Опис лікарської форми Таблетки білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі. Фармакологічна дія Фармакологічна дія - вазодилатуючу, гіпотензивну, діуретичну. Фармакодинаміка Селективний антагоніст рецепторів ангіотензину II типу AT1, утворює з ними міцний зв'язок з подальшою повільною дисоціацією. Чинить вазодилатуючу, гіпотензивну та діуретичну дію. Не проявляє властивості агоніста (не інгібує АПФ і не призводить до накопичення брадикініну або субстанції Р, не зв'язується з рецепторами інших гормонів, не блокує іонні канали, які беруть участь у регуляції функцій ССС).
В результаті блокування AT1-рецепторів ангіотензину II відбувається компенсаторне дозозалежне підвищення активності реніну, концентрації ангіотензину I ангіотензину II, зниження концентрації альдостерону в плазмі крові.
Артеріальна гіпертензія
Антигіпертензивний ефект зумовлений зниженням ОПСС, при цьому відсутній вплив на ЧСС. Не відмічено випадків вираженої артеріальної гіпотензії після прийому першої дози препарату, а також синдрому відміни після припинення терапії. Початок антигіпертензивної дії після прийому першої дози зазвичай розвивається протягом 2 год. На тлі тривалої терапії препаратом у фіксованій дозі максимальне зниження АТ звичайно досягається протягом 4 тижнів і зберігається протягом усього лікування.
Кандесартан підвищує нирковий кровотік і не змінює або ж збільшує швидкість клубочкової фільтрації, тоді як судинний опір в нирках і фільтраційна фракція знижуються.
Не впливає на концентрацію глюкози і ліпідний профіль у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом типу 2. Забезпечує дозозалежне плавне зниження артеріального тиску.
Вік і статева приналежність не впливають на ефективність препарату.
Хронічна серцева недостатність
У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю і зниженням фракції викиду лівого шлуночка менше 40% прийом кандесартана сприяв зниження ОПСС і капілярного тиску в легенях, підвищення активності реніну та концентрацій ангіотензину II у плазмі крові, а також зниження концентрації альдостерону. Фармакокінетика Кандесартан є проліками для прийому всередину. Швидко (за допомогою ефірного гідролізу) перетворюється в фармакологічно активний кандесартан.
Абсолютна біодоступність кандесартана після прийому всередину розчину кандесартана цилексетила становить близько 40%. Відносна біодоступність таблетованого препарату порівняно з пероральним розчином становить приблизно 34%. Таким чином, розрахункова абсолютна біодоступність таблетованої форми — близько 14% і не залежить від часу прийому їжі. Cmax в сироватці крові досягається через 3-4 год. Концентрація в плазмі крові зростає лінійно при зростанні дози в терапевтичному інтервалі (до 32 мг). Vd — 0,13 л/кг Зв'язок з білками плазми крові — 99,8%.
Незначно метаболізується в печінці (20-30%) за участю ізоферменту цитохрому Р450 CYP2C9 з утворенням неактивного похідного. Кінцевий T1/2 — 9 ч. Не кумулює. Загальний кліренс — 0,37 мл/хв/кг, при цьому нирковий кліренс — приблизно 0,19 мл/хв/кг, Виводиться нирками та з жовчю, в основному у незміненому вигляді, в незначній мірі — у вигляді метаболіту: нирками (шляхом клубочкової фільтрації і активної канальцевої секреції) — 26% у вигляді кандесартана і 7% — у вигляді неактивного метаболіту, з жовчю — 56 і 10% відповідно. Після одноразового прийому всередину протягом 72 год виводиться більше 90% дози.
У літніх хворих (старше 65 років) Cmax і AUC збільшуються на 50 та 80% відповідно порівняно з молодими пацієнтами. Однак антигіпертензивний ефект та частота виникнення побічних ефектів при застосуванні препарату не залежать від віку пацієнтів.
У пацієнтів з легким і середнім ступенем порушень функції нирок Cmax і AUC збільшуються на 50 і 70% відповідно, тоді як T1/2 препарату не змінюється у порівнянні з пацієнтами з нормальною функцією нирок.
