Клініко-фармакологічна група: Аміноглікозиди
Фармакотерапевтична група антибіотик - аміноглікозид
Амікацин
амікацин
Порошок для приготування розчину для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення.
Активна речовина – амікацину сульфат (у перерахуванні на амікацин) – 500 мг.
Напівсинтетичний антибіотик широкого спектра дії, діє бактерицидно. Зв'язуючись з 30S субодиницею рибосом, заважає утворенню комплексу транспортної та матричної РНК, блокує синтез білка, а також руйнує цитоплазматичні мембрани бактерій. Високоактивний відносно аеробних грамнегативних мікроорганізмів - Pseudomonas aeruginosa, Escherichia coli, Klebsiella spp., Serratia spp., Providencia spp., Enterobacter spp., Salmonella spp., Shigella spp.; деяких грампозитивних мікроорганізмів - Staphylococcus spp. (у т. ч стійких до пеніциліну, деяких цефалоспоринів); помірно активний щодо Streptococcus spp. При одночасному призначенні з бензилпеніциліном чинить синергічну дію щодо штамів Enterococcus faecalis. Не діє на анаеробні мікроорганізми. Амікацин не втрачає активності під дією ферментів, инактивирующих ін. аміноглікозиди, і може залишатися активним відносно штамів Pseudomonas aeruginosa, стійких до тобрамицину, гентаміцину і нетилмицину. Фармакокінетика Після внутрішньом'язового введення (в/м) всмоктується швидко і повністю. Максимальна концентрація (Cmax) при в/м введенні 7.5 мг/кг – 21 мкг/мл, після 30 хв в/в інфузії 7.5 мг/кг – 38 мкг/мл
Час досягнення максимальної концентрації (Tcmax) – близько 1.5 год після в/м введення. Зв'язок з білками плазми - 4-11%. Добре розподіляється у позаклітинній рідині (вміст абсцесів, плевральний випіт, асцитичної, перикардіальна, синовіальна, лімфатична та перитонеальна рідина); у високих концентраціях виявляється в сечі; у низьких - у жовчі, грудному молоці, водянистій волозі ока, бронхіальному секреті, мокротинні та спинно-мозкової рідини (СМР). Добре проникає у всі тканини організму, де накопичується внутрішньоклітинно; високі концентрації відзначаються в органах з добрим кровозабезпеченням: легені, печінка, міокард, селезінка, і особливо у нирках, де накопичується у корковій речовині, більш низькі концентрації – у м'язах, жировій тканині та кістках. При призначенні в середньотерапевтичних дозах (у нормі) дорослим амікацин не проникає через гематоенцефалічний бар'єр (ГЕБ), при запаленні мозкових оболонок проникність дещо збільшується. У новонароджених досягаються більш високі концентрації в СМР, ніж у дорослих; проходить через плаценту - виявляється в крові плоду та амніотичній рідині.
Об'єм розподілу в дорослих – 0.26 л/кг, у дітей – 0.2-0.4 л/кг, у немовлят віком менше 1 тижнів та масою тіла менше 1500 г - до 0.68 л/кг, у віці менше 1 тижня і масою тіла більше 1500 г - до 0.58 л/кг, у хворих муковісцидозом – 0.3-0.39 л/кг. Середня терапевтична концентрація при в/в або в/м введенні зберігається протягом 10-12 год. Не метаболізується. Період напіввиведення (T1/2) у дорослих – 2-4 год, у новонароджених – 5-8 годин, у дітей більш старшого віку – 2.5-4 ч. Кінцева величина T1/2 – понад 100 год (вивільнення з внутрішньоклітинних депо). Виводиться нирками шляхом клубочкової фільтрації (65-94 %) переважно в незміненому вигляді. Нирковий кліренс - 79-100 мл/хв. T1/2 у дорослих при порушенні функції нирок варіює в залежності від ступеня порушення – до 100 год, у хворих з муковісцидозом – 1-2 год, у хворих з опіками і гіпертермією T1/2 може бути коротший порівняно із середніми показниками внаслідок підвищеного кліренсу. Виводиться при гемодіалізі (50 % за 4-6 год), перитонеальний діаліз менш ефективний (25% за 48-72 год).
