Інгібітор АПФ. Раміприл є проліками і після всмоктування метаболізується в печінці до раміприлату. Раміприл - інгібітор АПФ тривалої дії. АПФ каталізує перетворення ангіотензину I в ангіотензин II. АПФ ідентичний киназе (фермент, що каталізує розпад брадикініну). Блокада АПФ призводить до зниження концентрації ангіотензину II, підвищення активності реніну у плазмі, посилення ефекту брадикініну і підвищенню секреції альдостерону, що може бути причиною підвищення рівня калію в сироватці крові. Антигіпертензивний та гемодинамічні ефекти раміприлу у пацієнтів з артеріальною гіпертензією є результатом розширення резистивних судин і зниженням ЗПСО, внаслідок цього відбувається поступове зниження артеріального тиску. Серцевий ритм зазвичай не змінюється. При тривалому лікуванні зменшується гіпертрофія лівого шлуночка без негативного впливу на функцію серця. Гіпотензивний ефект після прийому разової дози проявляється через 1-2 год, досягає максимуму через 3-6 год і триває 24 год Раміприл також ефективний для лікування хронічної серцевої недостатності. У пацієнтів з ознаками хронічної серцевої недостатності після інфаркту міокарда препарат знижує ризик раптової смерті, прогресування серцевої недостатності у важку/резистентну недостатність і зменшує кількість госпіталізацій з приводу серцевої недостатності. Відомо, що раміприл значно знижує частоту інфаркту міокарда, інсульту та серцево-судинної смерті у пацієнтів з підвищеним кардиоваскулярным ризиком внаслідок судинних захворювань (ІХС, перенесений інсульт або захворювання периферичних судин) або цукрового діабету, у яких є як мінімум один додатковий фактор ризику (мікроальбумінурія, артеріальна гіпертензія, підвищення рівня загального холестерину, низький рівень ЛПВЩ, куріння). Препарат також знижує загальну смертність і потребу у процедурах по реваскуляризації, уповільнює виникнення та прогресування хронічної серцевої недостатності. Як у пацієнтів з цукровим діабетом, так і без нього, препарат значно знижує наявну микроальбуминурию і ризик розвитку нефропатії. Ці ефекти спостерігаються у пацієнтів як з підвищеним, так і з нормальним АТ.
ФАРМАКОКІНЕТИКА
Всмоктування Після прийому внутрішньо раміприл швидко всмоктується з ШКТ, абсорбція становить 50-60%. Прийом їжі не уповільнює всмоктування. Cmax в плазмі крові досягається через 1 ч. Розподіл і метаболізм Раміприл метаболізується в печінці з утворенням активного метаболіту - раміприлату, активність якого в 6 разів вище, ніж раміприлу та неактивного дикетопиперазина, який потім глюкуронизируется. Максимальна концентрація раміприлату в сироватці крові досягається через 2-4 год після прийому, а рівноважна концентрація - до 4 дню прийому препарату. Зв'язування раміприлу з білками крові становить близько 73%, раміприлату - 56%. Виведення Раміприл і раміприлат виводяться з організму переважно із сечею (близько 60%) головним чином у вигляді метаболітів, менше 2% від прийнятої дози виводиться у вигляді незміненого раміприлу. Раміприл виводиться у декілька етапів. T1/2 після призначення терапевтичної дози, становить 13-17 год для раміприлату, 5.1 год - для раміприлу. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках Дослідження, проведені у здорових добровольців віком від 65 до 75 років, показали, що фармакокінетика раміприлу у них не відрізнялася від фармакокінетики у молодих здорових добровольців. При порушенні функції нирок виведення раміприлу та його метаболітів сповільнюється пропорційно зниженню КК. У пацієнтів з печінковою недостатністю метаболізм раміприлу в раміприлат може бути уповільнений, а концентрація раміприлу в сироватці крові підвищена.
ПОКАЗАННЯ ДО ЗАСТОСУВАННЯ ПРЕПАРАТУ АМПРИЛАН®
— артеріальна гіпертензія; — хронічна серцева недостатність; — серцева недостатність, що розвинулася в перші кілька днів після гострого інфаркту міокарда; — діабетична і недиабетическая нефропатія; — зниження ризику розвитку інфаркту міокарда, інсульту та серцево-судинної смертності у пацієнтів з високим серцево-судинним ризиком, включаючи пацієнтів з підтвердженою ІХС (з інфарктом в анамнезі або без нього), пацієнтів, які перенесли черезшкірну транслюминальную коронарну ангіопластику, коронарне шунтування, з інсультом в анамнезі та у пацієнтів з оклюзійними ураженнями периферичних артерій.