У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок Cmax і AUC збільшуються на 50 і 110% відповідно, а T1/2 препарату збільшується в 2 рази.
У хворих з легким і середнім ступенем порушень функції печінки спостерігалося підвищення AUC на 23%.
хронічна серцева недостатність і порушення систолічної функції лівого шлуночка (зниження фракції викиду лівого шлуночка менше 40%) в якості додаткової терапії до інгібіторів АПФ) або при непереносимості інгібіторів АПФ. Протипоказання підвищена чутливість до кандесартану або інших компонентів препарату;
дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція; первинний гіперальдостеронізм (резистентність до терапії); тяжкі порушення функції печінки і/або холестаз; вагітність; період лактації; вік до 18 років.
З обережністю: тяжка ниркова недостатність (Cl креатиніну менше 30 мл/хв); двосторонній стеноз ниркових артерій; стеноз ниркової артерії єдиної нирки; після пересадки нирки в анамнезі; гемодинамічно значущий стеноз аортального і мітрального клапана; цереброваскулярні захворювання; ішемічна хвороба серця; гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; зниження ОЦК; гіперкаліємія.
Застосування при вагітності і годуванні грудьми У дослідженнях на тваринах виявлено пошкодження нирок в ембріональному і неонатальному періодах при застосуванні кандесартана. Передбачається, що механізм пошкодження обумовлений фармакологічними впливом препарату на РААС.
У людського ембріона система кровопостачання нирки, яка залежить від розвитку РААС, починає формуватися у II триместрі вагітності. Таким чином, ризик для плода збільшується при застосуванні кандесартана в II і III триместрах вагітності. Препарати, які надають пряму дію на РААС, можуть викликати порушення розвитку плоду або надавати негативну дію на новонародженого, аж до летального результату, при застосуванні в II і III триместрах вагітності.
Ангиаканд не слід застосовувати під час вагітності. Якщо вагітність виявлена в період лікування препаратом, терапія повинна бути припинена як можна швидше.
Невідомо, чи виділяється кандесартан в грудне молоко. У зв'язку з можливим небажаним дією на грудних дітей Ангиаканд не слід застосовувати у період годування груддю. Побічні дії Артеріальна гіпертензія, найбільш часто зустрічаються побічні ефекти (≥1/100, <1/10)
З боку ЦНС: запаморочення, слабкість, головний біль.
З боку кістково-м'язової системи, сполучної тканини: біль у спині.
Інші: респіраторні інфекції.
Лабораторні показники: зниження гемоглобіну, гіперкреатинемія, підвищення концентрації сечовини в крові, гіперкаліємія, гіпонатріємія, підвищення активності АЛТ.
Хронічна серцева недостатність, що найбільш часто зустрічаються побічні ефекти (≥1/100, <1/10)
З боку ССС: виражене зниження артеріального тиску.
З боку сечовивідної системи: порушення функції нирок.
Лабораторні зміни: гіперкреатинемія, підвищення концентрації сечовини в крові, гіперкаліємія.
У ході постмаркетингового застосування кандесартана повідомлялося про наступні побічні ефекти (частота — менше 1/10000)
З боку органів кровотворення: лейкопенія, нейтропенія і агранулоцитоз.
З боку кістково-м'язової системи, сполучної тканини: біль у спині, артралгія, міалгія.
З боку сечовивідної системи: порушення функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність у схильних пацієнтів.
З боку дихальної системи: кашель. Взаємодія При одночасному застосуванні кандесартана з гідрохлоротіазидом, варфарином, дигоксином, пероральними контрацептивами (етинілестрадіол/левоноргестрел), глібенкламідом, ніфедипіном та еналаприлом клінічно значущих взаємодій не виявлено.
При одночасному застосуванні препаратів літію з інгібіторами АПФ повідомлялося про зворотнє підвищення концентрації літію в сироватці крові та розвитку токсичних реакцій. Побічні реакції можуть зустрічатись при застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину II, у зв'язку з чим рекомендується контролювати рівень літію в сироватці крові при комбінованому застосуванні цих препаратів.
