Пероральний гіпоглікемічний препарат із групи похідних сульфонілсечовини, який відрізняється від аналогічних препаратів наявністю N-містить гетероциклічного кільця з эндоциклической зв'язком.
Гліклазид знижує концентрацію глюкози в крові, стимулюючи секрецію інсуліну β-клітинами острівців Лангерганса. Підвищення рівня постпрандиального інсуліну та С-пептиду зберігається після 2 років лікування. Крім впливу на вуглеводний обмін гліклазид має гемоваскулярные ефекти.
Вплив на секрецію інсуліну
При цукровому діабеті 2 типу препарат відновлює ранній пік секреції інсуліну у відповідь на надходження глюкози та збільшує другу фазу секреції інсуліну. Значне підвищення секреції інсуліну спостерігається у відповідь на стимуляцію, обумовлену прийомом їжі і введенням глюкози.
Гемоваскулярные ефекти
Гліклазид знижує ризик тромбозів дрібних судин, впливаючи на механізми, які можуть зумовлювати розвиток ускладнень при цукровому діабеті: часткове інгібування агрегації і адгезії тромбоцитів і зниження концентрації факторів активації тромбоцитів (бета-тромбоглобулина, тромбоксану В2), а також на відновлення фібринолітичної активності судинного ендотелію та підвищення активності тканинного активатора плазміногену.
Інтенсивний глікемічний контроль заснований на застосуванні препарату Діабетон® MB (глікозильований гемоглобін (HbA1c) < 6.5%) достовірно знижує мікро - і макрососудистые ускладнення цукрового діабету 2 типу, у порівнянні зі стандартним глікемічним контролем (дослідження ADVANCE).
Стратегія інтенсивного глікемічного контролю передбачала призначення препарату Діабетон® MB і підвищення його дози на фоні (або замість) стандартної терапії перед додаванням до неї іншого гіпоглікемічного лікарського засобу (наприклад, метформіну, інгібітора альфа-глюкозидази, похідного тиазолидиндиона або інсуліну). Середня добова доза препарату Діабетон® MB у пацієнтів у групі інтенсивного контролю становила 103 мг, максимальна добова доза становила 120 мг.
На тлі застосування препарату Діабетон® MB у групі інтенсивного глікемічного контролю (середня тривалість спостереження 4.8 років, середній рівень HbA1c 6.5%) порівняно з групою стандартного контролю (середній рівень HbA1c 7.3%) показано суттєве зниження на 10% відносного ризику комбінованої частоти макро - і микрососудистых ускладнень.
Перевагу було досягнуто за рахунок значного зниження відносного ризику: основних микрососудистых ускладнень на 14%, виникнення і прогресування нефропатії на 21%, виникнення мікроальбумінурії на 9%, макроальбуминурии на 30% і розвитку ниркових ускладнень на 11%.
Переваги інтенсивного глікемічного контролю на тлі прийому препарату Діабетон® MB не залежали від переваг, досягнутих на фоні гіпотензивної терапії. Склад
— цукровий діабет 2 типу при недостатній ефективності дієтотерапії, фізичних навантажень та зниження маси тіла;
— профілактика ускладнень цукрового діабету: зниження ризику микрососудистых (нефропатія, ретинопатія) і макрососудистых ускладнень (інфаркт міокарда, інсульт) у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу шляхом інтенсивного глікемічного контролю.
Режим дозування
Препарат призначений тільки для дорослих.
Рекомендовану дозу препарату слід приймати внутрішньо, 1 раз/, переважно під час сніданку.
Добова доза становить 30-120 мг (1/2-2 таблетки) на 1 прийом. Рекомендується проковтнути таблетку або половину таблетки цілими, не розжовуючи і не подрібнюючи.
При пропуску одного або більше прийомів препарату не можна приймати більш високу дозу в наступний прийом, пропущену дозу слід прийняти на наступний день. Як і щодо інших гіпоглікемічних лікарських засобів, дозу препарату в кожному випадку необхідно підбирати індивідуально, залежно від концентрації глюкози у крові та глікозильованого гемоглобіну (HbA1c).