РЕЖИМ ДОЗУВАННЯ
Препарат приймають внутрішньо, запиваючи достатньою кількістю рідини, незалежно від прийому їжі. При артеріальній гіпертензії рекомендована початкова доза Амприлана® становить 2.5 мг 1 раз/добу. Залежно від реакції пацієнта доза може подвоюватися з 1-2 тижневим інтервалом. Зазвичай підтримуюча доза становить 2,5-5 мг/сут., максимальна добова доза - 10 мг/добу. Пацієнтам, що приймають діуретики, необхідно скасувати або зменшити їх дозу мінімум за 3 дні до призначення Амприлана®. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією, у яких не були скасовані діуретики, або у пацієнтів з артеріальною гіпертензією і серцевою недостатністю або нирковою недостатністю початкова добова доза становить 1.25 мг в 1 прийом. Лікування слід розпочинати під суворим контролем лікаря. При хронічній серцевій недостатності початкова доза Амприлана® становить 1.25 мг/добу. в 1 прийом. Залежно від терапевтичної відповіді пацієнта дозу можна подвоювати. Рекомендується подвоювати дозу з інтервалами в 2 тижні. Максимальна добова доза становить 10 мг. Дози 2.5 мг і більше можна розділити на 2 прийоми. У пацієнтів, які отримують діуретики у високих дозах, перед початком терапії препаратом слід зменшити дозу діуретиків. Лікування серцевої недостатності після інфаркту міокарда може бути розпочато тільки в умовах стаціонару між 3 і 10 днів після інфаркту міокарда. Початкова доза становить 2.5 мг 2 рази/добу. (вранці і ввечері), через 2 дні дозу підвищують до 5 мг 2 рази/добу. (вранці і ввечері). Підтримуюча доза Амприлана® становить 2,5-5 мг 2 рази/добу. Якщо пацієнт не переносить застосування препарату в початковій дозі (при розвитку артеріальної гіпотензії), то дозу зменшують до 1.25 мг 2 рази/добу. Через 2 дні доза може бути знову збільшена до 2.5 мг 2 рази/добу., ще через 2 дні доза може бути підвищена до 5 мг 2 рази/добу. Максимальна добова доза - 10 мг. Якщо пацієнт погано переносить збільшення дози до 2,5 мг 2 рази/добу., то лікування Амприланом® слід припинити. При діабетичній та недиабетической нефропатії рекомендована початкова доза Амприлана® становить 1.25 мг або 2,5 мг 1 раз/добу. Залежно від переносимості дозу раміприлу препарату надалі збільшують: рекомендується подвоювати дозу кожні 2 тижні до підтримуючої дози 5 мг 1 раз/добу. Для зниження ризику розвитку інфаркту міокарда, інсульту та серцево-судинної смерті рекомендована початкова доза препарату Амприлан® становить 2.5 мг 1 раз/добу. Дозу препарату згодом поступово збільшують, залежно від переносимості препарату: рекомендують подвоїти дозу через 1-2 тижні терапії, а потім ще через 2-3 тижні до досягнення цільової підтримуючої дози 10 мг 1 раз/добу. При нирковій недостатності у пацієнтів з КК > 0.5 мл/с (30 мл/хв) зміни дози не потрібно. Для пацієнтів з КК < 0.5 мл/с (30 мл/хв) рекомендується початкова добова доза-1.25 мг, максимальна добова доза - 5 мг. При печінковій недостатності початкова рекомендована доза становить 1.25 мг 1 раз/сут., максимальна добова доза - 2.5 мг. Необхідно ретельне спостереження за пацієнтами літнього віку (старше 65 років), які приймають діуретики, і за пацієнтами із серцевою недостатністю і порушеною нирковою та печінковою функцією. Дозу Амприлана® слід підбирати залежно від цільового рівня АТ.
