ФОРМА ВИПУСКУ, СКЛАД І УПАКОВКА Розчин для п/к введення прозорий, безбарвний або майже безбарвний. 1 мл інсулін глулизин 100 ОД (3.49 мг) Допоміжні речовини: метакрезол (m-крезол), трометамол, натрію хлорид, полісорбат 20, натрію гідроксид, кислота хлористоводнева, вода д/в. 3 мл - картриджі безбарвного скла (1) - шприц-ручки СолоСтар (5) - пачки картонні. ФАРМАКОЛОГІЧНА ДІЯ Інсулін глулизин є рекомбінантним аналогом людського інсуліну, який по силі дії дорівнює звичайному людському інсуліну. Інсулін глулизин починає діяти швидше і має меншу тривалість дії, ніж розчинний людський інсулін. Найбільш важливою дією інсуліну і аналогів інсуліну, включаючи інсулін глулизин, є регуляція обміну глюкози. Інсулін знижує концентрацію глюкози в крові, стимулюючи поглинання глюкози периферичними тканинами, особливо скелетної мускулатурою і жировою тканиною, а також інгібуючи утворення глюкози в печінці. Інсулін пригнічує ліполіз в адипоцитах, пригнічує протеоліз і збільшує синтез білка. Дослідження, проведені у здорових добровольців і пацієнтів з цукровим діабетом, показали, що при п/к введенні інсулін глулизин починає діяти швидше і має меншу тривалість дії, ніж розчинний людський інсулін. При п/к введенні гіпоглікемічну дію інсуліну глулизина починається через 10-20 хв. При в/в введенні ефекти зниження рівня глюкози в крові інсуліну глулизина і розчинного людського інсуліну є рівними по силі. Одна одиниця інсуліну глулизина має ту ж саму глюкозопонижающую активність, що і одна одиниця розчинного людського інсуліну. У дослідженні фази I у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу оцінювалися глюкозопонижающие профілі інсуліну глулизина і розчинного людського інсуліну, вводившихся підшкірно в дозі 0.15 ОД/кг у різний час по відношенню до стандартного 15-хвилинному прийому їжі. Результати дослідження показали, що інсулін глулизин введений за 2 хв до прийому їжі забезпечував такий же глікемічний контроль після їжі, що і розчинний людський інсулін, введений за 30 хв до прийому їжі. При введенні за 2 хв до прийому їжі інсулін глулизин забезпечував кращий глікемічний контроль після їжі, ніж розчинний людський інсулін, введений за 2 хв до прийому їжі. Інсулін глулизин, введений через 15 хв після початку прийому їжі давав такий же глікемічний контроль після їжі, що і розчинний людський інсулін, що вводиться за 2 хв до прийому їжі. Ожиріння Дослідження фази I, яке проводилося з інсуліном глулизином, інсуліном лизпро і розчинним людським інсуліном у групи пацієнтів з ожирінням, продемонструвало, що у цих пацієнтів інсулін глулизин зберігає свої характеристики швидкої дії. У цьому дослідженні час досягнення 20% від повного AUC становило 114 хв для інсуліну глулизина, 121 хв для інсуліну лизпро і 150 хв для розчинного людського інсуліну, a AUC(0-2 години), що відбиває також ранню глюкозопонижающую активність, відповідно, становила 427 мг/кг для інсуліну глулизина, 354 мг/кг для інсуліну лизпро, і 197 мг/кг для розчинного людського інсуліну. Клінічні дослідження Цукровий діабет 1 типу В 26-ти тижневому клінічному дослідженні фази III, в якому проводилося порівняння інсуліну глулизина з інсуліном лизпро, вводившимися підшкірно незадовго до їжі (0-15 хв) пацієнтам з цукровим діабетом 1 типу, що використовують як базального інсуліну інсулін гларгин, інсулін глулизин був порівнянний з інсуліном лизпро щодо глікемічного контролю, який оцінювали по зміні концентрації глікозильованого гемоглобіну (HbA1C) на момент кінцевої точки дослідження в порівнянні з результатом. Спостерігалися зіставні значення глюкози крові, що визначаються шляхом самоконтролю. При введенні інсуліну глулизина на відміну від лікування інсуліном лизпро не знадобилося підвищення дози базального інсуліну. 