Інфекційно-запальні захворювання, викликані грамнегативними мікроорганізмами (стійкими до гентаміцину, сизомицину і канаміцину) або асоціаціями грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів: - інфекції дихальних шляхів (бронхіт, пневмонія, емпієма плеври, абсцес легенів), сепсис, септичний ендокардит, інфекції центральної нервової системи (ЦНС (включаючи менінгіт), інфекції черевної порожнини (у т.ч. перитоніт), інфекції сечостатевих шляхів (пієлонефрит, цистит, уретрит), гнійні інфекції шкіри і м'яких тканин (у т. ч. інфіковані опіки, інфіковані виразки і пролежні різного генезу), інфекції жовчних шляхів, кісток і суглобів (у т.ч. остеомієліт), ранова інфекція, післяопераційні інфекції.
З боку травної системи: нудота, блювання, порушення функції печінки (підвищення активності "печінкових" трансаміназ, гіпербілірубінемія).
З боку органів кровотворення: анемія, лейкопенія, гранулоцитопенія, тромбоцитопенія.
З боку нервової системи: головний біль, сонливість, нейротоксична дія (посмикування м'язів, відчуття оніміння, поколювання, епілептичні напади), порушення нервово-м'язової передачі (зупинка дихання).
З боку органів чуття: ототоксичність (зниження слуху, вестибулярні і лабіринтові порушення, необоротна глухота), токсична дія на вестибулярний апарат (дискоординація рухів, запаморочення, нудота, блювота).
З боку сечовидільної системи: нефротоксичність - порушення функції нирок (олігурія, протеїнурія, мікрогематурія). Алергічні реакції: шкірний висип, свербіж, гіперемія шкіри, гарячка, набряк Квінке.
Місцеві: біль у місці ін'єкції, дерматит, флебіт і перифлебит (при внутрішньовенному введенні).
В/м, в/в (струйно, протягом 2 хв або краплинно), дорослим і дітям старше 6 років - по 5 мг/кг кожні 8 год або по 7.5 мг/кг кожні 12 год; бактеріальні інфекції сечових шляхів (неускладнені) - 250 мг кожні 12 год; після сеансу гемодіалізу може бути призначена додаткова доза - 3-5 мг/кг.
Максимальні дози для дорослих - 15 мг/кг/добу, але не більше 1,5 г/добу протягом 10 днів.
Тривалість лікування при в/в введенні - 3-7 днів, при в/м - 7-10 днів.
Недоношеним немовлятам початкова доза - 10 мг/кг, потім по 7.5 мг/кг кожні 18-24 год; новонародженим і дітям до 6 років початкова доза - 10 мг/кг, потім по 7.5 мг/кг кожні 12 год протягом 7-10 днів.
Хворим з опіками може знадобитися доза 5-7.5 мг/кг кожні 4-6 год у зв'язку з більш коротким T1/2 (1-1.5 год) у цих хворих.
Для в/м введення використовують розчин, приготовлений додаванням до вмісту флакона 4-5 мл води для ін'єкцій.
Внутрішньовенно амікацин вводиться крапельно протягом 30-60 хв, у разі необхідності – струминно
Для в/в введення (струминно) використовують розчин, приготовлений додаванням до вмісту флакона 4-5 мл води для ін'єкцій або 0,9 % розчину натрію хлориду або 5 % розчину декстрози.
Для в/в введення (краплинно) вміст флакона розчиняють в 200 мл 5 % розчину декстрози або 0.9 % розчину натрію хлориду.
Концентрація амікацину в розчині для в/в введення не повинна перевищувати 5 мг/мл
З боку травної системи: нудота, блювання, порушення функції печінки (підвищення активності "печінкових" трансаміназ, гіпербілірубінемія).
З боку органів кровотворення: анемія, лейкопенія, гранулоцитопенія, тромбоцитопенія.
З боку нервової системи: головний біль, сонливість, нейротоксична дія (посмикування м'язів, відчуття оніміння, поколювання, епілептичні напади), порушення нервово-м'язової передачі (зупинка дихання).
З боку органів чуття: ототоксичність (зниження слуху, вестибулярні і лабіринтові порушення, необоротна глухота), токсична дія на вестибулярний апарат (дискоординація рухів, запаморочення, нудота, блювота).
З боку сечовидільної системи: нефротоксичність - порушення функції нирок (олігурія, протеїнурія, мікрогематурія). Алергічні реакції: шкірний висип, свербіж, гіперемія шкіри, гарячка, набряк Квінке.