Початкова рекомендована доза для дорослих (у т. ч. для осіб похилого віку ≥ 65 років) - 30 мг (1/2 таблетки)/
У разі адекватного контролю у цій дозі препарат може використовуватися для підтримуючої терапії. При неадекватному глікемічному контролі добова доза препарату може бути послідовно збільшена до 60 мг, 90 мг або 120 мг. Підвищення дози можливе не раніше, ніж через 1 місяць терапії препаратом у раніше призначеної дози. Виняток становлять пацієнти, у яких концентрація глюкози крові не знизився після 2 тижнів терапії. У таких випадках доза препарату може бути збільшена через 2 тижні після початку прийому.
Максимальна рекомендована добова доза препарату становить 120 мг.
1 таблетки з модифікованим вивільненням 60 мг еквівалентна 2 таблетки з модифікованим вивільненням 30 мг. Наявність насічки на таблетках 60 мг дозволяє ділити таблетку і приймати добову дозу 30 мг (1/2 таблетки 60 мг), так і при необхідності 90 мг (1 таблетки 60 мг і 1/2 таблетки 60 мг).
Перехід з прийому препарату Діабетон® таблетки 80 мг на препарат Діабетон® MB таблетки з модифікованим вивільненням 60 мг
1 таблетки препарату Діабетон® 80 мг може бути замінена 1/2 таблетки з модифікованим вивільненням Діабетон® MB 60 мг. При переведенні пацієнтів з препарату Діабетон® 80 мг на препарат Діабетон® MB рекомендується ретельний глікемічний контроль.
Перехід з прийому іншого гіпоглікемічного лікарського засобу на препарат Діабетон® MB таблетки з модифікованим вивільненням 60 мг
Препарат Діабетон® MB таблетки з модифікованим вивільненням 60 мг може застосовуватися замість іншого гіпоглікемічного засобу для прийому всередину. При перекладі на Діабетон® MB пацієнтів, які отримують інші гіпоглікемічні препарати для прийому всередину, слід враховувати їх дозу та період напіввиведення. Як правило, перехідного періоду при цьому не вимагається. Початкова доза повинна становити 30 мг і потім повинна титроваться залежно від концентрації глюкози у крові.
При заміні препаратом Діабетон® MB похідних сульфонілсечовини з тривалим періодом напіввиведення для уникнення гіпоглікемії, спричиненої адитивним ефектом двох гіпоглікемічних засобів, можна припинити їх прийом на кілька днів. Початкова доза препарату Діабетон® MB при цьому також становить 30 мг (1/2 таблетки 60 мг) і при необхідності може бути підвищена в подальшому, як описано вище.
Комбінований прийом з інших гіпоглікемічних лікарським засобом
Діабетон® MB може застосовуватися в поєднанні з бигуанидинами, інгібіторами альфа-глюкозидази або інсуліном.
При неадекватному глікемічному контролі слід призначити додатково інсулінотерапію з проведенням ретельного медичного контролю.
Особливі групи пацієнтів
Корекції дози препарату для пацієнтів старше 65 років не потрібно.
Результати клінічних досліджень показали, що корекції дози препарату у пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості не потрібна. Рекомендується проведення ретельного медичного контролю.
У пацієнтів, які належать до групи ризику розвитку гіпоглікемії (недостатнє або незбалансоване харчування; важкі або погано компенсовані ендокринні розлади - гіпофізарна і надниркова недостатність, гіпотиреоз; скасування ГКС після їх тривалого прийому і/або прийому у високих дозах; важкі захворювання серцево-судинної системи - важка ІХС, тяжкий атеросклероз сонних артерій, поширений атеросклероз), рекомендується використовувати мінімальну дозу (30 мг) препарату Діабетон® MB.
Для досягнення інтенсивного глікемічного контролю у цілях профілактики ускладнень цукрового діабету можна поступово збільшувати дозу препарату Діабетон® MB до 120 мг/ у доповнення до дієти та фізичних вправ до досягнення цільового рівня HbA1c. Слід пам'ятати про ризик розвитку гіпоглікемії. Крім того, до терапії можна додати інші гіпоглікемічні лікарські засоби, наприклад, метформін, інгібітори альфа-глюкозидази, похідне тиазолидиндиона або інсулін.