12-тижневе клінічне дослідження III фази, проведений у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу, які отримували в якості базальної терапії інсулін гларгин, показало, що ефективність введення інсуліну глулизина безпосередньо після їжі була порівнянна з такою при введенні інсуліну глулизина безпосередньо перед прийомом їжі (0-15 хв) або розчинного людського інсуліну (за 30-45 хв до їжі). В популяції пацієнтів, що виконали протокол дослідження, у групі пацієнтів, які одержували перед їжею інсулін глулизин, спостерігалося достовірно більше зниження HbA1C у порівнянні з групою пацієнтів, які отримували розчинний людський інсулін. Цукровий діабет 2 типу 26-ти тижневе клінічне дослідження фази III з подальшим них 26-ти тижневим продовженням у вигляді дослідження з безпеки було проведено для порівняння інсуліну глулизина (0-15 хв до прийому їжі) з розчинним людським інсуліном (за 30-45 хв прийому їжі), які вводилися п/к у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу, крім цього використовують як базального інсуліну інсулін-изофан. Середній індекс маси тіла пацієнтів становив 34.55 кг/м2. Інсулін глулизин показав себе порівняно з розчинним людським інсуліном щодо змін концентрацій HbA1C через 6 міс лікування у порівнянні з результатом (-0.46% для інсуліну глулизина і -0.30% для розчинного людського інсуліну, р=0.0029) і через 12 місяців лікування у порівнянні з результатом (-0.23% для інсуліну глулизина і -0.13% для розчинного людського інсуліну, відмінність не достовірно). У цьому дослідженні більшість пацієнтів (79%) змішували свій інсулін короткої дії з інсуліном-изофаном безпосередньо перед ін'єкцією. 58 пацієнтів на момент рандомізації використовували пероральні гіпоглікемічні препарати та отримали інструкції щодо продовження їх прийому в тій же самій (незміненої) дозі. Расове походження та підлогу У контрольованих клінічних дослідженнях у дорослих не було показано різниці в безпеці та ефективності інсуліну глулизина при аналізі підгруп, виділених з расової приналежності підлозі. ФАРМАКОКІНЕТИКА В інсуліні глулизине заміщення амінокислоти аспарагін людського інсуліну у позиції ВЗ на лізин і лізину у позиції В29 на глутамінову кислоту сприяє більш швидкій абсорбції. Всмоктування і розподіл AUC у здорових добровольців і пацієнтів з цукровим діабетом 1 і 2 типу продемонстрували, що абсорбція інсуліну глулизина порівняно з розчинним людським інсуліном була приблизно в 2 рази швидше, а Cmax досягається була приблизно в 2 рази більше. У дослідженні, проведеному у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу, після п/к введення інсуліну глулизина в дозі 0.15 ОД/кг Cmax становила 82±1.3 мкод/мл та досягалась протягом 55 хв, порівняно з Cmax, що становить 46±1.3 мкод/мл і досягається протягом 82 хв, для розчинного людського інсуліну. Середній час перебування в системному кровотоці у інсуліну глулизина було коротшим (98 хвилин), ніж у розчинного людського інсуліну (161 хв). У дослідженні у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу після п/к введення інсуліну глулизина в дозі 0.2 ОД/кг Cmax становила 91 мкод/мл (від 78 до 104 мкод/мл). При п/к введенні інсуліну глулизина в область передньої черевної стінки, стегна або плеча (в область дельтоподібного м'яза) абсорбція була більш швидкою при введенні в ділянку передньої черевної стінки в порівнянні з введенням препарату в область стегна. Швидкість абсорбції з області дельтовидного м'яза була проміжною. Абсолютна біодоступність інсуліну глулизина після п/к введення становила приблизно 70% (73% з області передньої черевної стінки, 71 з області дельтоподібного м'язи і 68% з області стегна) та мала низьку варіабельність у різних пацієнтів. Розподіл і виведення Розподіл і виведення інсуліну глулизина і розчинного людського інсуліну після в/в введення є подібними, з Vd, складовими 13 л і 22 л, і T1/2, складовими 13 і 18 хв, відповідно. Після п/к введення інсулін глулизин виводиться швидше, ніж розчинний людський інсулін, маючи здається T1/2, що становить 42 хв, порівняно з удаваним T1/2 розчинного людського інсуліну, що становить 86 хв. При перехресному аналізі досліджень інсуліну глулизина як у здорових осіб, так і у осіб з цукровим діабетом 1 і 2 типу, здається T1/2 перебував у діапазоні від 37 до 75 хв. