, жовтяниця, підвищення сироваткового рівня АЛТ і АСТ. З боку системи кровотворення: лейкопенія, включаючи нейтропенію та агранулоцитоз, тромбоцитопенія. З боку обміну речовин: підвищення рівня холестерину і тригліцеридів у плазмі, гіпокаліємія. Алергічні реакції: анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк, набряк обличчя, свербіж. Інші: зміна смаку. Протипоказання Одночасне застосування цизаприду; одночасне застосування терфенадину та астемізолу; підвищена чутливість до препарату або азольних речовин, близьких до нього за хімічною структурою. Вагітність та лактація Слід уникати застосування флуконазолу при вагітності, за винятком випадків тяжких і потенційно загрозливих для життя грибкових інфекцій, коли очікувана користь лікування перевищує можливий ризик для плода. Флуконазол виявляють у грудному молоці у тих самих концентраціях, що й у крові, тому застосовувати Дифлюкан в період лактації (грудного вигодовування) не рекомендують. Особливі вказівки У поодиноких випадках застосування флуконазолу супроводжувалось токсичними змінами печінки, в т. ч. з летальним результатом, головним чином у хворих з серйозними супутніми захворюваннями. Не відзначено явної залежності частоти розвитку гепатотоксичних ефектів флуконазолу, від загальної добової дози, тривалості терапії, статі та віку хворого. Гепатотоксична дія флуконазолу зазвичай було оборотним; ознаки її зникали після припинення терапії. Необхідно спостерігати хворих, у яких під час лікування флуконазолом порушуються показники функції печінки, з метою виявлення ознак більш серйозного ураження печінки. При появі клінічних ознак ураження печінки, які можуть бути пов'язані з флуконазолом, препарат слід відмінити. Під час лікування флуконазолом у хворих у поодиноких випадках розвивалися ексфоліативні шкірні реакції, такі як синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз. Хворі на СНІД більш схильні до розвитку тяжких шкірних реакцій при застосуванні багатьох препаратів. При появі у хворого, що одержує лікування з приводу поверхневої грибкової інфекції, висипу, який можна пов'язати з флуконазолом, препарат слід відмінити. При появі висипу у хворих з інвазивними/системними грибковими інфекціями, їх слід ретельно спостерігати і відмінити флуконазол при появі бульозних уражень або мільтиформної еритеми. Слід мати на увазі, що при застосуванні препарату в окремих випадках відзначалися анафілактичні реакції. Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами Досвід застосування флуконазолу свідчить про те, що погіршення здатності керувати автомобілем та механізмами, пов'язане з препаратом, мало ймовірно. Умови зберігання Препарат слід зберігати при температурі не вище 30°С, в недоступному для дітей місці.