Дані про ефективність і безпеку застосування препарату у дітей і підлітків віком до 18 років відсутні. Побічна дія
Враховуючи досвід застосування гликлазида та інших похідних сульфонілсечовини, слід пам'ятати про можливість розвитку таких побічних ефектів.
Гіпоглікемія
Як і інші препарати групи сульфонілсечовини, Діабетон® MB може викликати гіпоглікемію у разі нерегулярного прийому їжі і особливо, якщо прийом їжі пропущений. Можливі симптоми гіпоглікемії: головний біль, сильне відчуття голоду, нудота, блювання, підвищена стомлюваність, порушення сну, дратівливість, збудження, зниження концентрації уваги, уповільнена реакція, депресія, сплутаність свідомості, порушення зору та мови, афазія, тремор, парези, порушення сприймання, запаморочення, слабкість, судоми, брадикардія, марення, порушення дихання, сонливість, втрата свідомості з можливим розвитком коми, аж до летального результату.
Також можуть відзначатися андренергические реакції: підвищене потовиділення, "липка" шкіра, занепокоєння, тахікардія, артеріальна гіпертензія, серцебиття, аритмія і стенокардія.
Як правило, симптоми гіпоглікемії купіруються прийомом вуглеводів (цукру). Прийом цукрозамінників неефективний. На тлі інших похідних сульфонілсечовини відмічались рецидиви гіпоглікемії після успішного її усунення.
При тяжкої або тривалої гіпоглікемії показана невідкладна медична допомога, можливо, з госпіталізацією, навіть при наявності ефекту від прийому вуглеводів. Інші побічні ефекти
З боку травної системи: біль у животі, нудота, блювання, діарея, запори. Прийом препарату під час сніданку дозволяє уникнути цих симптомів або мінімізувати їх.
Рідше спостерігаються такі побічні ефекти:
З боку шкіри та підшкірної клітковини: висип, свербіж, кропив'янка, еритема, макулопапульозна висипка, бульозні висипання.
З боку системи кровотворення: гематологічні порушення (анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, гранулоцитопенія) розвиваються рідко. Як правило, ці явища оборотні у разі припинення терапії.
З боку печінки та жовчовивідних шляхів: підвищення активності печінкових ферментів (АСТ, АЛТ, ЛФ); у поодиноких випадках - гепатит. При появі холестатичної жовтяниці необхідно припинити терапію.
Наступні побічні ефекти зазвичай є оборотними у разі припинення терапії.
З боку органу зору: можуть виникати скороминущі зорові розлади, викликані зміною рівня глюкози крові, особливо на початку терапії.
Побічні ефекти, властиві похідним сульфонілсечовини були відзначені випадки эритроцитопении, агранулоцитозу, гемолітичної анемії, панцитопенії та алергічного васкуліту. Також на тлі прийому інших похідних сульфонілсечовини відзначалося підвищення активності печінкових ферментів, порушення функції печінки (наприклад, з розвитком холестазу і жовтяниці) і гепатит. Ці прояви зменшувалися з часом після відміни препаратів сульфонілсечовини, але в окремих випадках призводили до жізнеугрожающих печінкової недостатності.
Побічні ефекти, зазначені у ході клінічних досліджень
У дослідженні ADVANCE відзначалася незначна різниця частоти різних серйозних небажаних явищ між двома групами пацієнтів. Нових даних з безпеки отримано не було. У невеликого числа пацієнтів відзначалася важка гіпоглікемія, однак загальна частота гіпоглікемії була низькою. Частота гіпоглікемії у групі інтенсивного глікемічного контролю була вищою, ніж у групі стандартного глікемічного контролю. Більшість епізодів гіпоглікемії у групі інтенсивного глікемічного контролю зазначалося на тлі супутньої інсулінотерапії.