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках У клінічному дослідженні, проведеному в осіб без цукрового діабету з широким діапазоном функціонального стану нирок (КК > 80 мл/хв, 30-50 мл/хв, < 30 мл/хв), швидкість настання ефекту інсуліну глулизина зберігалася. Однак потреба в інсуліні при наявності ниркової недостатності може бути знижена. У пацієнтів з порушеннями функції печінки фармакокінетичні показники не вивчалися. Існують дуже обмежені дані по фармакокінетиці інсуліну глулизина у пацієнтів літнього віку з цукровим діабетом. Фармакокінетичні та фармакодинамічні властивості інсуліну глулизина були досліджені у дітей (7-11 років) і підлітків (12-16 років) з цукровим діабетом 1 типу. В обох вікових групах інсулін глулизин швидко абсорбується з Тмах і Cmax подібними до таких у дорослих. Як і у дорослих при введенні безпосередньо перед тестом з прийомом їжі інсулін глулизин забезпечує кращий контроль глюкози крові після їжі, ніж розчинний людський інсулін. Підвищення концентрації глюкози в крові після їди (AUC0-6 год) становила 641 мг/(год×дл для інсуліну глулизина та 801 мг/(год×дл) для розчинного людського інсуліну. ДОЗУВАННЯ Препарат Апидра СолоСтар слід вводити незадовго (0-15 хв) до або незабаром після прийому їжі. Препарат Апидра СолоСтар слід використовувати в схемах лікування, що включають або інсулін середньої тривалості дії або довгостроково діючий інсулін або аналог інсуліну тривалої дії. Крім того, препарат Апидра СолоСтар можна застосовувати в поєднанні з пероральними гіпоглікемічними засобами. Режим дозування препарату Апидра СолоСтар підбирають індивідуально. Введення препарату Препарат Апидра СолоСтар слід вводити шляхом п/ш ін'єкції або шляхом безперервної інфузії в підшкірно-жирову клітковину за допомогою системи помпової. П/к ін'єкції препарату Апидра СолоСтар слід проводити в область передньої черевної стінки, плеча або стегна, а введення препарату шляхом безперервної інфузії в підшкірно-жирову клітковину виробляється в області передньої черевної стінки. Місця ін'єкцій і місця інфузій у вищезгаданих областях (передня черевна стінка, стегно або плече) повинні чергуватися при кожному новому введенні препарату. На швидкість абсорбції і, відповідно, на початок і тривалість дії можуть впливати: місце введення, фізичне навантаження та інші мінливі умови. П/к введення в черевну стінку забезпечує трохи швидшу абсорбцію, ніж введення в інші вищезазначені ділянки тіла. Слід дотримуватись обережності для виключення попадання препарату безпосередньо в кровоносні судини. Після введення препарату не можна робити масаж області введення. Пацієнти повинні бути навчені правильної техніки проведення ін'єкцій. Змішування з інсулінами Препарат Апидра СолоСтар не повинен змішуватися ні з яким іншим препаратом, крім людського изофан-інсуліну. Помпова пристрій для проведення безперервної п/ш інфузії При використанні препарату Апидра СолоСтар з помпової системою для інфузії інсуліну не можна змішувати з іншими лікарськими засобами. Правила використання та поводження з попередньо заповнена шприц-ручку СолоСтар Перед першим використанням шприц-ручку необхідно потримати при кімнатній температурі 1-2 ч. Перед застосуванням слід оглянути картридж всередині шприц-ручки. Його слід використовувати лише у випадку, якщо розчин прозорий, безбарвний, не містить видимих твердих часток і по консистенції нагадує воду. Порожні шприц-ручки СолоСтар не повинні використовуватися повторно і підлягають знищенню. Для запобігання інфікування попередньо заповнена шприц-ручка повинна використовуватися тільки одним пацієнтом і не передаватися іншій особі. Перед використанням шприц-ручки СолоСтар слід уважно прочитати інформацію по використанню. Перед кожним використанням необхідно з обережністю приєднати нову голку на шприц-ручці і провести тест на безпеку. Необхідно використовувати тільки голки, сумісні з СолоСтар. Необхідно приймати спеціальні заходи, щоб уникнути нещасних випадків, пов'язаних із застосуванням голки, і можливістю перенесення інфекції. Ні в якому разі не слід використовувати шприц-ручку СолоСтар при її пошкодженні або при невпевненості в тому, що вона буде працювати належним чином. Слід завжди мати в наявності запасну шприц-ручку