ПОБІЧНА ДІЯ
З боку серцево-судинної системи: зниження артеріального тиску, ортостатична гіпотензія, ортостатичний колапс, тахікардія; рідко (при надмірному зниженні артеріального тиску) - аритмія, стенокардія, інфаркт міокарда. З боку сечостатевої системи: розвиток або посилення симптомів ниркової недостатності, протеїнурія, зменшення об'єму сечі, зниження лібідо. З боку ЦНС і периферичної нервової системи: при надмірному зниженні артеріального тиску (в основному у пацієнтів з клінічно значущим звуженням судин головного мозку) може розвинутися ішемія головного мозку, інсульт, запаморочення, головний біль, слабкість, сонливість, парестезії, нервова збудливість, неспокій, тремор, м'язовий спазм, порушення настрою, судоми; при застосуванні у високих дозах - безсоння, тривожність, депресія, сплутаність свідомості, непритомність. З боку органів чуття: вестибулярні порушення, порушення смаку (наприклад, металевий присмак), нюху, слуху і зору, шум у вухах. З боку травної системи: нудота, блювання, діарея або запор, біль в епігастральній ділянці, кишкова непрохідність, панкреатит, гепатит, холестатична жовтяниця, порушення функції печінки з розвитком печінкової недостатності, сухість у роті, спрага, зниження апетиту, стоматит, глосит, підвищення активності печінкових трансаміназ, гіпербілірубінемія. З боку дихальної системи: сухий кашель, бронхоспазм, задишка, ринорея, риніт, синусит, бронхіт. Алергічні реакції: шкірний висип, свербіж, кропив'янка, кон'юнктивіт, фотосенсибілізація, ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, глотки та/або гортані, ексфоліативний дерматит, багатоформна ексудативна еритема (у т. ч. синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), пухирчатка, серозит, онихолиз, васкуліт, міозит, міалгія, артралгія, артрит, еозинофілія. Інші: алопеція, гіпертермія, підвищене потовиділення, гіперкреатинемія, підвищення рівня азоту сечовини, гіперкаліємія,гіпонатріємія, поява антинуклеарних антитіл.
ПРОТИПОКАЗАННЯ ДО ЗАСТОСУВАННЯ ПРЕПАРАТУ АМПРИЛАН®
— ангіоневротичний набряк в анамнезі (у т. ч. пов'язаний з попередньою терапією інгібіторами АПФ); — гемодинамічно значущий двосторонній стеноз ниркових артерій; — стеноз артерії єдиної нирки; — стан після трансплантації нирок; — гемодіаліз; — ниркова недостатність (КК < 20 мл/хв); — гемодинамічно значимий аортальний або мітральний стеноз (ризик надмірного зниження артеріального тиску з подальшим порушенням функції нирок); — гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; — первинний гіперальдостеронізм; — вагітність; — період лактації (грудного вигодовування); — вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені); — підвищена чутливість до раміприлу і будь-якого іншого інгредієнта препарату або до інших інгібіторів АПФ. З обережністю слід призначати препарат при тяжких ураженнях коронарних і церебральних артерій (небезпека зменшення кровотоку при надмірному зниженні артеріального тиску), нестабільній стенокардії, тяжких шлуночкових порушеннях ритму, хронічної серцевої недостатності IV стадії, декомпенсованому легеневому серці, ниркової і/або печінкової недостатності, гіперкаліємії, гіпонатріємії (у т. ч. на тлі діуретиків і дієти з обмеженням споживання солі), стан, що супроводжується зниженням ОЦК (в т.ч. діарея, блювота), системних захворюваннях сполучної тканини, цукровому діабеті, пригнічення кістковомозкового кровотворення, пацієнтам літнього віку.
ЗАСТОСУВАННЯ ПРЕПАРАТУ АМПРИЛАН® ПРИ ВАГІТНОСТІ ТА ГОДУВАННІ ГРУДДЮ
Раміприл протипоказаний при вагітності і в період лактації (грудного вигодовування). Перед початком терапії раміприлом необхідно виключити наявність вагітності. Раміприл не рекомендується жінкам, які планують вагітність. Якщо лікування раміприлом абсолютно необхідно, слід попереджати настання вагітності. Якщо вагітність настає під час лікування, то препарат слід негайно відмінити і замінити іншим лікарським засобом. Встановлено, що препарат знижує артеріальний тиск плоду та новонародженого, викликає порушення функції нирок, сприяє розвитку гіперкаліємії, гіпоплазії кісток черепа, олігогідрамніону, контрактури кінцівок, деформації кісток черепа, гіпоплазії легенів. В експериментальних дослідженнях не виявлено секреції раміприлу з молоком у лактуючих тварин.