Протипоказання до застосування препарату ДІАБЕТОН® МВ
— тяжка ниркова або печінкова недостатність (у цих випадках рекомендується застосовувати інсулін);
— одночасний прийом миконазола;
— вагітність;
— період лактації (грудного вигодовування);
— вік до 18 років;
— підвищена чутливість до гликлазиду або будь-якої з допоміжних речовин препарату, інших похідних сульфонілсечовини, сульфаніламідів.
У зв'язку з тим, що до складу препарату входить лактоза, Діабетон® MB не рекомендується хворим із вродженою непереносимістю лактози, галактоземією, синдромом мальабсорбції глюкози/галактози.
Не рекомендується застосовувати препарат у комбінації з фенілбутазоном або даназолом.
З обережністю слід застосовувати препарат при нерегулярному та/або незбалансованому харчуванні, недостатності глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, тяжких захворюваннях серцево-судинної системи, гіпотиреозі, надниркової або гіпофізарної недостатності, ниркової і/або печінкової недостатності, тривалої терапії ГКС, алкоголізмі, у пацієнтів літнього віку.
Застосування препарату ДІАБЕТОН® МВ при вагітності та годуванні груддю
Досвід застосування гликлазида при вагітності відсутній. Дані про застосування інших похідних сульфанілсечовини під час вагітності обмежені.
У дослідженнях на лабораторних тваринах тератогенні ефекти гликлазида виявлені не були.
Для зниження ризику розвитку вроджених вад необхідний оптимальний контроль (проведення відповідної терапії) цукрового діабету.
Пероральні гіпоглікемічні препарати при вагітності не застосовуються. Інсулін є препаратом вибору для терапії цукрового діабету у вагітних. Рекомендується замінити прийом пероральних гіпоглікемічних препаратів на інсулінотерапію як у разі запланованої вагітності, так і в тому випадку, якщо вагітність наступила на тлі прийому препарату.
Беручи до уваги відсутність даних про надходження гликлазида в грудне молоко і ризик розвитку неонатальної гіпоглікемії, під час терапії препаратом годування груддю протипоказане.
Застосування при порушеннях функції печінки
Протипоказано застосування препарату при тяжкій печінковій недостатності.
Застосування при порушеннях функції нирок
Протипоказано застосування препарату при нирковій недостатності.
Результати клінічних досліджень показали, що корекції дози препарату у пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості не потрібна.
Особливі вказівки
Гіпоглікемія
При призначенні Диабетона MB слід враховувати, що внаслідок прийому похідних сульфонілсечовини може розвиватися гіпоглікемія, причому в деяких випадках - в важкої і тривалої формі, що вимагає госпіталізації та введення декстрози (глюкози) протягом декількох днів.
Препарат може бути призначений тільки тим пацієнтам, харчування яких регулярно і включає сніданок. Дуже важливо підтримувати достатнє надходження вуглеводів з їжею, оскільки ризик розвитку гіпоглікемії зростає при нерегулярному або недостатньому харчуванні, а також при споживанні їжі, бідної на вуглеводи. Гіпоглікемія частіше розвивається при низькокалорійній дієті, після тривалих або енергійних фізичних вправ, після вживання алкоголю або при прийомі декількох гіпоглікемічних лікарських засобів одночасно.
Як правило, симптоми гіпоглікемії зникають після прийому їжі, багатої вуглеводами (наприклад, цукром). Слід мати на увазі, що прийом цукрозамінників не сприяє усуненню гіпоглікемічних симптомів. Досвід застосування інших похідних сульфонілсечовини свідчить про те, що гіпоглікемія може рецидивувати, незважаючи на ефективне первісне купірування цього стану. У разі якщо гіпоглікемічні симптоми володіють яскраво вираженим характером є тривалими, навіть у випадку тимчасового поліпшення стану після прийому їжі, багатої вуглеводами, потрібно надання швидкої медичної допомоги, аж до госпіталізації.
Щоб уникнути розвитку гіпоглікемії необхідний ретельний індивідуальний підбір препаратів і режиму дозування, а також надання пацієнту повної інформації про пропонованому лікуванні.