СолоСтар на випадок втрати або пошкодження наявного примірника шприц-ручки СолоСтар. Якщо шприц-ручка СолоСтар зберігається в холодильнику, її слід дістати за 1-2 год перед передбачуваної ін'єкцією, щоб розчин прийняв кімнатну температуру. Введення охолодженого інсуліну є більш болючим. Використаний шприц-ручка СолоСтар повинна підлягати знищенню. Шприц-ручку СолоСтар необхідно оберігати від пилу і бруду. Зовнішню сторону шприц-ручки СолоСтар можна очищати, протираючи її вологою тканиною. Не слід занурювати в рідину, промивати і змащувати шприц-ручку СолоСтар, оскільки цим можна пошкодити. Шприц-ручка СолоСтар точно дозує інсулін і безпечна в роботі. Вона також вимагає дбайливого звернення. Слід уникати ситуацій, при яких може відбутися ушкодження шприц-ручки СолоСтар. При підозрі на пошкодження наявного примірника шприц-ручки СолоСтар, слід використати нову шприц-ручку. Стадія 1. Контроль інсуліну Необхідно перевірити етикетку на шприц-ручки СолоСтар для того, щоб переконатися, що він містить відповідний інсулін. Для препарату Апидра шприц-ручка СолоСтар синього кольору з темно-синьою кнопкою з рельєфним кільцем для введення ін'єкції. Після зняття ковпачка шприца-ручки контролюють зовнішній вигляд, що міститься в ній інсуліну: розчин інсуліну повинен бути прозорий, безбарвний, не містити видимих твердих часток і по консистенції нагадувати воду. Стадія 2. Приєднання голки Необхідно використовувати тільки голки, сумісні зі шприц-ручку СолоСтар. Для кожної наступної ін'єкції завжди застосовують нову стерильну голку. Після видалення ковпачка голку необхідно обережно встановити на шприц - ручці. Стадія 3. Проведення випробування на безпеку Перед введенням кожної ін'єкції необхідно провести тест на безпеку і переконатися, що шприц-ручка і голка добре працюють і бульбашки повітря видалені. Відміряють дозу, що дорівнює 2 одиницям. Зовнішній і внутрішній ковпачки голки повинні бути зняті. Тримаючи шприц-ручку голкою догори, обережно постукують по картриджу з інсуліном пальцем таким чином, щоб всі бульбашки повітря попрямували у напрямку до голці. Повністю натискають на кнопку введення ін'єкції. Якщо інсулін не з'явиться на кінчику голки, це означає, що шприц-ручка і голка працюють правильно. Якщо появи інсуліну на кінчику голки не спостерігається, то стадія 3 може бути повторена до тих пір, доки інсулін не з'явиться на кінчику голки. Стадія 4. Вибір дози Доза може бути встановлена з точністю до 1 одиниці від мінімальної дози (1 одиниця) до максимальної дози (80 одиниць). Якщо необхідно ввести дозу, що перевищує 80 одиниць, слід провести 2 або більше ін'єкцій. Дозувальне віконце повинне показувати "0" після завершення випробування на безпеку. Після цього може бути встановлена необхідна доза. Стадія 5. Введення дози Пацієнт повинен бути поінформований про техніку проведення ін'єкції медичним працівником. Голку необхідно ввести під шкіру. Кнопка введення ін'єкції повинна бути натиснута повністю. Вона утримується в цьому положенні протягом ще 10 сек до моменту вилучення голки. Таким чином, забезпечується введення обраної дози інсуліну повністю. Стадія 6. Витяг і викидання голки У всіх випадках голка після кожної ін'єкції повинна бути видалена і викинута. Цим забезпечується профілактика забруднення та/або внесення інфекції, попадання повітря в ємність для інсуліну та витікання інсуліну. При видаленні та викиданні голки повинні бути здійснені спеціальні запобіжні заходи. Дотримуйтесь рекомендовані заходи безпеки для видалення і викидання голок (наприклад, техніка надягання ковпачка однією рукою) для того, щоб зменшити ризик нещасних випадків, пов'язаних із застосуванням голки, а також запобігання інфікування. Після видалення голки слід закрити шприц-ручку СолоСтар ковпачком. ПЕРЕДОЗУВАННЯ Симптоми: відсутні спеціальні дані щодо передозування інсуліну глулизина; можливий розвиток гіпоглікемії різного ступеня тяжкості. Лікування: епізоди легкої гіпоглікемії можуть бути куповані з допомогою прийому глюкози або продуктів, що містять цукор. Тому рекомендується, щоб пацієнти з цукровим діабетом постійно мали при