ЗАСТОСУВАННЯ ПРИ ПОРУШЕННЯХ ФУНКЦІЇ ПЕЧІНКИ
При печінковій недостатності початкова рекомендована доза становить 1.25 мг 1 раз/сут., максимальна добова доза - 2.5 мг.
ЗАСТОСУВАННЯ ПРИ ПОРУШЕННЯХ ФУНКЦІЇ НИРОК
У пацієнтів з КК більш 0.5 мл/с (30 мл/хв) зміни дози не потрібно. Для пацієнтів з КК менше 0.5 мл/с (30 мл/хв) рекомендується початкова добова доза-1.25 мг, а максмальная добова доза - 5 мг.
ОСОБЛИВІ ВКАЗІВКИ
Не слід призначати препарат пацієнтам з гемодинамічно значущим стенозом аортального або мітрального клапана або будь-якою перешкодою відтоку крові з лівого шлуночка. На початку лікування необхідно оцінити ниркову функцію. Необхідно ретельно контролювати функцію нирок під час лікування Амприланом®(особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок, з ураженням ниркових судин /клінічно незначний стеноз ниркових артерій або гемодинамічно значущий стеноз артерії єдиної нирки/), серцевою недостатністю. Ризик розвитку реакцій підвищеної чутливості і анафілактоїдних реакцій підвищується у пацієнтів, які одночасно приймають інгібітори АПФ та проходять процедури гемодіалізу з використанням діалізних мембран AN69. Подібні реакції були виявлені при аферезе ліпопротеїдів низької щільності за допомогою декстран сульфату, тому при лікуванні інгібіторами АПФ слід уникати використання даного методу. Під час лікування Амприланом® у пацієнтів з порушеннями функції нирок, особливо при одночасному лікуванні діуретиками, може підвищуватися рівень сечовини і креатиніну в сироватці крові. У цьому випадку лікування слід продовжити зменшеними дозами Амприлана® або відмінити препарат. У пацієнтів з порушеннями функції нирок підвищується ризик виникнення гіперкаліємії. У пацієнтів з порушеннями функції печінки внаслідок зменшення активності печінкових естераз може бути уповільнений метаболізм раміприлу і утворення активного метаболіту. У зв'язку з цим лікування таких пацієнтів слід починати тільки під суворим медичним наглядом. Необхідно дотримуватися обережності при призначенні Амприлана® пацієнтам, які перебувають на низькосолевої або безсольовій дієті (підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії). У хворих зі зниженим ОЦК (внаслідок терапії діуретиками), при проведенні діалізу, при діареї і блюванні можливий розвиток симптоматичної гіпотензії. Транзиторна артеріальна гіпотензія не є протипоказанням для продовження лікування після стабілізації артеріального тиску. У разі повторного виникнення вираженої гіпотензії слід зменшити дозу або відмінити препарат. На тлі терапії Амприланом® при проведенні великого хірургічного втручання, під час проведення загальної анестезії можливий розвиток блокади утворення ангіотензину II внаслідок компенсаторного вивільнення реніну. Якщо лікар пов'язує розвиток артеріальної гіпотензії з згаданим вище механізмом, артеріальна гіпотензія може бути скоригована збільшенням об'єму плазми крові. У поодиноких випадках під час лікування інгібіторами АПФ спостерігаються агранулоцитоз, еритроцитопенія, тромбоцитопенія, гемоглобінемія або пригнічення кісткового мозку. На початку і під час лікування необхідно контролювати кількість лейкоцитів крові для виявлення можливої нейтропенії/агранулоцитозу. Більш частий контроль рекомендується у пацієнтів з нирковою недостатністю, захворюваннями сполучної тканини (системний червоний вовчак або склеродермія) і у пацієнтів, які одночасно приймають лікарські засоби, що впливають на кровотворення. Підрахунок формених елементів крові повинен бути здійснений також при виникненні клінічних ознак нейтропенії/агранулоцитозу і підвищеної кровоточивості. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією при лікуванні Амприланом® рідко спостерігається підвищення рівня калію в сироватці крові. Ризик гіперкаліємії підвищується при хронічній серцевій недостатності, одночасному лікуванні калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, амілорид, триамтерен) та призначення препаратів калію. При використанні інгібіторів АПФ під час десенсибілізуючої терапії до осиному або бджолиного яду можуть виникати анафілактоїдні реакції (артеріальна гіпотензія, задишка, блювання, шкірний висип), які можуть бути небезпечними для життя. Реакції підвищеної чутливості можуть виникнути при укусах комах (бджіл або ос). При необхідності проведення десенсибілізуючої лікування бджолиним або осиним отрутою необхідно відмінити інгібітори АПФ і продовжити лікування відповідними препаратами інших груп. Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню У період лікування Амприланом® необхідно дотримуватися обережності при водінні автотранспорту і занятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій (можливо запаморочення, особливо після початкової дози інгібітору АПФ у хворих, які приймають діуретичні лікарські засоби). Пацієнтам рекомендується утримуватись від керування автомобілем і роботи з механізмами доти, поки не буде визначена реакція на лікування.