Місцеві: біль у місці ін'єкції, дерматит, флебіт і перифлебит (при внутрішньовенному введенні).
Симптоми:
токсичні реакції (втрата слуху, атаксія, запаморочення, розлади сечовипускання, спрага, зниження апетиту, нудота, блювання, дзенькіт або відчуття закладання у вухах, порушення дихання).
для зняття блокади нервово-м'язової передачі і її наслідків - гемодіаліз або перитонеальний діаліз; антихолінестеразні засоби, солі кальцію (Ca2 ), штучна вентиляція легень, інша симптоматична і підтримуюча терапія.
Фармацевтично несумісний з пеніцилінами, гепарином, цефалоспоринами, капреомицином, амфотерицином В, гідрохлоротіазидом, еритроміцином, нітрофурантоїном, вітамінами групи В і С, калію хлоридом. Виявляє синергізм при взаємодії з карбенициллином, бензилпеніциліном, цефалоспоринами (у хворих з важкою хронічною нирковою недостатністю при одночасному застосуванні з бета-лактамними антибіотиками можливе зниження ефективності аміноглікозидів). Налідиксова кислота, поліміксин В, цисплатін і ванкоміцин збільшують ризик розвитку ото - і нефротоксичності. Діуретики (особливо фуросемід), цефалоспорини, пеніциліни, сульфаніламіди і нестероїдні протизапальні препарати, конкуруючи за активну секрецію в канальцях нефрону блокують елімінацію аміноглікозидів, підвищують їх концентрацію в сироватці крові, підсилюючи нефро - і нейротоксичність. Підсилює міорелаксуючу дію курареподібних препаратів. Метоксифлуран, поліміксини для парентерального введення, капреоміцин та інші лікарські засоби, які блокують нервово-м'язову передачу (галогенизированние вуглеводні у якості препаратів для інгаляційної анестезії, опіоїдні аналгетики), переливання великих кількостей крові з цитратными консервантами збільшують ризик зупинки дихання. Парентеральне введення індометацину збільшує ризик розвитку токсичних дій аміноглікозидів (збільшення періоду напіввиведення і зниження кліренсу). Знижує ефект антимиастенических лікарських засобів.
Перед застосуванням визначають чутливість виділених збудників, використовуючи диски, що містять 30 мкг амікацину. При діаметрі вільної від зростання зони 17 мм і більше мікроорганізм вважається чутливим, від 15 до 16 мм - помірно чутливим, менше 14 мм - стійким. Концентрація амікацину в плазмі не повинна перевищувати 25 мкг/мл (терапевтичної є концентрація 15-25 мкг/мл). У період лікування необхідно не рідше 1 разу на тиждень контролювати функцію нирок, слухового нерва і вестибулярного апарата. Вірогідність розвитку нефротоксичності вище у хворих з порушенням функції нирок, а також при призначенні високих доз або протягом тривалого часу (у цієї категорії хворих може знадобитися щоденний контроль функції нирок). При незадовільних аудіометричних тестах дозу препарату знижують або припиняють лікування. Пацієнтам з інфекційно-запальними захворюваннями сечовивідних шляхів рекомендується приймати підвищену кількість рідини. При відсутності позитивної клінічної динаміки варто пам'ятати про можливість розвитку резистентних мікроорганізмів. У подібних випадках необхідно відмінити лікування і розпочати проведення відповідної терапії. При наявності життєвих показань препарат може бути використаний у годуючих жінок (аміноглікозиди проникають в грудне молоко в невеликих кількостях, однак, вони слабо всмоктуються з шлунково-кишкового тракту, і пов'язаних з ними ускладнень у грудних дітей зареєстровано не було).
Порошок для приготування розчину для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення 1000 мг амікацину у флакони місткістю 10 мл
1, 5, 10 флаконів з інструкцією для застосування вміщують у пачку з картону.
50 флаконів з 5 інструкціями по застосуванню поміщають в коробки з картону для поставки в стаціонари.
Список Б. У сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25°С. Зберігати в місцях, недоступних для дітей.
Термін придатності 2 роки. Не використовувати після закінчення терміну придатності.
| Производитель | Синтез ОАО |
| Страна производитель | Россия |