При одночасному застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину II і НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2 та неселективні НПЗЗ (наприклад ацетилсаліцилова кислота в дозі більше 3 г/добу), може зменшуватися гіпотензивна дія кандесартана. Як і у випадку з інгібіторами АПФ, одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II і НПЗЗ підвищує ризик зниження функції нирок аж до розвитку ниркової недостатності, що призводить до гіперкаліємії у пацієнтів з порушенням функції нирок. Ця комбінація повинна застосовуватися з обережністю, особливо у пацієнтів літнього віку. Всі пацієнти повинні отримувати достатню кількість рідини. Необхідно контролювати функцію нирок на початку терапії і в подальшому.
Лікарські препарати, що впливають на РААС, можуть підвищувати концентрацію сечовини і креатиніну в крові в пацієнтів з двобічним стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки.
Діуретики та інші гіпотензивні засоби підвищують ризик розвитку артеріальної гіпотензії.
Калійзберігаючі діуретики, препарати калію, замінники солі, що містять калій, та інші препарати, які можуть підвищувати вміст калію в сироватці крові (наприклад гепарин), збільшують ризик розвитку гіперкаліємії.
Кандесартан метаболізується в печінці в незначній мірі (ізофермент CYP2C9). Проведені дослідження щодо взаємодії не виявили вплив кандесартана на ізоферменти CYP2C9 та CYP3A4. Дія на інші ізоферменти системи цитохрому Р450 не вивчено. Спосіб застосування та дози Внутрішньо, незалежно від прийому їжі, 1 раз на день.
Артеріальна гіпертензія. Рекомендована початкова і підтримуюча доза становить 8 мг 1 раз на день. Пацієнтам, яким потрібно подальше зниження артеріального тиску, рекомендується збільшити дозу до 16 мг 1 раз на добу. Максимальна добова доза лікарського препарату становить 32 мг 1 раз на добу.
Максимальний антигіпертензивний ефект настає через 4 тижні після початку лікування.
У разі, якщо терапія препаратом Ангиаканд не приводить до зниження АТ до оптимального цільового рівня, рекомендується додати до терапії тіазидний діуретик.
У пацієнтів літнього віку корекція початкової дози не потрібно.
У пацієнтів з легким або помірним порушенням функції нирок (Cl креатиніну >30 мл/хв) не потрібно зміна початкової дози препарату.
Пацієнти з тяжким порушенням функції нирок (Cl креатиніну <30 мл/хв) і пацієнтів з порушенням функції печінки легкого і середнього ступеня: рекомендована початкова доза — 4 мг 1 раз на день (можливе застосування препарату кандесартана в іншій формі випуску).
Хронічна серцева недостатність. Рекомендована початкова доза становить 4 мг 1 раз на день (можливе застосування препарату кандесартана в іншій формі випуску).
Підвищення дози до 32 мг 1 раз на добу або до максимально переносимої дози проводиться шляхом її подвоєння з інтервалом не менше 2 тижнів.
Пацієнтам літнього віку та пацієнтам з порушенням функції нирок і/або печінки не потрібна зміна початкової дози препарату.
Передозування Симптоми: виражене зниження АТ, запаморочення, тахікардія.
Лікування: симптоматичне. Покласти пацієнта на спину, підняти нижні кінцівки вище рівня голови, при необхідності збільшити ОЦК шляхом інфузії 0,9% розчину натрію хлориду, призначити симпатоміметики. Гемодіаліз неефективний.
Особливі вказівки До і під час лікування необхідний контроль артеріального тиску, функції нирок (креатинін у плазмі крові), вмісту калію, літію у сироватці крові (при комбінованому застосуванні ЛЗ).