собі шматочки цукру, цукерки, печиво або солодкий фруктовий сік. Епізоди тяжкої гіпоглікемії, під час яких пацієнт втрачає свідомість, можуть бути куповані в/м або п/к введенням 0.5-1 мг глюкагону або в/в введенням декстрози (глюкози). Якщо пацієнт не реагує на введення глюкагону протягом 10-15 хв, необхідно також вводити в декстрозу/ст. Після відновлення свідомості рекомендується давати пацієнту всередину вуглеводи для запобігання повторення гіпоглікемії. Після введення глюкагону для встановлення причини цієї тяжкої гіпоглікемії та запобігання розвитку інших подібних епізодів пацієнт повинен спостерігатися в стаціонарі. ЛІКАРСЬКА ВЗАЄМОДІЯ Досліджень з фармакокинетическому лікарської взаємодії препарату не проводилось. На підставі наявних емпіричних знань стосовно інших подібних лікарських препаратів виникнення клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії малоймовірна. Деякі речовини можуть впливати на метаболізм глюкози, що може вимагати корекції доз інсуліну глулизина і особливо ретельного контролю проведеної терапії та стану пацієнта. При спільному застосуванні пероральні гіпоглікемічні засоби, інгібітори АПФ, дизопірамід, фібрати, флуоксетин, інгібітори МАО, пентоксифілін, пропоксифен, саліцилати та сульфаніламідні протимікробні засоби можуть підсилювати гіпоглікемічну дію інсуліну та підвищувати схильність до гіпоглікемії. При одночасному застосуванні ГКС, даназол, діазоксид, діуретики, ізоніазид, похідні фенотіазину, соматотропін, симпатоміметики (наприклад, епінефрин /адреналін/, сальбутамол, тербуталін), гормони щитовидної залози, естрогени, прогестини (наприклад, пероральні контрацептиви), інгібітори протеази та антипсихотичні лікарські засоби (наприклад, оланзапін і клозапін) можуть зменшувати гіпоглікемічну дію інсуліну. Бета-адреноблокатори, клонідин, солі літію або алкоголь можуть або потенціювати, або послаблювати гіпоглікемічну дію інсуліну. Пентамідин може спричинювати гіпоглікемію з наступною гіперглікемією. При застосуванні препаратів з симпатолітичною активністю (бета-адреноблокатори, клонідин, гуанетидин і резерпін) симптоми рефлекторної активації адренергічної при гіпоглікемії можуть бути менш вираженими або відсутніми. Фармацевтична взаємодія У зв'язку з відсутністю досліджень сумісності інсулін глулизин не слід змішувати з будь-якими іншими препаратами за винятком людського изофан-інсуліну. При введенні за допомогою інфузійної помпи препарат Апидра СолоСтар не повинен змішуватися з іншими препаратами. ВАГІТНІСТЬ ТА ЛАКТАЦІЯ З обережністю слід застосовувати препарат при вагітності. Обов'язковий ретельний моніторинг рівня глюкози в крові. Відсутня достатня кількість даних щодо застосування інсуліну глулизина у вагітних жінок. Пацієнткам з цукровим діабетом (у т. ч. гестаційним) необхідно протягом всієї вагітності підтримувати оптимальний глікемічний контроль. В I триместрі вагітності потреба в інсуліні може зменшуватися, а в II і III триместрах вона, як правило, може збільшуватися. Відразу ж після пологів потреба в інсуліні швидко знижується. В період лактації (грудного вигодовування) може знадобитися корекція доз інсуліну та дієти. В експериментальних дослідженнях репродуктивності не виявлено будь-яких відмінностей щодо впливу інсуліну глулизина і людського інсуліну на перебіг вагітності, розвиток ембріона і плода, пологи та постнатальний розвиток. ПОБІЧНІ ДІЇ Гіпоглікемія - найбільш частий небажаний ефект інсулінотерапії, який може виникати у разі застосування дуже високих доз інсуліну перевищує потребу в ньому. Що спостерігалися в клінічних дослідженнях несприятливі реакції, пов'язані з введенням препарату, перераховані нижче за системами органів і в порядку зменшення частоти виникнення. При описі частоти зустрічальності використовуються наступні критерії: дуже часто - > 10%; часто - > 1% і < 10%; іноді - > 0.1% і < 1%; рідко - > 0.01% і < 0.1%; дуже рідко - < 0.01%. З боку обміну речовин: дуже часто - гіпоглікемія. Симптоми розвитку гіпоглікемії звичайно виникають раптово. Проте зазвичай психоневрологічним порушень на тлі нейрогликопении (почуття