Підвищений ризик розвитку гіпоглікемії може відзначатися у наступних випадках:
— відмова або нездатність пацієнта (особливо літнього віку) дотримуватися призначень лікаря і контролювати свій стан;
— недостатнє і нерегулярне харчування, пропуск прийомів їжі, голодування і зміна раціону;
— дисбаланс між фізичним навантаженням і кількістю прийнятих вуглеводів;
— ниркова недостатність;
— тяжка печінкова недостатність;
— передозування препарату Діабетон® MB;
— деякі ендокринні розлади (захворювання щитовидної залози, гіпофізарна і надниркова недостатність);
— одночасний прийом деяких лікарських засобів.
Печінкова/ниркова недостатність
У хворих з печінковою і/або нирковою недостатністю тяжкого ступеня можлива зміна фармакокінетичних та/або фармакодинамічних властивостей гликлазида. Гіпоглікемія, що розвивається у цих хворих, може бути досить тривалою, в таких випадках необхідно негайне проведення відповідної терапії.
Інформація для пацієнтів
Необхідно проінформувати хворого та членів його сім'ї про ризик розвитку гіпоглікемії, її симптоми та умов, що сприяють її розвитку. Хворого необхідно поінформувати про потенційний ризик і переваги запропонованого лікування. Хворому необхідно роз'яснити важливість дотримання дієти, необхідність регулярних фізичних вправ і регулярного моніторингу показників рівня глюкози крові.
Недостатній глікемічний контроль
Глікемічний контроль у хворих, які отримують терапію гіпоглікемічними засобами, може бути ослаблений в наступних випадках: лихоманка, травми, інфекційні захворювання або великі хірургічні втручання. При даних станах може виникнути необхідність припинити терапію препаратом Діабетон® MB і призначити інсулінотерапію.
У багатьох пацієнтів ефективність пероральних гіпоглікемічних засобів, у т. ч. гликлазида, має тенденцію знижуватися після тривалого періоду лікування. Цей ефект може бути обумовлений як прогресуванням захворювання, так і зниженням терапевтичного відповіді на препарат. Цей феномен відомий як вторинна медикаментозна резистентність, яку необхідно відрізняти від первинної, при якій лікарський препарат вже при першому призначенні не дає очікуваного клінічного ефекту. Перш ніж діагностувати у хворого вторинну медикаментозну резистентність, необхідно оцінити адекватність підбору дози та дотримання хворим запропонованої дієти.
Контроль лабораторних показників
Для оцінки глікемічного контролю рекомендується регулярне визначення рівня глюкози крові натще та рівня глікозильованого гемоглобіну. Крім того, доцільно регулярно проводити самоконтроль концентрації глюкози крові.
Похідні сульфонілсечовини можуть викликати гемолітичну анемію у пацієнтів з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Оскільки гліклазид є похідним сульфонілсечовини, необхідно дотримуватися обережності при його призначенні пацієнтам з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Слід оцінити можливість призначення гіпоглікемічного препарату іншої групи.
Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами
Хворі повинні бути інформовані про симптоми гіпоглікемії та дотримуватися обережності під час керування автомобілем або виконання роботи, що вимагає високої швидкості психомоторних реакцій, особливо на початку терапії.
Передозування
При передозуванні похідними сульфонілсечовини може розвинутися гіпоглікемія
Лікування: при виникненні помірних симптомів гіпоглікемії слід збільшити прийом вуглеводів з їжею, зменшити дозу препарату і/або змінити дієту. Ретельний контроль стану пацієнта необхідно продовжувати до тих пір, поки лікар не буде впевнений, що здоров'ю хворого нічого не загрожує.
Можливий розвиток важких гіпоглікемічних станів, що супроводжуються комою, судомами або іншими неврологічними порушеннями. При появі таких симптомів необхідно надання швидкої медичної допомоги та негайна госпіталізація.
Якщо підозрюють або діагностують гіпоглікемічну кому, хворому в/в струминно вводять 50 мл 20-30% розчину декстрози (глюкози). Потім в/в крапельно 10% розчин декстрози (глюкози) для підтримання концентрації глюкози в крові понад 1 г/л. Ретельний моніторинг необхідно проводити як мінімум протягом наступних 48 год У подальшому, залежно від стану хворого, слід вирішити питання про необхідність подальшого контролю життєвих функцій пацієнта.