Артеріальна гіпотензія. У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю на фоні терапії препаратом Ангиаканд може розвинутися артеріальна гіпотензія. Як і при застосуванні інших препаратів, що впливають на РААС, причиною розвитку артеріальної гіпотензії у пацієнтів з артеріальною гіпертензією може бути зменшення ОЦК, як спостерігається у пацієнтів, які отримують великі дози діуретиків. Тому на початку терапії слід дотримуватися обережності і, при необхідності проводити корекцію гіповолемії.
Стеноз ниркової артерії. У пацієнтів з двобічним стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної нирки препарати, що впливають на РААС, зокрема інгібітори АПФ, можуть спричиняти підвищення концентрації сечовини і креатиніну в сироватці крові. Подібні ефекти можна очікувати при призначенні антагоністів рецепторів ангіотензину II.
Пересадка нирки. Дані про застосування кандесартана у пацієнтів, які недавно перенесли пересадку нирки, відсутні.
Порушення функції нирок. На тлі терапії препаратом Ангиаканд, як і при застосуванні інших засобів, що пригнічують РААС, у деяких пацієнтів можуть відзначатися порушення функції нирок.
При застосуванні препарату Ангиаканд у пацієнтів з артеріальною гіпертензією і вираженою нирковою недостатністю рекомендується періодично контролювати вміст калію та креатиніну в сироватці крові. Клінічний досвід застосування кандесартана у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок або термінальною стадією ниркової недостатності (Cl креатиніну <15 мл/хв) обмежений.
У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю необхідно періодично контролювати функцію нирок, особливо у пацієнтів віком 75 років і старше, а також у пацієнтів з порушенням функції нирок. При підвищенні дози препарату Ангиаканд також рекомендується контролювати вміст калію та креатиніну в плазмі крові.
Спільне застосування з інгібіторами АПФ при хронічній серцевій недостатності. При застосуванні препарату Ангиаканд у комбінації з інгібіторами АПФ може збільшуватися ризик розвитку побічних ефектів, особливо порушення функції нирок і гіперкаліємії. У цих випадках необхідно ретельне спостереження і контроль лабораторних показників.
Загальна анестезія і хірургія. У пацієнтів, які отримували антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ, під час проведення загальної анестезії і при хірургічних втручаннях може розвинутися артеріальна гіпотензія внаслідок блокади РААС. Дуже рідко можуть спостерігатися випадки тяжкої артеріальної гіпотензії, що вимагає в/в введення рідини і/або вазопрессорных коштів.
Стеноз аортального і мітрального клапана (гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія). При застосуванні препарату Ангиаканд, як і інших вазодилататорів, пацієнтам з гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією або гемодинамічно значущим стенозом аортального та/або мітрального клапана слід дотримуватися обережності.
Первинний гіперальдостеронізм. Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом зазвичай резистентні до терапії гіпотензивними препаратами, що впливають на активність РААС. У зв'язку з цим препарат Ангиаканд не рекомендується застосовувати у таких пацієнтів.
Гіперкаліємія. Клінічний досвід застосування інших препаратів, що впливають на РААС, показує, що одночасне застосування кандесартана з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію або замінниками солі, що містять калій, або іншими препаратами, які можуть збільшити вміст калію в крові (наприклад гепарин), може призвести до розвитку гіперкаліємії у пацієнтів з артеріальною гіпертензією.
Загальні. Пацієнти, у яких судинний тонус і функція нирок переважно залежать від активності РААС (наприклад, хворі з тяжкою хронічною серцевою недостатністю чи захворюваннями нирок, включаючи стеноз ниркової артерії), особливо чутливі до препаратів, що діють на РААС. Застосування подібних засобів супроводжується у цих хворих різкої артеріальної гіпотензією, азотемією, олігурією та іноді гострою нирковою недостатністю. Можливість розвитку перелічених ефектів не може бути виключена і при застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ. Різке зниження АТ у хворих з ІХС або цереброваскулярними захворюваннями ішемічного генезу при застосуванні будь-яких гіпотензивних засобів може призводити до розвитку інфаркту міокарда або інсульту.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами. У період лікування може виникнути запаморочення, слабкість, тому необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом і занятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.
