Склад і форма випуску Абилифай таблетки 1 таблетка містить арипипразола 5,10,15 і 30 мг в упаковці 28 шт. Фармакологічна дія Абилифай - нейролептик. Імовірно терапевтичну дію арипипразола при шизофренії обумовлено поєднанням часткової агонистической активності відносно D2 дофамінових и серотонінових рецепторів 5НТ1а і антагоністичною активністю щодо 5НТ2 серотонінових рецепторів. Арипипразол володіє високою спорідненістю in vitro до D2 і D3 дофаминовым рецепторів, 5НТ1а і 5НТ2а серотонінових рецепторів та помірну спорідненість до D4 дофаминовым, 5НТ2с і 5НТ7 серотонінових, альфа 1-адренорецепторами і H1 гістамінових рецепторів. Арипипразол характеризується також помірним спорідненістю до ділянок зворотного захоплення серотоніну та відсутністю афінності до мускаринових рецепторів. Арипипразол в експериментах на тваринах виявляв антагонізм відносно дофамінергічної гіперактивності та агонизм відносно дофамінергічної гипоактивности. Взаємодією не тільки з дофаміновими і серотониновыми рецепторами пояснюються деякі клінічні ефекти арипипразола. Абилифай, показання до застосування Гострий напад шизофренії, а також для підтримуючої терапії. Гострі маніакальні епізоди біполярного розладу I типу і для підтримуючої терапії в пацієнтів з біполярним розладом I типу, які недавно перенесли маніакальний або змішаний епізод. Протипоказання Гіперчутливість, дитячий вік до 18 років, період лактації. Застосування при вагітності і годуванні грудьми Адекватних і добре контрольованих досліджень у вагітних жінок не проводилося. Абилифай може прийматися під час вагітності, тільки якщо потенційна користь застосування перевищує потенційний ризик для плода. Арипипразол проникає у молоко щурів. Даних про проникнення арипипразола в жіноче молоко немає. Годувати груддю при застосуванні препарату не рекомендується. Спосіб застосування та дози Абилифай приймають всередину, незалежно від прийому їжі, 1 раз на день. Шизофренія: рекомендована початкова доза 10-15 мг/добу, підтримуюча доза - 15 мг/добу У клінічних дослідженнях показана ефективність препарату в дозах від 10 до 30 мг/добу. Маніакальні епізоди при біполярному розладі: початкова доза-15-30 мг/добу. При необхідності корекцію дози проводять з інтервалом не менше 24 год. В клінічних дослідженнях продемонстрована ефективність препарату в дозах 15-30 мг/добу при маніакальних епізодах при прийомі протягом 3-12 тижнів. Безпека доз вище 30 мг/добу у клінічних дослідженнях не оцінювалася. Корекції дози у пацієнтів старше 65 років, а також при ХНН і печінковою недостатністю (клас А, В і С за класифікацією Чайлда-Пьюга) не потрібно. Побічні дії Частота побічних ефектів наведена у відповідності з наступною шкалою: дуже рідкісні (< 0,01%), рідкісні (>0,01% і0,1% 1% 10%) Серцево-судинна система Дуже рідкісні: непритомність; рідкісні: вазовагальний синдром, розширення серця, тріпотіння передсердь, тромбофлебіт, внутрішньочерепна кровотеча, ішемія головного мозку; нечасті: брадикардія, серцебиття, інфаркт міокарда, подовження QT інтервалу, зупинка серця, крововиливи, фібриляція передсердь, серцева недостатність, AV блокада, ішемія міокарда, тромбоз глибоких вен, флебіт, екстрасистолія; часті: ортостатична гіпотензія, тахікардія. Травна система Дуже рідкісні: підвищення активності аланінамінотрансферази (АЛТ) та аспартатамінотрансферази (АСТ); рідкісні: езофагіт, кровотеча ясен, запалення язика, кривава блювота, кишкові кровотечі, виразка дванадцятипалої кишки, хейліт, гепатит, збільшення печінки, панкреатит, прорив кишечника; нечасті: збільшення апетиту, гастроентерит, утруднене ковтання, метеоризм, гастрит, зубний карієс, гінгівіт, геморой, шлунково-стравохідний рефлюкс, шлунково-кишкові крововиливи, періодонтальний абсцес, набряк язика, нетримання калу, коліт, ректальні крововиливи, стоматит, виразки у роті, холецистит, фекалома, кандидоз слизової оболонки рота, жовчнокам'яна хвороба, відрижка, виразка шлунка, часті: диспепсія, блювання, запор; дуже часті: нудота, втрата апетиту. Імунна система Дуже рідкі: алергічні реакції (анафілаксія, ангіоневротичний набряк, свербіж і кропив'янка). Кістково-м'язова система Дуже рідкі: збільшення активності креатинфосфокінази, рабдоміоліз, тенденіт, тенобурсит, ревматоїдний артрит, міопатія; нечасті: біль у суглобах і кістах, міастенія, артрит, артроз, м'язова слабкість, спазми, бурсит; часті: міалгія, судоми. Нервова система Рідкісні: марення, ейфорія, буккоглоссальный синдром, акінезія, пригнічення свідомості аж до втрати свідомості, знижені рефлекси, нав'язливі думки, злоякісний нейролептичний синдром; нечасті: дистонія, м'язові посмикування, ослаблення концентрації уваги, парестезія, тремор кінцівок, імпотенція, брадикінезія, знижене/підвищене лібідо, панічні реакції, апатія, дискінезія, ослаблення пам'яті, ступор, амнезія, інсульт, гіперактивність, деперсоналізація, дискінезія, синдром "неспокійних ніг" (акатизія), міоклонус, пригнічений настрій, підвищені рефлекси, уповільнення розумової функції, підвищена чутливість до подразників, гіпотонія, порушення глазодвигательной реакції, часті: запаморочення, тремор, екстрапірамідний синдром, психомоторне порушення, депресія, нервозність, підвищене слиновиділення, ворожість, суїцидальні думки, маніакальні думки, нетверда хода, сплутаність свідомості, опір виконанню пасивних рухів (синдром зубчастого колеса); дуже часті: безсоння, сонливість, акатизія. Дихальна система Рідкісні: кровохаркання, аспіраційна пневмонія, посилене виділення мокротиння, сухість слизової оболонки носа, набряк легень, легенева емболія, гіпоксія, дихальна недостатність, апное; нечасті: астма, носова кровотеча, гикавка, ларингіт; часті: задишка, пневмонія. Шкіра та шкірні покрови Рідкісні: макулопапульозний висип, ексфоліативний дерматит, кропив'янка; нечасті: акне, везикулобулезная (пухирчаста) висип, екзема, алопеція (облисіння), псоріаз, себорея; часті: сухість шкіри, свербіж, підвищена пітливість, шкірні виразки. Органи почуттів Рідкісні: посилена сльозотеча, часте миготіння, зовнішній отит, амбліопія, глухота, диплопія, очні крововиливи, фотофобія; нечасті: сухість очей, біль в очах, дзвін у вухах, запалення середнього вуха, катаракта, втрата смаку, блефарит; часті: кон'юнктивіт, біль у вухах. Сечостатева система Рідкі: біль у молочній залозі, цервіцит, галакторея, аноргазмія, печіння в області сечостатевої системи, глюкозурія, гінекомастія (збільшення молочних залоз у чоловіків), сечокам'яна хвороба, хвороблива ерекція; нечасті: цистит, прискорене сечовипускання, лейкорея, затримка сечовипускання, гематурія, дизурія, аменорея, передчасна еякуляція, вагінальна кровотеча, вагінальний кандидоз, ниркова недостатність, маткова кровотеча, менорагія, альбумінурія, камені в нирках, ніктурія, поліурія, позиви до сечовипускання; часті: нетримання сечі. Організм у цілому Нечасті: біль у горлі, скутість у спині, тяжкість у голові, кандидоз, скутість в області горла, синдром Мендельсона, тепловий удар; нечасті: біль в області таза, набряк обличчя, нездужання, світлочутливість, щелепні болі, озноб, скутість щелеп, здуття живота, напруга в грудях; часті: грипоподібний синдром, периферичний набряк, біль у грудній клітці, у шиї. Метаболічні порушення, пов'язані з харчуванням Рідкісні: гіперкаліємія, подагра, гіпернатріємія, ціаноз, закислення сечі, гіпоглікемічна реакція; нечасті: зневоднення, набряк, гіперхолестеринемія, гіперглікемія, гіпокаліємія, цукровий діабет, підвищений рівень АЛТ, гіперліпідемія, гіпоглікемія, спрага, підвищення вмісту сечовини в крові, гіпонатріємія, підвищений рівень АСТ, підвищення лужної фосфатази, залізодефіцитна анемія, підвищений креатинін, білірубінемія, підвищений рівень лактатдегідрогенази, ожиріння; часті: втрата ваги, підвищення рівня креатинфосфокінази. Особливі вказівки Схильність до суїцидальних думок та спроб характерна для психозів, тому лікування препаратом повинно поєднуватися з ретельним медичним наглядом. Препарат має виписуватися в мінімальній кількості, достатній для лікування пацієнта (зниження ризику навмисного передозування). Ризик розвитку пізньої дискінезії підвищується з тривалістю терапії нейролептиками, тому при появі під час лікування симптомів пізньої дискінезії слід зменшити дозу або відмінити препарат. Після відміни терапії ці симптоми можуть тимчасово посилитись або навіть вперше з'явитися. При лікуванні нейролептиками можливий розвиток загрозливого життя злоякісного нейролептичного синдрому (гіперпірексія, м'язова ригідність, порушення психіки і нестабільність вегетативної нервової системи, у т. ч. нестабільність пульсу і артеріального тиску, тахікардія, пітливість і аритмії). Крім того, іноді можливо підвищення активності КФК, міоглобінурія (рабдоміоліз) і гостра ниркова недостатність. У разі виникнення симптомів злоякісного нейролептичного синдрому або незрозумілою лихоманки препарат повинен бути скасований. Гіперглікемія (у деяких випадках виражена, з кетоацидозом), яка може призвести до гиперосмолярной комі і, навіть смерті, була відзначена у пацієнтів, що приймали атипові нейролептики. Хоча зв'язок між прийомом атипових нейролептиків і гіперглікемією залишається неясною, хворим, у яких діагностовано