Аккупро таблетки 10мг 30 шт.

Фармакологічна дія

Інгібітор АПФ. Конкурентно інгібує активність АПФ), знижує швидкість перетворення ангіотензину I в ангіотензин II. Зменшує ОПСС (післянавантаження), тиск заклинювання в легеневих капілярах (переднавантаження), опір у легеневих судинах; підвищує хвилинний об'єм серця та толерантність до навантаження. При тривалому застосуванні сприяє зворотному розвитку гіпертрофії міокарда у хворих на артеріальну гіпертензію; покращує кровопостачання ішемізованого міокарда. Підсилює коронарний і нирковий кровотік. Знижує агрегацію тромбоцитів. Початок дії після прийому однократної дози - через 1 год, максимум - через 2-4 год, тривалість залежить від величини прийнятої дози (до 24 год). Повний терапевтичний ефект розвивається через кілька тижнів після початку терапії.
Фармакокінетика

Абсорбція — швидка, становить 60%. Прийом їжі не впливає на ступінь всмоктування, але може збільшити TCmax (жирна їжа може зменшити всмоктування). Біодоступність - 38%. Гідролізується в слизовій ШКТ і частково в печінці до активного метаболіту хинаприлата. TCmax хиналаприла - 1 год, хиналаприлата – 2 ч. Зв'язок з білками плазми у хиналаприлата - 97%. Не проходить через ГЕБ. Виводиться нирками - 61% (56%у вигляді хиналаприла і хинаприлата) і з каловими масами - 37%. T1/2 хиналаприла – 1-2 год, хиналаприлата – 3 ч. Виведення хиналаприлата може знижуватися у пацієнтів літнього віку (65 років і старше) та при серцевій недостатності внаслідок зниження функції нирок. Практично не виводиться при проведенні гемодіалізу.
Показання

Артеріальна гіпертензія (в т.ч. реноваскулярна), хронічна серцева недостатність, гіпертензія і ниркова недостатність при склеродермії, порушення функції лівого шлуночка після гострого інфаркту міокарда (у складі комплексної терапії).
Протипоказання

Гіперчутливість до хинаприлу або ін інгібіторів АПФ, вагітність, період лактації. З обережністю – ангіоневротичний набряк в анамнезі на фоні терапії інгібіторами АПФ, спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк, аортальний стеноз, цереброваскулярні захворювання (у т. ч. недостатність мозкового кровообігу, ІХС, коронарна недостатність, тяжкі аутоімунні системні захворювання сполучної тканини (в т. ч. ВКВ, склеродермія), пригнічення кістковомозкового кровотворення, цукровий діабет, гіперкаліємія, двосторонній стеноз ниркових артерій, стеноз артерії єдиної нирки, стан після трансплантації нирок, ниркова та/або печінкова недостатність, дієта з обмеженням натрію, стани, що супроводжуються зниженням ОЦК (в т.ч. діарея, блювота), похилий вік, дитячий вік до 18 років (безпека та ефективність застосування не досліджені).
Режим дозування

Всередину. При артеріальній гіпертензії - в початковій дозі 10 мг 1 або 2 рази в день. У випадку недостатнього ефекту добова доза може бути збільшена через 3 тижні до 20 мг (одноразово або в два прийоми). Середня терапевтична доза - 10-20 мг/добу; максимальна доза - 80 мг/добу (в 2 прийоми). Для хворих з нирковою недостатністю при КК 30-60 мл/хв і для хворих старше 65 років початкова доза - 5 мг/добу; підтримувальна - 5-10 мг/доб; максимальна - 20 мг/добу. При хронічній серцевій недостатності – по 2.5 мг/добу одноразово. Підтримуюча доза – 5-40 мг/добу одноразово, або в 2 рівних розділених дозах.
Побічні ефекти

З боку ССС: ортостатична гіпотензія, ортостатичний колапс, тахікардія, аритмії, погіршення перебігу ІХС, інфаркт міокарда, ішемічний інсульт, погіршення периферичного кровообігу при хворобі Рейно. З боку нервової системи: запаморочення, головний біль, підвищена стомлюваність, зміна настрою, сплутаність свідомості, астенічний синдром, порушення сну, зниження чутливості, парестезії кінцівок, непритомність, депресія. З боку органів чуття: порушення зору, вестибулярні порушення, шум у вухах, втрата смакових відчуттів. З боку травної системи: сухість у роті, нудота, абдомінальні болі, діарея, запор, анорексія, підвищення активності "печінкових" трансаміназ, гіпербілірубінемія, порушення фунції печінки, підшлункової залози. З боку органів кровотворення: анемія, зниження гематокриту, лейкопенія, тромбоцитопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, панцитопенія. З боку дихальної системи: риніт, сухий кашель, бронхіт, бронхоспазм, синусит. З боку сечостатевої системи: порушення функції нирок (підвищення вмісту сечовини, гіперкреатинемія, протеїнурія, гостра ниркова недостатність), затримка сечі, зниження потенції. Алергічні реакції: шкірний висип, свербіж, глосит, набряк Квінке, фотосенсибілізація, поліморфна еритема, ексфоліативний дерматит. Лабораторні показники: гіперкаліємія, гіпонатріємія. Інші: алопеція, гіпертермія, міалгія, артралгія. Передозування. Симптоми: виражене зниження АТ, запаморочення, слабкість, порушення зору. Лікування: симптоматичне.