втоми, незвичайна стомлюваність або слабкість, зниження здатності до концентрації уваги, сонливість, зорові розлади, головний біль, нудота, сплутаність свідомості або його втрата, судомний синдром) передують симптоми адренергічної контррегуляції (активації симпатоадреналової системи у відповідь на гіпоглікемію): почуття голоду, дратівливість, нервове збудження або тремор, неспокій, блідість шкірних покривів, "холодний" піт, тахікардія, виражене серцебиття (чим швидше розвивається гіпоглікемія і чим вона важча, тим сильніше виражені симптоми адренергічної контррегуляції). Напади тяжкої гіпоглікемії, особливо повторювані, можуть приводити до ураження нервової системи. Епізоди тривалої і вираженої гіпоглікемії можуть загрожувати життю пацієнтів, так як при наростанні гіпоглікемії можливий навіть смертельний результат. Місцеві реакції: часто - місцеві реакції підвищеної чутливості (гіперемія, набряклість та свербіж у місці ін'єкції). Ці реакції зазвичай є минущими і зникають при продовженні лікування; рідко - ліподистрофія (в результаті порушення чергування місць введення інсуліну в яку-небудь з областей /введення препарату в одне і те ж місце/). Алергічні реакції: іноді - кропив'янка, відчуття обмеженості в грудях, бронхоспазм, алергічний дерматит, свербіж. Важкі випадки генералізованих алергічних реакцій (включаючи анафілактичні) можуть бути небезпечними для життя. УМОВИ І ТЕРМІНИ ЗБЕРІГАННЯ Препарат слід зберігати в недоступному для дітей, захищеному від світла місці при температурі від 2° до 8°С; не заморожувати! Термін придатності - 2 роки. Термін придатності препарату в одноразовій шприц-ручці Апидра СолоСтар після першого використання - 4 тижні. Рекомендується зазначати на етикетці дату першого введення препарату. Після початку використання одноразових шприц-ручки Апидра СолоСтар слід зберігати при температурі не вище 25°С у недоступному для дітей місці, захищати від дії світла. СВІДЧЕННЯ — цукровий діабет, що потребує лікування інсуліном, у дорослих, підлітків і дітей старше 6 років. ПРОТИПОКАЗАННЯ — гіпоглікемія; — підвищена чутливість до інсуліну глулизину або до будь-якого з компонентів препарату. З обережністю слід застосовувати при вагітності. ОСОБЛИВІ ВКАЗІВКИ Переведення пацієнта на новий тип інсуліну або інсулін іншого виробника повинен здійснюватися під суворим медичним наглядом, оскільки може знадобитися зміна дози внаслідок зміни концентрації інсуліну, торговельної марки (виробника), типу інсуліну (розчинний, інсулін-изофан тощо), виду інсуліну (тваринного походження) та/або способу виробництва. Крім того, може знадобитися корекція супутньої пероральної гіпоглікемічної терапії. Використання неадекватних доз інсуліну або припинення лікування, особливо у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу, може призвести до розвитку гіперглікемії та діабетичного кетоацидозу - станів, що є потенційно небезпечними для життя. Час, через яке розвивається гіпоглікемія, залежить від швидкості настання ефекту використовуються інсулінів і, у зв'язку з цим, може змінюватися при зміні схеми лікування. До умов, які можуть змінити або зробити менш вираженими провісники розвитку гіпоглікемії, належать: тривале існування цукрового діабету, інтенсифікація інсулінотерапії, наявність діабетичної невропатії, прийом деяких лікарських препаратів, таких як бета-адреноблокатори, або переведення пацієнта з інсуліну тваринного походження на людський інсулін. Корекція доз інсуліну також може знадобитися у разі, якщо пацієнти збільшують фізичну активність або змінюють свій звичайний розпорядок прийому їжі. Фізичне навантаження, виконана безпосередньо після їжі, може збільшити ризик розвитку гіпоглікемії. Порівняно з розчинним людським інсуліном після ін'єкції швидко діючих аналогів інсуліну гіпоглікемія може розвиватися раніше. Некомпенсовані гіпоглікемічна або гіперглікемічні реакції можуть призвести до втрати свідомості, розвитку коми або летального випадку. Потреба в інсуліні може змінюватися при захворюваннях або емоційних перевантаженнях. УМОВИ ВІДПУСТКИ З АПТЕК Препарат відпускається за рецептом.
