Атаракс 25мг №25 таблетки

Форма випуску
Таблетки, вкриті оболонкою
Склад
1 таблетка містить гідроксизина гідрохлорид 25 мг;
допоміжні речовини: лактози моногідрат; мікрокристалічна целюлоза; колоїдний ангідрид кремнію; стеарат магнію; діоксид титану (Е171); гідроксипропілметилцелюлоза; макрогель 400
Упаковка
25 шт.
Фармакологічна дія
Атаракс - похідне піперазину, володіє помірною анксиолитической активністю; виявляє також седативну, протиблювотну, антигістамінну та М-холиноблокирующее дію. Блокує центральні м-холіно - і Н1-гістамінорецептори і пригнічує активність певних субкортикальных зон. Не викликає психічної залежності і звикання. Клінічний ефект настає через 15-30 хв після прийому препарату всередину.
Надає позитивний вплив на когнітивні здібності, покращує пам'ять і увагу. Розслабляє скелетну і гладку мускулатуру, має бронходилатирующим і аналгетичну ефектами, помірним інгібуючим впливом на шлункову секрецію. Гидроксизин значно зменшує свербіж у хворих на кропив'янку, екзему і дерматит. При тривалому прийомі не зазначено синдрому відміни і погіршення когнітивних функцій. Полисомнография у хворих безсонням і тривогою наочно демонструють подовження тривалості сну, зниження частоти нічних пробуджень після одноразового або повторного прийому гідроксизина в дозі 50 мг. Зниження м'язового напруги у хворих тривогою відмічено при прийомі препарату в дозі 50 мг 3 рази/добу.
Показання
— тривога (у т. ч. генералізована тривога, розлади адаптації), психомоторне збудження, почуття внутрішнього напруження, підвищеної дратівливості при неврологічних, психічних і соматичних захворюваннях, хронічному алкоголізмі;
– синдром абстиненції при хронічному алкоголізмі, супроводжується психомоторним збудженням;
– як седативний засіб в період премедикації;
– шкірний свербіж (в якості симптоматичної терапії).
Протипоказання
– порфирія;
– вагітність;
– пологи;
– період лактації (грудного вигодовування);
– підвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату, цетиризину та інших похідних піперазину, аминофиллину чи етилендіаміну.
Не рекомендується призначати таблетки Атаракс пацієнтам зі спадковою непереносимістю галактози, а також з порушенням всмоктування глюкози та галактози, оскільки у склад таблеток входить лактоза.
З обережністю слід призначати препарат при міастенії, гіперплазії передміхурової залози з клінічними проявами, утрудненні сечовипускання, запорах, при підвищенні внутрішньоочного тиску, деменції, схильності до судомних нападів, при схильності до розвитку аритмії, при одночасному застосуванні препаратів, що мають аритмогенною дією, при одночасному застосуванні з препаратами, що пригнічують ЦНС, інгібіторами МАО або холиноблокаторами. Спосіб застосування та дози
Атаракс приймають всередину.
Для симптоматичного лікування свербежу дітям у віці від 12 місяців до 6 років препарат призначають у добовій дозі 1-2.5 мг/кг маси тіла в кілька прийомів; дітям віком старше 6 років - в дозі 1-2 мг/кг/добу в декілька прийомів.
Дорослим для симптоматичного лікування тривоги призначають в дозі 25-100 мг/добу в декілька прийомів протягом дня чи на ніч. Середня доза становить 50 мг/добу (12,5 мг вранці, 12,5 мг вдень, 25 мг на ніч). При необхідності доза може бути збільшена до 300 мг/добу.
Для симптоматичного лікування свербежу початкова доза становить 25 мг, у разі необхідності доза може бути збільшена в 4 рази (по 25 мг 4 рази/добу).
Максимальна разова доза не повинна перевищувати 200 мг, максимальна добова доза становить не більше 300 мг.
Пацієнтам з тяжкою і среднетяжелой ступенем вираженості ниркової недостатності, а також спеченочной недостатністю необхідне зниження дози.
У літніх пацієнтів слід зменшувати початкову дозу в 2 рази у разі зниженою клубочкової фільтрації.
Побічні дії
Побічні ефекти, пов'язані з антихолінергічною дією: рідко (переважно у пацієнтів літнього віку) - сухість у роті, затримка сечовипускання, запор, порушення акомодації.
З боку ЦНС: сонливість, загальна слабкість (особливо на початку лікування), головний біль, запаморочення.
З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпотензія, тахікардія.
З боку травної системи: нудота, зміни функціональних проб печінки.
Інші: посилення потовиділення, алергічні реакції, лихоманка, бронхоспазм.
При застосуванні препарату в рекомендованих дозах не відзначалося клінічно значущого пригнічення дихання.
Побічні ефекти, що спостерігаються при прийомі Атаракса, як правило, слабо виражені, минущі і зникають через кілька днів від початку лікування або після зменшення дози.
Особливі вказівки
При необхідності проведення алергологічних тестів, прийом Атаракса повинен бути припинений за 5 днів до дослідження.
Пацієнтам, які приймають Атаракс, слід утримуватися від вживання алкоголю.
Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами
Пацієнти, які приймають Атаракс, при необхідності керування автомобілем та механізмами, повинні бути попереджені про те, що препарат може впливати на концентрацію уваги та швидкість психомоторних реакцій.
Лікарська взаємодія
Атаракс потенціює дію препаратів, що пригнічують ЦНС, таких як опіоїдні аналгетики, барбітурати, транквілізатори, снодійні препарати, етанол (що вимагає корекції доз при одночасному введенні цих препаратів і Атаракса).
Атаракс при одночасному застосуванні зменшує пресорну дію адреналіну та протисудомну дію активність фенітоїну, а також перешкоджає дії бетагістину та інгібіторів холінестерази.
При одночасному застосуванні Атаракс не впливає на активність атропіну, алкалоїдів беладони, серцевих глікозидів, гіпотензивних засобів, блокаторів Н2-рецепторів та інших м-холіноблокаторів.
Гидроксизин є інгібітором ізоферменту 2D6 системи цитохрому Р450 і при застосуванні у високих дозах може бути причиною взаємодії з субстратами CYP2D6. Оскільки гидроксизин метаболізується в печінці, можна очікувати збільшення його концентрації в крові при спільному призначенні з інгібіторами печінкових ферментів. Передозування
Симптоми: посилення антихолінергічних ефектів, пригнічення або парадоксальна стимуляція ЦНС, нудота, блювання, мимовільна рухова активність, галюцинації, порушення свідомості, аритмія, артеріальна гіпотензія; рідко - тремор, судоми, дезорієнтація, які виникають при значному перевищенні рекомендованих доз.
Лікування: якщо спонтанна блювання відсутнє, необхідно викликати її штучним шляхом або провести промивання шлунка. Проводять загальні заходи, спрямовані на підтримання життєво важливих функцій організму, і моніторного спостереження за пацієнтом до зникнення симптомів інтоксикації в наступні 24 ч.
У разі необхідності отримання вазопрессорного ефекту призначається норепінефріну або метараменол. Не слід застосовувати епінефрин, оскільки Атаракс перешкоджає його прессорному дії.
Специфічного антидоту не існує. Застосування гемодіалізу неефективне.
Умови зберігання
Зберігати в сухому місці при температурі не вище 25°С, у недоступному для дітей місці.