ПЕРЕДОЗУВАННЯ
Симптоми: виражене зниження АТ, брадикардія, шок, порушення водно-електролітного балансу, гостра ниркова недостатність. Лікування: у легких випадках - промивання шлунка, введення адсорбентів і натрію сульфату (бажано протягом 30 хв після прийому). При вираженому зниженні АТ пацієнта слід покласти на спину з низьким узголів'ям, показано в/в введення катехоламінів, ангіотензину II, при необхідності ОЦК може бути заповнено шляхом в/в інфузії 0.9% розчину хлориду натрію; при брадикардії - застосування пейсмекера. Необхідно ретельно контролювати артеріальний тиск, функцію нирок і концентрацію калію в сироватці крові. Ефективність гемодіалізу для усунення інтоксикації не встановлена.
ЛІКАРСЬКА ВЗАЄМОДІЯ
Раміприл посилює пригнічувальну дію етанолу на ЦНС. При одночасному застосуванні раміприлу та інших засобів, що знижують АТ (діуретики, нітрати, трициклічні антидепресанти, анестетики), призводить до посилення гіпотензивного ефекту раміприлу. Одночасне призначення раміприлу і препаратів калію або калійзберігаючих діуретиків може призвести до гіперкаліємії. Вазопресорні симпатоміметики (адреналін, норадреналін) можуть зменшувати гіпотензивний ефект раміприлу. У зв'язку з цим при одночасному лікуванні слід ретельно контролювати рівень АТ. Одночасне призначення раміприлу і алопуринолу, імунодепресантів, кортикостероїдів, прокаінаміда, цитостатиків підвищує ймовірність змін периферичної картини крові. Одночасне призначення раміприлу і препаратів літію веде до зниження екскреції літію. Тому необхідно контролювати концентрацію літію в сироватці крові для виключення ризику розвитку токсичних ефектів. Інгібітори АПФ можуть підсилювати ефект гіпоглікемічних засобів (інсуліну або похідних сульфонілсечовини), що в окремих випадках може стати причиною гіпоглікемії. У зв'язку з цим рівень глюкози в крові повинен ретельно контролюватися, особливо на початку спільного застосування. Одночасне застосування раміприлу і НПЗЗ (ацетилсаліцилова кислота, індометацин) може послаблювати гіпотензивний ефект раміприлу. Додатково одночасне використання може викликати гіпокаліємію і підвищувати ризик порушення функції нирок. Одночасне застосування гепарину і раміприлу може стати причиною гіперкаліємії. Анафілактичні та анафілактоїдні реакції до отрути перетинчастокрилих комах (можливо і до інших алергенів) більш виражені під час лікування інгібіторами АПФ. Підвищений прийом солі з їжею може зменшувати гіпотензивний ефект раміприлу.
УМОВИ ВІДПУСТКИ З АПТЕК
Препарат відпускається за рецептом.
УМОВИ І ТЕРМІНИ ЗБЕРІГАННЯ
Препарат слід зберігати в недоступному для дітей, сухому місці при температурі не вище 25°С. Термін придатності препарату у формі таблеток 1.25 мг - 2 роки. Термін придатності препарату у формі таблеток 2.5 мг, 5 мг, 10 мг - 3 роки. Не використовувати не пізніше дати, зазначеної на упаковці.