цукровий діабет, повинен регулярно проводитися визначення концентрації глюкози в крові при прийомі атипових нейролептиків. Пацієнтам з факторами ризику цукрового діабету (ожиріння, наявність цукрового діабету у сімейному анамнезі) при прийомі атипових нейролептиків повинно проводитися визначення концентрації глюкози в крові на початку курсу і періодично в процесі прийому препарату. У всіх пацієнтів, які приймали атипові нейролептики, необхідний постійний контроль симптомів гіперглікемії, включаючи посилену спрагу, часте сечовипускання, полифагию, слабкість. Адекватних і добре контрольованих досліджень у вагітних жінок не проводилося. Препарат може прийматися під час вагітності у разі, якщо потенційна користь для матері перевищує потенційний ризик для плода. Арипипразол проникає у молоко щурів. Даних про проникнення арипипразола в жіноче молоко немає. У період лікування рекомендується відмінити грудне вигодовування. У період лікування необхідно дотримуватися обережності при занятті видами діяльності, що вимагає підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій. Лікарська взаємодія Не виявлено значущого впливу H2-блокатора гістамінових рецепторів фамотидину, що викликає потужний пригнічення секреції соляної кислоти в шлунку, на фармакокінетику арипипразола. Відомі різні шляхи метаболізму арипипразола, в тому числі з участю ферментів CYP2D6 і CYP3A4. У дослідженнях у здорових людей потужні інгібітори CYP2D6 (хінідин) і CYP3A4 (кетоконазол) зменшували кліренс арипипразола при прийомі всередину на 52% і 38%, відповідно. Тому слід зменшувати дозу арипипразола при використанні його в сполученні з інгібіторами CYP3A4 і CYP2D6. Прийом 30 мг арипипразола разом з карбамазепіном, потужним індуктором CYP3A4, супроводжувався зниженням на 68% і 73% Cmax і AUC арипипразола, відповідно, і зниженням на 69% і 71% Cmax і AUC активного метаболіту дегидроарипипразола, відповідно. Можна очікувати аналогічну дію і інших потужних індукторів CYP3A4 і CYP2D6. В метаболізмі арипипразола in vitro не беруть участь ферменти CYP1A1, CYP1A2, CYP2A6, CYP2B6, CYP2C8, CYP2C9, CYP2C19 і CYP2E1, у зв'язку з чим малоймовірно його взаємодія з препаратами та іншими факторами (наприклад, паління), які можуть інгібувати або активувати ці ферменти. Одночасний прийом літію або вальпроату з 30 мг арипипразола QD не чинив клінічно значущого впливу на фармакокінетику арипипразола. У клінічних дослідженнях арипипразол в дозах 10-30 мг/добу надавав значущого впливу на метаболізм субстратів CYP2D6 (декстрометорфан), CYP2C9 (варфарин), CYP2C19 (омепразол, варфарин) і CYP3A4 (декстрометорфан). Крім того, арипипразол і його основний метаболіт дегидроарипипразол не змінював метаболізм за участю ферменту CYP1A2 in vitro. Малоймовірно клінічно значущий вплив арипипразола на ліки, метаболизируемые з участю цих ферментів. Передозування У клінічних дослідженнях описані випадки випадкової або умисної передозування арипипразола з одноразовим прийомом до 1080 мг, не супроводжувалися летальним результатом. Симптомами передозування арипипразола були нудота, блювання, астенія, пронос, сонливість. У госпіталізованих пацієнтів не виявлено клінічно значущі зміни основних фізіологічних показників, лабораторних параметрів і ЕКГ. Постмаркетинговий досвід одноразового прийому дорослими пацієнтами до 450 мг арипипразола свідчить про можливий розвиток тахікардії. Крім того, описані випадки передозування арипипразола у дітей (прийом до 195 мг). До потенційно небезпечних симптомів передозування відносяться екстрапірамідні розлади і минуща втрата свідомості. При передозуванні потрібна підтримуюча терапія, забезпечення адекватної прохідності дихальних шляхів, оксигенація, ефективна вентиляція легень і симптоматичне лікування. Слід враховувати лікарські реакції. Негайно має бути розпочато моніторування показників роботи серця з реєстрацією ЕКГ для виявлення аритмій. Після підтвердженої або передбачуваної передозування арипипразола необхідно ретельне медичне спостереження до зникнення всіх симптомів. Активоване вугілля (50 г), введений через одну годину після прийому арипипразола, зменшував AUC і Cmax арипипразола на 51 і 41%, відповідно, що дозволяє рекомендувати його застосування при передозуванні. Хоча достовірних даних про застосування гемодіалізу при передозуванні арипипразола немає, сприятливий ефект цього методу малоймовірний, так як арипипразол не виводиться нирками у незміненому вигляді і у значній мірі зв'язується з білками плазми. Умови зберігання При температурі від 15 до 30°С у сухому місці. Термін придатності - 3 роки.