Особливі вказівки

Необхідно дотримуватися обережності при призначенні пацієнтам зі зниженим ОЦК (у т. ч. внаслідок терапії діуретиками, при обмеженні споживання NaCl, проведенні гемодіалізу, проносі і блюванні) з-за підвищеного ризику розвитку раптового зниження артеріального тиску після застосування навіть початкової дози АПФ. Транзиторна гіпотензія не є протипоказанням для продовження лікування препаратом після стабілізації артеріального тиску (слід зменшити дозу). У разі надмірного зниження АТ хворого переводять у горизонтальне положення з низьким узголів'ям, при необхідності инфузируют фізіологічний розчин (для збільшення об'єму ОЦК). Перед початком лікування за 2-3 дні необхідно відмінити попередню терапію діуретиками, крім хворих зі злоякісною або важко піддається лікуванню гіпертензією. У цих хворих застосування хинаприла можна починати негайно, у зниженій дозі під ретельним медичним спостереженням протягом 2 год після прийому і додатково 1 годину до стабілізації артеріального тиску) і обережному збільшенні дози. Хворі на злоякісну артеріальну гіпертензію або супутньою тяжкою серцевою недостатністю повинні починати лікування в умовах стаціонару. Перед початком терапії інгібіторами АПФ необхідний підрахунок загальної кількості лейкоцитів, а також контроль за лейкоцитарною формулою 1 раз на місяць в перші 3-6 міс лікування, і з періодичними інтервалами до 1 року у хворих з підвищеним ризиком нейтропенії (при порушенні функції нирок, системних захворюваннях сполучної тканини, у які отримують високі дози, при перших ознаках розвитку інфекції). До і під час лікування необхідний моніторинг артеріального тиску, функції нирок, вмісту К в плазмі, контроль вмісту Hb у периферичній крові, креатиніну, сечовини, контроль концентрації електролітів і "печінкових" ферментів у крові. Не рекомендується застосування діалізних мембран AN69 у поєднанні з інгібіторами АПФ (через можливість розвитку у пацієнтів анафілактоїдних реакцій). За новонародженими, які зазнали внутрішньоутробного впливу інгібіторів АПФ, рекомендується вести ретельне спостереження для виявлення гіпотензії, олігурії та гіперкаліємії. При олігурії необхідно підтримку артеріального тиску і ниркової перфузії шляхом введення відповідних рідин і судинозвужувальних засобів. У новонароджених і грудних дітей ризик розвитку олігурії і неврологічних розладів пов'язаний із зменшенням ниркового і мозкового кровотоку, внаслідок зниження артеріального тиску, що викликається інгібіторами АПФ; у цьому випадку рекомендується застосування більш низьких початкових дозах і ретельне спостереження. Необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами або виконанні ін. роботи, що вимагає підвищеної уваги, оскільки можливе запаморочення, особливо після початкової дози інгібітору АПФ у хворих, які приймають діуретичні засоби. Слід дотримуватися обережності при виконанні фізичних вправ або спекотну погоду, через ризик дегідратації і гіпотензії внаслідок зменшення об'єму рідини. Перед хірургічним втручанням (включаючи стоматологію) необхідно попередити хірурга/анестезіолога про застосування інгібіторів АПФ.
Взаємодія

Гіпотензивні, сечогінні, опіоїдні аналгетики, засоби для загальної анестезії підсилюють гіпотензивну дію. НПЗП, кухонна сіль послаблюють ефект. Препарати калію, калійзберігаючі діуретики (амілорид, спіронолактон, тріамтерен) - підвищують ризик розвитку гіперкаліємії. Підсилює дію етанолу, уповільнює виведення Li . Посилює гіпоглікемічний ефект похідних сульфанілсечовини, інсуліну. Збільшує ризик розвитку лейкопенії при одночасному застосуванні з алопуринолом, цитостатичними засобами, імунодепресантами, прокаїнамідом. Естрогени послаблюють гіпотензивний ефект внаслідок затримки рідини. Препарати, що викликають пригнічення кісткового мозку, підвищують ризик розвитку нейтропенії та/або агранулоцитозу аж до смертельного результату.

Умови і терміни зберігання

Препарат слід зберігати в сухому, темному місці при контрольованій кімнатній температурі (від 15° до 30°С). Термін придатності - 3 роки.
Умови відпустки з аптек
Препарат відпускається за рецептом.