Діаліз неефективний через вираженого зв'язування гликлазида з білками плазми.
Лікарська взаємодія
Препарати, які посилюють дію Диабетона MB (збільшують ризик розвитку гіпоглікемії)
Поєднання, які протипоказані
Одночасне застосування з миконазолом (для системного застосування і при використанні гелю на слизовій оболонці порожнини рота) призводить до посилення гіпоглікемічної дії гликлазида (можливий розвиток гіпоглікемії аж до стану коми).
Комбінації, які не рекомендуються
Фенілбутазон (для системного застосування) посилює гіпоглікемічний ефект похідних сульфонілсечовини, т. к. витісняє їх із зв'язку з білками плазми і/або уповільнює їх виведення з організму. Краще використовувати інший протизапальний препарат. Якщо прийом фенилбутазона необхідним, пацієнт повинен бути попереджений про необхідність глікемічного контролю. При необхідності дозу препарату Діабетон® MB слід коригувати під час прийому фенилбутазона і після його закінчення.
При одночасному застосуванні з препаратом Діабетон® MB етанол посилює гіпоглікемію, інгібуючи компенсаторні реакції, і можуть сприяти розвитку гіпоглікемічної коми. Необхідно відмовитися від прийому лікарських засобів, до складу яких входить етанол, і від вживання алкоголю.
Комбінації, що вимагають спеціальних запобіжних заходів
Прийом гликлазида в комбінації з деякими лікарськими засобами (наприклад, іншими гіпоглікемічними засобами - інсуліном, акарбозою, бігуанідами; бета-адреноблокаторами, флуконазолом; інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту - каптоприлом, еналаприлом; блокаторами гістамінових Н2-рецепторів; інгібіторами МАО; сульфаніламідами та НПЗП) супроводжується посиленням гіпоглікемічного ефекту з ризиком гіпоглікемії.
Препарати, що послаблюють дію Диабетона МВ (збільшують вміст глюкози в крові)
Комбінації, які не рекомендуються
Даназол має діабетогенних ефектом. У разі якщо прийом даного препарату необхідний, пацієнту рекомендується ретельний глікемічний контроль. При необхідності спільного прийому препаратів, рекомендується підбір дози гіпоглікемічного засобу як під час прийому даназола, так і після його відміни.
Комбінації, що вимагають спеціальних запобіжних заходів
Спільне застосування Диабетона MB хлорпромазином у високих дозах (більше 100 мг/) може призвести до підвищення концентрації глюкози в плазмі крові за рахунок зниження секреції інсуліну. Рекомендується ретельний глікемічний контроль. При необхідності спільного прийому препаратів, рекомендується підбір дози гіпоглікемічного засобу як під час приймання нейролептика, так і після його відміни.
При одночасному застосуванні ГКС (для системного та місцевого застосування /внутрішньосуглобове, накожное, ректальне введення/) підвищують концентрацію глюкози в крові з можливим розвитком кетоацидозу (зниження толерантності до вуглеводів). Рекомендується ретельний глікемічний контроль, особливо на початку лікування. При необхідності спільного прийому препаратів може знадобитися корекція дози гіпоглікемічного засобу як під час прийому ГКС, так і після їх відміни.
При спільному застосуванні бета2-адреноміметики (ритодрин, сальбутамол, тербуталін) підвищують концентрацію глюкози в крові. Необхідно приділяти особливу увагу важливості самостійного глікемічного контролю. При необхідності, рекомендується перевести хворого на терапію інсуліном.
Поєднання, які повинні бути прийняті до уваги
Похідні сульфонілсечовини можуть посилювати дію антикоагулянтів при спільному прийомі. Може знадобитися корекція дози антикоагулянту.
Умови і терміни зберігання
Список Б. Препарат слід зберігати в недоступному для дітей місці. Спеціальних умов зберігання не потребує. Термін придатності - 2 роки; не використовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.
